ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.11.2005 Справа N 12/82
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Грека Б.М. –(доповідача у справі)
суддів: Жаботиної Г.В.
Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз
судовому засіданні України” в особі Управління з переробки
касаційну скаргу газу та газового конденсату
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 14.07.05
у справі № 12/82
господарського суду Київської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю
“Євротрансойл”
до ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз
України” в особі Управління з переробки
газу та газового конденсату
Про стягнення 7855,07грн.
за участю представників від:
позивача не з’явилися, були належно повідомлені
відповідача не з’явилися, були належно повідомлені
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до господарського суду Полтавської області з
позовом про стягнення з ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз
України” в особі Управління з переробки газу та газового
конденсату заборгованості та інфляційних і 3% річних.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 26.04.05
(суддя Сергєєва Л.А.), залишеним без змін постановою Київського
міжобласного апеляційного суду від 14.07.05 (колегія суддів у
складі: головуючого-судді Сергейчука О.А., суддів: Андрейцевої
Г.М.,
Зеленіної Н.М.), позов Товариства з обмеженою відповідальністю
“Євротрансойл” до Дочірньої компанії “Укргазвидобування”
Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” в особі
філії Управління з переробки газу та газового конденсату
задоволено частково: з відповідача на користь позивача стягнуто
5819,76 грн. основного боргу, 131,06 грн. - 3% річних, 715,47
грн. збитків від інфляції, 66,66 грн. державного мита, 118,00
грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу. В решті позовних вимог відмовлено.
Судові акти мотивовані обґрунтованістю позовних вимог та тим, що
3% річних та інфляційні не є неустойкою, а є платою за
користування чужими грішми.
Не погоджуючись з судовими актами у справі в частині стягнення
3% річних та інфляційних, відповідач звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
скасувати рішення та постанову у справі в частині стягнення
131,06 грн., трьох процентів річних та 715,47 грн. та відмовити
в цій частині в позові.
Касаційна скарга мотивована тим, що 3% річних та інфляційні є
різновидами неустойки, а тому, не повинні стягуватися з
відповідача, оскільки щодо нього порушено провадження у справі
про банкрутство та введено мораторій на задоволення вимог
кредиторів.
Судові акти в іншій частині не оскаржуються, а відтак, не
перевіряються господарським судом касаційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи
касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування
судами норм матеріального та процесуального права, колегія
суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами було встановлено, що позивач здійснив попередню оплату на
суму 108735 грн., відповідачем надані послуги на суму 102915,24
грн., таким чином, сума переплати склала 5819,76 грн. Позивач
звернувся до відповідача з листом від 16.06.04 № 89 про
повернення коштів. З врахуванням вимог статті 530 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, кошти мали бути повернуті позивачу
до 25.06.04. Втім, на момент прийняття рішення, грошові кошти не
були повернуті ТОВ “Євротрансойл”. Тому судами зроблено
висновок, що ця сума має бути стягнута з відповідача. В цій
частині судові акти відповідачем не оскаржуються.
Оскаржуючи рішення та постанову у справі, відповідач посилається
на те, що ухвалою господарського суду м. Києва від 11.04.05
порушено провадження у справі № 23/342-б про банкрутство ДК
“Укргазвидобування” та введено мораторій на задоволення вимог
кредиторів, а тому, інфляційні витрати та 3% річних не
підлягають стягненню зі скаржника.
Такі доводи не приймаються до уваги колегією суддів Вищого
господарського суду України, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 12 Закону України “Про відновлення
платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”
( 2343-12 ) (2343-12)
, протягом дії мораторію на задоволення вимог
кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не
застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне
виконання грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати
податків і зборів (обов’язкових платежів). Тобто, вказана норма
визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не
нараховуються штраф і пеня.
Згідно зі статтею 1 вищезгаданого Закону ( 2343-12 ) (2343-12)
, грошове
зобов'язання –це зобов'язання боржника заплатити кредитору певну
грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на
інших підставах, передбаченим цивільним законодавством України.
Відповідно до цієї статті, грошове зобов'язання складається
також і з грошової суми, яку боржник зобов'язаний заплатити
кредитору на інших, крім договору, підставах, що передбачені
цивільним законодавством, зокрема, статтею 536 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, якою визначено, боржник, який прострочив виконання
грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний
сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції
за весь час прострочення, а також, три проценти річних від
простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений
договором або законом. У зв'язку з цим, грошовим зобов'язанням
підприємства є грошова сума, визначена з урахуванням
встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.
Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України
вважає за потрібне зазначити, що з контекстного аналізу статті
536 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
вбачається, що
проценти у розумінні цієї статті є платою, яку отримує кредитор
від боржника за користування своїми коштами. Також проценти
можуть застосовуватись за іншими зобов'язаннями у разі
прострочення платежу. Так, відповідно до ст. 625 Цивільного
кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, боржник, який прострочив виконання
грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний
сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції
за весь час прострочення, а також три проценти річних від
простроченої суми. Зазначений обов'язок випливає також і з
частини 3 статті 692 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
.
З вищевикладеного слід зробити висновок, що місцевим та
апеляційним господарськими судами був зроблений правомірний
висновок щодо необхідності стягнення з відповідача пені та
інфляційних, а тому, не вбачається правових підстав для
скасування рішення та постанови у справі.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9
–111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ДК “Укргазвидобування” НАК “Нафтогаз України” в
особі Управління з переробки газу та газового конденсату від
05.10.05 залишити без задоволення, постанову Київського
міжобласного апеляційного господарського суду від 14.07.05 у
справі № 12/82 залишити без змін.
Головуючий - суддя Б. Грек
Судді Г. Жаботина
Л. Стратієнко