ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.11.2005 Справа N 31/206
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В.
Черкащенко М.М.
розглянув товариства з обмеженою відповідальністю
касаційну скаргу “Агровис”
на ухвалу від 01.09.2005
Дніпропетровського апеляційного господарського
суду
у справі № 31/206
господарського суду Дніпропетровської області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЗПС”
до товариства з обмеженою відповідальністю
“Агровис”
Про усунення перешкод в користуванні майном
за участю представників сторін:
від позивача не з’явилися
від відповідача не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
01.09.05 (судді: Лотоцька Л.О. –головуючий, Бахмат Р.М.,
Євстигнеєв О.С.) відмовлено в прийнятті касаційної скарги
товариства з обмеженою відповідальністю “ЛЗПС” на ухвалу
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від
15.07.2005 року, оскільки Господарський процесуальний кодекс
України не передбачає оскарження в касаційному порядку ухвал про
прийняття апеляційної скарги до розгляду.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю
“Агровис” просить скасувати ухвалу апеляційного господарського
суду про відмову в прийнятті касаційної скарги.
Обґрунтовуючи скаргу зазначало, що тільки Вищий господарський
суд України може прийняти рішення про законність і
обґрунтованість подачі касаційної скарги, оскільки остання
адресована йому.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги,
перевіривши правильність застосування судом норм процесуального
права, Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Припис статті 129 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
встановлює
основні засади судочинства, до якого віднесено забезпечення
апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім
випадків, встановлених законом.
Зазначена конституційна норма конкретизована законодавцем в
статті 12 Закону України “Про судоустрій України” ( 3018-14 ) (3018-14)
,
згідно з якою учасники судового процесу та інші особи у випадку
і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на
апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та
касаційне оскарження судового рішення названим Законом
( 3018-14 ) (3018-14)
ставиться в залежність від положень процесуального
закону.
Таким чином, Господарський процесуальний кодекс ( 1798-12 ) (1798-12)
повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках
учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в
апеляційному чи касаційному порядку.
Як вбачається, ухвалою від 15.07.2005 Дніпропетровським
апеляційним господарським судом було відновлено строк подання
апеляційної скарги та прийнято її до розгляду.
Відповідно до ч. 1 ст. 111-13 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
ухвали місцевого або апеляційного
господарського суду можуть бути оскаржені у касаційному порядку
у випадках, передбачених цим Кодексом та Законом України “Про
відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
.
Оскільки стаття 98 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
не передбачає оскарження такої ухвали, у зв’язку з
чим виключається можливість перегляду судового акту
господарського суду в касаційному порядку на підставі ст. 111-13
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Як вбачається з інформаційного листа Верховного Суду України від
17.01.2005 № 1/3.2, надісланого на адресу Вищого господарського
суду України:
“Матеріали господарських справ свідчать про поширення практики
подання сторонами у справі апеляційних і касаційних скарг на
ухвали господарського суду, які не може бути оскаржено ні в
апеляційному, ані в касаційному порядку. Відповідні дії сторін у
справі, як правило, спрямовані на затягування судового процесу у
зв’язку з пересиланням матеріалів справи до суду вищого рівня і
є порушенням приписів статті 22 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі –ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
), зокрема,
стосовно обов’язку сторін добросовісно користуватися належними
їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і
охоронюваних законом інтересів другої сторони.
Згідно з частиною першою статті 106 та частиною першою статті
111-13 ГПК ( 1798-12 ) (1798-12)
ухвали відповідно місцевого
господарського суду і апеляційного господарського суду можуть
бути оскаржені у випадках, передбачених ГПК та Законом України
“Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його
банкрутом” ( 2343-12 ) (2343-12)
. Проте мають місце випадки, коли суд
апеляційної чи касаційної інстанції розглядає такі скарги по
суті.
З метою запобігання відповідним порушенням господарським судам
слід враховувати таке.
У разі подання касаційної скарги на ухвалу місцевого або
апеляційного господарського суду, яку не може бути оскаржено,
відповідному місцевому або апеляційному господарському суду, до
якого надіслано скаргу, слід відмовляти у прийнятті такої скарги
з посиланням на частини першу та четверту статті 111-13 ГПК
( 1798-12 ) (1798-12)
.
Про відмову у прийнятті апеляційної чи касаційної скарги
виноситься ухвала”.
З урахуванням наведеного підстав для задоволення касаційної
скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
“Агровис” залишити без задоволення, а ухвалу від 01.09.05
Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі
№ 31/206 без змін.
Головуючий Н.Кочерова
Судді: В.Рибак
М.Черкащенко