ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.11.2005 Справа N 6/83-10/246
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представника відповідача –Федченка М.О.
касаційну скаргу підприємця Шпака Зіновія Васильовича
на постанову від 16.06.2005
Львівського апеляційного господарського суду
у справі № 6/83-10/246
господарського суду Івано-Франківської області
за позовом підприємця Шпака Зіновія Васильовича
до ТзОВ “Полісервіс”
Про витребування частини в майні товариства
Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час і
місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.
В С Т А Н О В И В:
У січні 2000 року підприємець Шпак Зіновій Васильович звернувся
з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю
“Полісервіс” згідно якого, уточнивши в ході розгляду справи свої
позовні вимоги, просив стягнути з відповідача 10972,37 грн., з
яких 9869,21 грн. заборгованості з урахуванням індексу інфляції
та 1103,16 грн. річних.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від
23.02.2005 у справі № 6/83-10/246 позов задоволено. Стягнено з
ТзОВ “Полісервіс” на користь підприємця Шпака Зіновія
Васильовича 9869,21 грн. заборгованості з урахуванням індексу
інфляції та 1103,16 грн. річних.
Постановою Львівського апеляційного господарського суду від
16.06.2005, за тією ж справою, вищезазначене судове рішення
скасоване. В задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного суду від 16.06.2005, а рішення господарського суду
першої інстанції від 23.02.2005 залишити без змін. Скарга
мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з
порушенням норм процесуального та матеріального права, зокрема,
ст.ст. 32, 43, 99 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, ст.ст. 4, 44, 46,
165, 375 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
.
Відзиву на касаційну скаргу відповідач до Вищого господарського
суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника
відповідача, перевіривши правильність застосування апеляційним
судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу
такою, що задоволенню не підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено апеляційним судом, позивач, наполягаючи на
задоволенні своїх вимог, посилався на те, що між ним та
товариством покупців ремонтної групи по обслуговуванню
продовольчих магазинів комунальної власності, правонаступником
якого є відповідач, був укладений договір про співпрацю від
12.07.1996 № 1, згідно якого позивач зобов`язався надати
відповідачу грошову позику для вирішення проблем, пов`язаних з
викупом майна товариства, реорганізацією процесу виробництва,
оновлення основних засобів, ремонту приміщення, а товариство
зобов`язалось за надану позику виконати для позивача роботи з
реконструкції макаронного цеху. Умовами договору також було
передбачено надання позики на умовах її повернення.
Вищенаведеним обставинам апеляційний суд дав належну оцінку і
дійшов до обгрунтованого висновку про безпідставність заявленого
ongnbs.
При цьому апеляційний суд правомірно виходив з того, що в
наданому позивачем договорі не зазначено ні розмір позики, ні
час її повернення, а також з того, що у платіжному дорученні про
перерахування суми грошей, яка за твердженням позивача і є
позикою, взагалі зазначений інший договір.
Таким чином, оспорювана постанова апеляційної інстанції винесена
на підставі фактичних обставин справи та відповідає вимогам
діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про
відсутність підстав для її скасування.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9-111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу підприємця Шпака Зіновія Васильовича залишити
без задоволення.
Постанову Львівського апеляційного господарського суду від
16.06.2005 у справі № 6/83-10/246 залишити без змін.