ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.11.2005 Справа N 20/764
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Кочерової Н.О., - головуючого,
Рибака В.В.,
Черкащенка М.М.,
розглянувши матеріали ЗАТ транснаціональної фінансово-промислової
касаційної скарги нафтової компанії “Укртатнафта”
на рішення господарського суду м. Києва від
02.03.2005 року
у справі м. Києва
господарського суду
за позовом ЗАТ транснаціональної фінансово-промислової
нафтової компанії “Укртатнафта”
до ВАТ “Торговий Дім “Укртатнафта-Київ”;
АКБ “МТ-Банк”
Про визнання недійсним договору застави,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача: Кожарін С.В.,
- відповідача: Лилик О.П. , Варавін С.Д.,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2003 року ЗАТ транснаціональна фінансово-промислова
нафтова компанія “Укртатнафта” звернулось до господарського суду
з позовом до ВАТ “Торговий Дім “Укртатнафта-Київ” та АКБ
“МТ-Банк” про визнання недійсним договору застави.
Справа розглядалась неодноразово.
Останнім рішенням господарського суду м. Києва від 02.03.2005
року в задоволені позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням ЗАТ
транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія
“Укртатнафта” подало касаційну скаргу в якій просить рішення
господарського суду м. Києва від 02.03.2005 року скасувати та
прийняти нове рішення, яким визнати договір застави № 63/16/2103
від 22.01.2001 року недійсним.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судом
неправильно застосовані норми матеріального та процесуального
права, що призвело до прийняття незаконного судового рішення.
В судовому засіданні оголошувалась перерва до 03.11.2005 року.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої
інстанції, що 22.01.2001 року між ВАТ “Торговий Дім
“Укртатнафта-Київ”(Позичальник), АКБ “МТ-Банк”(Заставодержатель)
та ЗАТ транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія
“Укртатнафта” (Заставодавець - Майновий поручитель) було
укладено договір застави № 63/16/2103. Відповідно до умов
договору позивач передав в заставу АКБ “ТМ-Банк” належне йому на
праві власності майно зазначене в додатку № 1 до даного
договору.
25.02.2002 року до договору застави № 63/16/2103 від 22.01.2001
року була підписана додаткова угода № 1. Додатковою угодою
сторони внесли зміни в договір застави - взамін одного майна
заставодавець –майновий поручитель передав заставодержателю інше
майно.
Відповідно до ст. 153 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
спірний договір
вважається укладеним з моменту підписання додаткової угоди № 1
від 25.02.2002 року, оскільки остання містить опис
ідентифікованого майна позивача, переданого в заставу, як одну з
істотних умов договору застави згідно ст. 12 Закону України “Про
заставу” ( 2654-12 ) (2654-12)
.
Посилання скаржника, на поширення дії на спірний договір Наказу
Фонду державного майна України від 06.02.2001 року № 163 “Про
затвердження Порядку погодження органами приватизації умов
договорів застави майна” ( z0171-01 ) (z0171-01)
, оскільки позивач
відноситься до господарських товариств, засновником (учасником)
якого є держава в особі Фонду державного майна України не може
братись судом до уваги враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 1 Указу Президента України від 03.10.1992 року
№ 493/2 “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів
міністерств та інших органів виконавчої влади” ( 493/92 ) (493/92)
нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими
органами виконавчої влади, органами господарського управління та
контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси
громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній
реєстрації. Зазначені нормативно-правові акти, згідно ст. 3
зазначеного Указу Президента України ( 493/92 ) (493/92)
, набувають
чинність через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не
встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
Враховуючи, що Наказ Фонду державного майна України від
06.02.2001 року № 163 “Про затвердження Порядку погодження
органами приватизації умов договорів застави майна” було
зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26.02.2001 року, то
він набрав чинності 09.03.2001 року.
Таким чином, вимоги ЗАТ транснаціональна фінансово-промислова
нафтова компанія “Укртатнафта “щодо не відповідності додаткової
угоди № 1 від 25.02.2002 року вимогам Наказу Фонду державного
майна України від 06.02.2001 року № 163 “Про затвердження
Порядку погодження органами приватизації умов договорів застави
майна” ( z0171-01 ) (z0171-01)
є необґрунтованими, оскільки на час її
укладення зазначений наказ не був чинним.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку,
що укладений договір застави відповідає вимогам закону, а тому
відсутні підстави для визнання його недійсним.
На підставі вищевикладеного, судова колегія вважає, що
оскаржуване рішення є повним, законним та обґрунтованим, а
доводи касаційної скарги не спростовують висновків суду.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення..
Рішення господарського суду м. Києва від 02.03.2005 року у
справі № 20/764 залишити без змін
Головуючий, суддя Н. Кочерова
Судді В. Рибак
М. Черкащенко