ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.11.2005 Справа N 17/185д
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Грека Б.М. –(доповідача у справі)
суддів : Жаботиної Г.В.
Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому Товариства з обмеженою відповідальністю
судовому засіданні “Торгівельно-промислова компанія ”Дон”
касаційну скаргу
на постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 25.08.05
у справі № 17/185д
господарського суду Запорізької області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Дон”
до Товариства з обмеженою відповідальністю
“Торгівельно-промислова компанія ”Дон”
та до Регіонального відділення Фонду
Державного майна України по Запорізькій
області
Про визнання недійсною додаткової угоди до договору оренди
за участю представників від:
позивача Котлюба С.О. (дов. від 13.06.05)
відповідача 1 Балдакова О.Г. (дов. від 04.04.05)
В С Т А Н О В И В :
Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з
позовом про визнання недійсною додаткової угоди № 1 від 19.05.00
до договору оренди державного нерухомого майна від 16.02.99
№ 149, яка була укладена між Товариством з обмеженою
відповідальністю “Торгівельно-промислова компанія ”Дон” та
Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по
Запорізькій області.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 13.07.05
(суддя Шевченко Т.М.) в позові відмовлено. Рішення
господарського суду мотивовано недоведеністю позивачем факту
обману з боку директора ТОВ “ТПК “Дон” при укладенні додаткової
угоди до договору оренди № 149 від 16.02.99.
За результатом перегляду справи в апеляційному порядку
Запорізьким апеляційним господарським судом (колегія суддів у
складі: головуючого-судді Кагітіної Л.П. , суддів: Мірошниченка
М.В., Радченко О.П. ) ухвалена постанова від 10.08.05, якою
рішення місцевого господарського суду скасовано, позов
задоволено: визнано недійсною додаткову угоду № 1 від 19.05.00
до договору оренди державного нерухомого майна від 16.02.99
№ 149, яка була укладена між Товариством з обмеженою
відповідальністю “Торгівельно-промислова компанія ”Дон” та
Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по
Запорізькій області. Постанова мотивована тим, що спірна
додаткова угода укладена внаслідок помилки, оскільки Товариство
з обмеженою відповідальністю “Торгівельно-промислова компанія
”Дон” не є правонаступником Товариства з обмеженою
відповідальністю “Дон”.
Не погодившись з постановою, відповідач 1 звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 10.08.05 та залишити без змін рішення господарського
суду Запорізької області від 13.07.05. В обґрунтування
касаційної скарги скаржник посилається на те, що при укладенні
додаткової угоди єдиною фразою, яка не відповідає дійсності,
була помітка про те, що відповідач 1 є правонаступником
позивача; втім, скаржник зазначає, що цей момент вона на зміст
додаткової угоди суттєво не впливає.
Також скаржник звертає увагу на те, що законодавство України не
забороняє одній і тій же особі бути керівником декількох
товариств. Вважає, що оман якщо і був, то з боку позивача,
оскільки лист, на підставі якого укладено додаткову угоду
підписано від імені ТОВ “Дон”. Вказує на те, що у фактичному
переукладенні договору приймали участь всі учасники, а саме: ТОВ
“ТПК”Дон”, ТОВ “Дон” та РВ ФДМУ по Запорізькій області, а тому
твердження позивача про те, що йому не було відомо про внесення
змін до договору оренди є безпідставним. Заслухавши доповідь
судді-доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши правильність застосування судами норм
матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України вважає, що касаційна скарга не
підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами було встановлено, що 16.02.99 між Регіональним відділення
Фонду державного майна України по Запорізькій області
(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Дон”
(орендар) був укладений договір оренди № 149. Згідно з умовами
цього договору та актом прийому-передачі орендодавець передав, а
орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме
майно, а саме: вбудоване нежитлове (підвальне) приміщення площею
111,2 кв.м. , розташоване в жилому будинку по вул. Сталеварів,13
у м. Запоріжжі. Строк дії цього договору: з 16.02.99 до
16.02.04.
26.04.00 на адресу РВ ФДМУ по Запорізькій області від імені
директора ТОВ “Дон”, який одночасно був директором Товариства з
обмеженою відповідальністю “Торгівельно-промислова компанія
”Дон”, надійшов лист з пропозицією внести зміни до договору
оренди № 149 від 16.02.99 у зв’язку з реорганізацією ТОВ “Дон” в
ТОВ ”ТПК”Дон” та відкриттям виробництва по виготовленню
ритуальних належностей.
На підставі зазначеного листа між РВ ФДМУ по Запорізькій області
та ТОВ “ТПК “Дон” 19.05.00 було укладено додаткову угоду за № 1
до Договору оренди № 149 від 16.02.99. Даною угодою було змінено
цільове призначення приміщення, що є предметом договору оренди,
а також в новій редакції викладено преамбулу договору оренди.
Таким чином, фактично орендарем замість ТОВ “Дон” став ТОВ ”ТПК
“Дон”. Також, в додатковій угоді зазначено, що ТОВ “ТПК “Дон” є
правонаступником ТОВ “Дон”. В той час, як ТОВ “ТПК “Дон” та ТОВ
“Дон” є самостійними юридичними особами, і відповідач 1 не є
правонаступником позивача.
З вищевикладених обставин апеляційний суд зробив висновок, що
додаткова угода № 1 місить відомості, які не відповідають
дійсності, таким чином, оспорювана додаткова угода № 1 від
19.05.00 до договору оренди № 149 від 16.02.99 укладена між РВ
ФДМУ в Запорізькій області та ТОВ “ТПК “Дон”, яке не було
стороною по договору оренди № 149 від 16.02.99, а тому, не мало
законних підстав укладати які-небудь додаткові угоди до
зазначеного договору. Отже, спірна додаткова угода не відповідає
приписам законодавства України та має бути визнана недійною.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з
правовою позицією господарського суду апеляційної інстанції, з
огляду на наступне. Відповідно до статей 2, 3, 9, 6 Закону
України “Про оренду державного та комунального майна”
( 2269-12 ) (2269-12)
, укладенню договору повинна передувати згода
відповідного державного органу, уповноваженого управляти
державним майном, а також цим органом повинні бути узгоджені
умови договорів оренди. За змістом вищезгаданих статей
вбачається, що орган уповноважений управляти державним майном
повинен дати офіційний документ, який би містив аналіз та
погодження умов договору оренди, запропонованими Орендарем, або
виклад нових умов договору оренди (при цьому договір в частині
суттєвих умов повинен відповідати типовому договору оренди,
затвердженому Наказом ФДМ України № 1774 від 23.08.00
( z0931-00)).
В той же час, спірна угода була укладена без погодження та без
зазначення основних умов договору оренди, а також, не відповідає
типовому договору оренди, затвердженому Наказом ФДМ України
№ 1774 від 23.08.00 ( z0931-00 ) (z0931-00)
. Тому, слід дійти висновку, що
додаткова угода № 1 від 19.05.00 не відповідає приписам статей
2, 3, 9, 6 Закону України “Про оренду державного та комунального
майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
, а відтак, має бути визнана недійсною.
Також відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, зміна або розірвання договору вчиняється в такій
самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо
інше не встановлено договором або законом чи не випливає із
звичаїв ділового обороту; а відповідно до статті 184
Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, укладення
господарських договорів на основі примірних і типових договорів
повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею
179 цього Кодексу ( 436-15 ) (436-15)
, не інакше як шляхом викладення
договору у вигляді єдиного документа.
Дані вимоги цивільного законодавства також не були дотримані при
укладенні спірної угоди, а відтак, висновок апеляційного
господарського суду про необхідність визнання недійсною
додаткової угоди № 1 є правомірним.
Отже, доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для
скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного
господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена
при повному з'ясуванні судами всіх обставин справи та при
вірному правозастосуванні.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9
–111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Торгівельно-промислова компанія ”Дон” від 05.10.05 залишити без
задоволення, постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 25.08.05 у справі № 17/185д залишити без змін.
Головуючий - суддя Б. Грек
Судді Г. Жаботина
Л. Стратієнко