ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
03.11.2005                                           Справа N 6/7
 
    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:     Кочерової Н.О.,
суддів:                Рибака В.В.,
                       Черкащенка М.М.,
 за участю представників сторін:
від позивача –         Єфтемій Р.Ф. (дов. від 27.01.2005р.);
від відповідача –      Александренко В.В. (дов. від 17.01.2005р.);
розглянувши матеріали  ПП Крикун Л.Д.
касаційної скарги
на постанову           Львівського апеляційного господарського
                       суду
                       від 31.05.2005р.
у справі               № 6/7 господарського суду Чернівецької
                       області
за позовом             ТОВ “Формаркет”
до                     ПП “Мединської Л.Д.
 
Про   розірвання договору
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
ТОВ  “Форммаркет” м. Чернівці звернулось з позовом до Приватного
підприємця  Мединської М.Д. м. Чернівці про розірвання  договору
на дольову участь у будівництві від 11.02.2002 № 348.
 
Рішенням господарського суду Чернівецької області від 11.03.2005
у справі № 6/7 ТОВ “Форммаркет” в позові відмовлено.
 
Суд мотивував рішення безпідставністю позовних вимог.
 
Постановою  Львівського  апеляційного  господарського  суду  від
31.05.2005  зазначене  рішення  місцевого  господарського   суду
скасовано.   Позов  ТОВ  “Форммаркет”  м.  Чернівці  задоволено.
Договір № 348 від 11.02.2002 на дольову участь у будівництві, що
був укладений між сторонами, розірвано.
 
Як   на   правову  підставу  цього  суд  послався  на   ухилення
відповідача   від   обов’язку   нести   додаткові   витрати   по
будівництву,  викликані  збільшенням його  кошторисної  вартості
(ст.  433 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
        ), діюча на момент виникнення  такої
потреби);  неможливість позивача, в зв’язку  з  цим,  самостійно
завершити  будівництво,  що  дає підстави  для  застосування  до
спірних правовідносин ст. 1142 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
        .
 
У  поданій  касаційній скарзі Приватний підприємець Крикун  Л.Д.
(бувша  до  шлюбу  Мединська Л.Д.) просить  скасувати  постанову
Львівського апеляційного господарського суду по даній справі  та
залишити без зміни рішення господарського суду першої інстанції.
 
В  обгрунтування  цієї  вимоги скаржник посилається  на  неповне
з’ясування  апеляційним судом обставин справи,  що  пов’язані  з
вимогами   позивача  по  збільшенню  суми  дольової   участі   в
будівництві ринку; обгрунтованості цих вимог позивача.
 
Докладніше в касаційній скарзі.
 
Судова  колегія, розглянувши наявні матеріали справи, вислухавши
пояснення   та  заперечення  представників  сторін  в   судовому
засіданні,   дослідивши  юридичну  оцінку  судовими  інстанціями
обставин   справи   та  повноту  їх  встановлення,   перевіривши
правильність    застосування   ними   норм   матеріального    та
процесуального права прийшла до висновку про наявність  правових
підстав для часткового задоволення касаційної скарги.
 
Предметом  спору  є обгрунтованість вимог ТОВ “Форммаркет”  щодо
його  вимог  про розірвання договору № 348 на дольову  участь  у
будівництві від 11.02.2002, укладеного між цим товариством та ПП
Мединською Л.Д.
 
Верховний  Суд  України  в  ч.  3 п.  1  Постанови  Пленуму  від
29.12.1976  №  11  з  наступними змінами, “Про  судове  рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
         роз’яснив, що обгрунтованим визнається рішення,
в  якому  повно  відображені обставини, які мають  значення  для
даної  справи, висновки суду про встановлені обставини і правові
наслідки  є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються
достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
 
Проте  місцевий та апеляційний господарські суди не  дотримались
наведених  роз’яснень та вимог відповідно п.  3  ст.  89,  п.  7
ст.    105   Господарського   процесуального   кодексу   України
( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Суди  не вжили заходів для встановлення дійсних обставин  справи
та  правовідносин  сторін, що унеможливило здійснення  юридичних
висновків, які грунтувались би на матеріалах справи.
 
Касаційна   інстанція   погоджується  з  висновком   Львівського
апеляційного  господарського суду щодо помилкового  застосування
судом  першої  інстанції  до спірних правовідносин  ст.  625  ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
        .
 
Проте,  вірно застосовуючи до спірних правовідносин норми права,
що  визначені  параграфом 2 гл.77 Спільна діяльність  Цивільного
кодексу  України  ( 435-15  ) (435-15)
         апеляційним  судом  неповно  були
досліджені   обставини,  що  пов’язані  з  правомірністю   вимог
позивача   щодо   збільшення  дольової  участі   відповідача   в
будівництві.
 
11.02.2002 між сторонами у справі був укладений договір № 348 на
дольову  участь  у  будівництві ринку на  розі  вулиць  Проспект
Незалежності  / Стасюка в м. Чернівцях. Відповідно  з  п.п.  2.1
п.  2 цього договору ПП Мединська Л.Д. зобов’язувалась на основі
збірника   нормативних  та  методичних   документів   з   питань
ціноутворення   та   організації   будівництва   зобов’язувалась
перерахувати  на  розрахунковий  рахунок  виконавця  63392  грн.
відповідно до встановленого графіка.
 
Відповідно до договору № 7 від 25.01.2002 на виконання робіт  по
будівництву  ринку “Форммаркет” виконавцем цих  робіт  визначено
мале приватне підприємство “Ріка” (підрядник).
 
Замовником цих робіт було ТОВ “Форммаркет”.
 
Загальна вартість будівництва визначалась в сумі 15062504 грн.
 
Саме   з   урахуванням  цієї  вартості  будівництва  визначалась
вартість дольової участі в ньому Мединської Л.Д.
 
Додатковою  угодою  №  1 від 10.04.2002  до  договору  №  7  від
25.01.2002,   у  зв’язку  з  побажанням  підприємців   збільшити
кількість  торгових павільйонів від 225 до 266 шт. і  відповідно
збільшити площу торгових павільйонів від 5682,4 м2 до 6919,44 м2
між   замовником  та  підрядником  була  досягнута   згода   про
збільшення  вартості будівництва на 29072923 грн. без врахування
індексу інфляції (а.с. 35).
 
Замовником   був  затверджений,  в  зв’язку  з  цим,  попередній
розрахунок  вартості будівництва ринку “Форммаркет”, що  складав
17969797 грн. (а.с. 37).
 
В  подальшому додатковою угодою № 3 від 25.09.2003  до  договору
№  7  на  виконання робіт по будівництву ринку “Форммаркет”  від
25.01.2002, у зв’Язку зі змінами в процесі будівництва проектних
рішень, що викликали зміну обсягів робіт та вартісних показників
збільшилась ще на 13010600 грн.
 
В  зв’язку з цим загальна вартість будівництва зросла до 30980,4
тис. грн.
 
В  проекті додаткової угоди від 29.10.2003 до договору № 348 “На
дольову  участь  у будівництві” від 11.02.2002 ТОВ  “Форммаркет”
пропонувало  ПП  Мединській Л.Д. збільшити  долю  в  будівництві
ринку  до  111-9407 грн. при залишенні незмінною площі торгового
місця.   Збільшення   вартості   будівництва   торгового   місця
пояснюється  визначенням в договорі № 7 “На виконання  робіт  по
будівництву ринку “Форммаркет” нової твердої ціни на будівництво
при остаточній його вартості в сумі 30980,4 тис. грн.
 
Але  при  цьому  поза  увагою  залишена  та  обставина,  що   на
збільшення   вартості  будівництва  ринку  вплинуло   збільшення
торгових місць та загальної торгівельної площі. Зв’язок цього зі
збільшенням  вартості раніше запланованих і  оплачених  торгових
місць  замовником будівництва –ТОВ “Форммаркет” не визначається;
пропорційність цих витрат в залежності від площі торгового місця
також не встановлювалась.
 
Зазначені  обставини мають важливе значення для справи,  але  не
були предметом судового дослідження при апеляційному провадженні
у справі.
 
Відповідно  зі  ст.  43  Господарського  процесуального  кодексу
України  ( 1798-12 ) (1798-12)
         господарський суд оцінює докази  за  своїм
внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи  в
їх сукупності, керуючись законом.
 
Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду
справи  в  касаційній інстанції не дають їй права  встановлювати
або  вважати доведеними обставини справи, що не були встановлені
судом  першої та апеляційної інстанцій, справа підлягає передачі
на новий розгляд.
 
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-10,  111-11  Господарського процесуального  кодексу  України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну скаргу задовольнити частково.
 
Рішення  господарського суду Чернівецької області від 11.03.2005
та  постанову Львівського апеляційного господарського  суду  від
31.05.2005 у справі № 6/7 скасувати.
 
Справу направити до господарського суду Чернівецької області  на
новий розгляд.
 
Головуючий, суддя  Н.Кочерова
 
Судді              В.Рибак
 
                   М.Черкащенко