ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.11.2005 Справа N 35/262-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Грека Б.М. –(доповідача у справі)
суддів: Жаботиної Г.В.
Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому Товариства з обмеженою відповідальністю
судовому засіданні “УкрНДІЛивмаш”
касаційну скаргу
на постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 15.08.05
у справі № 35/262-04
господарського суду Харківської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“УкрНДІЛивмаш”
до Регіонального відділення Фонду
державного майна України по Харківській
області
третя особа Державне підприємство “УкрНДІЛивмаш”
Про спонукання вчинити певні дії
за участю представників від:
позивача не з’явилися, були належно повідомлені
відповідача не з’явилися, були належно повідомлені
третьої особи арбітражний керуючий Сігалов І.І.,
Севастьянов Є.В. (дов. від 18.06.05)
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до Регіонального відділення
Фонду державного майна України по Харківській області (з
урахуванням уточнення позовних вимог) про зобов'язання
Регіонального відділення Фонду державного майна України по
Харківській області вчинити дії по здійсненню приватизації
цілісного майнового комплексу Державного підприємства
„УкрНДІЛивмаш” шляхом його викупу Товариством з обмеженою
відповідальністю “УкрНДІЛивмаш”, а саме: укласти з Товариством з
обмеженою відповідальністю “УкрНДІЛивмаш”, відповідно до чинного
законодавства України, договір купівлі-продажу цілісного
майнового комплексу –Український науково-дослідний інститут
ливарного машинобудування, ливарної технології та автоматизації
ливарного виробництва (вул. Чернишевського, 66), та передати
приватизований об’єкт Товариству з обмеженою відповідальністю
“УкрНДІЛивмаш” за актом приймання-передачі.
Рішенням господарського суду Харківської області від 18.01.05
(суддя Швед Е.Ю.) позов задоволено в повному обсязі: зобов'язано
Регіональне відділення Фонду державного майна України по
Харківській області вчинити дії по здійсненню приватизації
цілісного майнового комплексу Державного підприємства
„УкрНДІЛивмаш” шляхом його викупу Товариством з обмеженою
відповідальністю “УкрНДІЛивмаш”, а саме: укласти з Товариством з
обмеженою відповідальністю “УкрНДІЛивмаш” договір
купівлі-продажу цілісного майнового комплексу, та передати
приватизований об’єкт Товариству з обмеженою відповідальністю
“УкрНДІЛивмаш” за актом приймання-передачі.
Рішення мотивовано тим, що відповідачем безпідставно не
виконуються обов'язки по приватизації цілісного майнового
комплексу, передбачені ст.ст. 11-13 Закону України “Про
приватизацію державного майна” ( 2163-12 ) (2163-12)
, в той час, як
відсутні підстави вважати, що даний об'єкт не підлягає
приватизації.
За результатом апеляційного перегляду справи Харківським
апеляційним господарським судом (колегія суддів у складі:
головуючого-судді Бондаренко В.П. , суддів: Білоконь Н.Д.,
Токара М.В.) ухвалена постанова від 15.08.05, якою рішення
місцевого господарського суду скасовано, в позові відмовлено. В
обґрунтування постанови суд послався на те, що будинок по вул..
Чернишевського,66 у місті Харкові, який входить до складу
цілісного майнового комплексу Державного підприємства
„УкрНДІЛивмаш” не підлягає приватизації, як пам'ятка культурної
спадщини.
Не погодившись з постановою у справі, позивач звернувся до
Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій
просить скасувати постанову Харківського апеляційного
господарського суду від 15.08.05, рішення господарського суду
Харківської області від 18.01.05 залишити без змін.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, заявник посилається на те, що
судом була невірно застосована стаття 2 Закону України “Про
приватизацію невеликих державних підприємств” ( 2171-12 ) (2171-12)
та не
надано правової оцінки тому, що позивач подав заявку на
приватизацію цілісного майнового комплексу, а не окремої
будівлі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи
касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування
судами норм матеріального та процесуального права, колегія
суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами було встановлено, що 06.03.2003 року відповідно до
Державної програми приватизації на 2000-2002 роки, затвердженої
Законом України “Про Державну програму приватизації” ( 1723-14 ) (1723-14)
та ст. 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних
підприємств (малу приватизацію)” ( 2171-12 ) (2171-12)
, Фондом державного
майна України було видано Наказ № 379, згідно якого прийнято
рішення про приватизацію шляхом викупу у 2003 році майнового
комплексу Державного підприємства –Український науково-дослідний
інститут ливарного машинобудування, ливарної технології та
автоматизації ливарного виробництва (УкрНДІЛивмаш). Згідно п. 3
цього Наказу, Регіональному відділенню Фонду державного майна
України по Харківській області наказано здійснити приватизацію
цього об’єкта.
Відповідно до законодавства України та з метою реалізації
пріоритетного права трудового колективу на придбання майна свого
підприємства, членами трудового колективу УкрНДІЛивмаш було
створено Товариство з обмеженою відповідальністю “УкрНДІЛивмаш”,
основною статутною метою якого є участь в приватизації
державного підприємства “Український науково-дослідний інститут
ливарного машинобудування, ливарної технології та автоматизації
ливарного виробництва” (м. Харків, вул. Чернишевського, 66, код
за ЄДРПОУ 00224975). Як юридичну особу ТОВ “УкрНДІЛивмаш” було
зареєстровано у виконавчому комітеті Харківської міської ради
23.01.03.
2.07.2004 року ТОВ “УкрНДІЛивмаш”, користуючись правами,
наданими ст.ст. 5,11 Закону України “Про приватизацію невеликих
державних підприємств (малу приватизацію)” ( 2171-12 ) (2171-12)
, та
ст. 2, 8, 12 Закону України “Про приватизацію державного майна”
( 2163-12 ) (2163-12)
, подало до Регіонального відділення Фонду державного
України по Харківській області заяву про приватизацію цілісного
майнового комплексу Державного підприємства –Український
науково-дослідний інститут ливарного машинобудування, ливарної
технології та автоматизації ливарного виробництва (УкрНДІЛивмаш)
шляхом викупу.
14.05.2003 року РВ ФДМУ по Харківській області у своєму листі
повідомило про неможливість приватизації та зазначило, що у
складі майнового комплексу УкрНДІЛивмаш знаходиться пам’ятка
історії та культури місцевого значення, а саме: будівля,
розташована по вулиці Чернишевського, 66 (яку було віднесено до
пам'яток історії та культури місцевого значення відповідно до
рішення Харківського облвиконкому від 30.04.1980 року).
З вищевикладеної обставини господарський суд апеляційної
інстанції зробив висновок, що цілісний майновий комплекс
УкрНД?Ливмаш не підлягає приватизації. Колегія суддів Вищого
господарського суду України погоджується з такою правовою
позицією з огляду на наступне.
Верховною Радою України 1.02.2005 року прийнято Закон України
“Про тимчасову заборону приватизації пам'яток культурної
спадщини” N 2391-IV ( 2391-15 ) (2391-15)
, який набирає чинності з дня
його опублікування. Вищезгаданий Закон ( 2391-15 ) (2391-15)
опубліковано
в газеті “Голос України” 23.02.2005 року, отже, з цієї дати він
набрав чинності. До цього моменту була чинною Постанова
Верховної Ради України від 13.01.05 № 2349-IV ( 2349-15 ) (2349-15)
,
згідно якої, зокрема, рекомендується державним органам
приватизації у період виконання повноважень Кабінетом Міністрів
України, відставка якого відповідно до частини п'ятої статті 115
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
прийнята Президентом України,
не приймати рішення з питань приватизації (відчуження) та
передачі до статутних фондів господарських товариств об'єктів
права державної власності, а також, зупинити виконання
відповідних рішень щодо приватизації (відчуження) та передачі до
статутних фондів господарських товариств зазначених об'єктів,
прийнятих ними після висловлення 1.12.2004 року Верховною Радою
України недовіри Кабінету Міністрів України.
Крім того, відповідно до принципів, закріплених в статті 10
Конвенції ЮНЕСКО про охорону архітектурної спадщини Європи
( 994_226 ) (994_226)
, держава проводить комплексну політику збереження
архітектурної спадщини, яка передбачає охорону архітектурної
спадщини як одну з головних цілей планування забудови міської та
сільської територій, а також, забезпечує врахування цієї вимоги
на всіх етапах розробки планів розвитку територій та виконання
процедур видання дозволів на проведення робіт; заохочує програми
реставрації та підтримання в належному стані архітектурної
спадщини; розглядає збереження та освоєння архітектурної, як
один з головних напрямів політики в галузі культури, охорони
навколишнього середовища і загального планування.
Таким чином колегія суддів Вищого господарського суду України
погоджується з висновком апеляційного господарського суду про
те, що дії відповідача були правомірними, а відтак, відсутні
підстави для задоволення позову. Заперечення, викладені в
касаційній скарзі спростовуються вищевикладеним та не можуть
бути підставою для скасування постанови у справі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9
–111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“УкрНДІЛивмаш” від 13.09.05 № 34 залишити без задоволення,
постанову Харківського апеляційного господарського суду від
15.08.05 у справі № 35/262-04 залишити без змін.
Головуючий - суддя Б. Грек
Судді Г. Жаботина
Л. Стратієнко