ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.11.2005 Справа N 2-21/3217.1-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Кочерової Н.О.
суддів: Рибака В.В.
Черкащенко М.М.
розглянув агропромислового товариства з обмеженою
касаційну відповідальністю “Сімферопольське”
скаргу
на постанову від 13.07.2005
Севастопольського апеляційного господарського суду
у справі № 2-21/3217.1-2005
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом приватного сільськогосподарського підприємства
“Вікторія-1”
до агропромислового товариства з обмеженою
відповідальністю “Сімферопольське”
Про стягнення 61 316,76 грн.
за участю представників сторін:
від позивача не з’явилися
від відповідача не з’явилися
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2003 року приватне сільськогосподарське підприємство
“Вікторія-1” пред’явило в суді позов до агропромислового
товариства з обмеженою відповідальністю “Сімферопольське” про
стягнення 61316,73 грн., з яких 23200 грн. основний борг, 915,29
грн. 3% річних, 561,44 грн. інфляційні, 15540 грн. збитків та
21100 грн. неотриманих доходів.
Зазначало, що відповідачем в порушення ст. 161, 162 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
не виконані договірні зобов’язання, а саме не
сплачено кошти за отриману селітру аміачну. Разом з тим просило
стягнути збитки у вигляді неотриманого прибутку.
Справа судами розглядалась неодноразово.
В лютому 2005 року позивач подав до суду додатковий позов і
просив стягнути з відповідача суму основного боргу по договору
купівлі-продажу від 14.03.2002 року за поставлену селітру
аміачну в сумі 11389,50 грн., інфляційних в сумі 1813,21 грн.,
3% річних в сумі 399,73 грн. та збитки в сумі 36640 грн., з яких
21100 грн. недоотримані доходи по договору № 03/04 від
24.04.2002 з ПП “Веда і Н.К.” та 15540 грн. предоплати за
договором № 10/01 купівлі-продажу від 29.01.2002 та додаткової
угоди до цього договору з ПП Наумовим В.В.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
24.02.-10.03.2005 (суддя Чонгова С.І.) позов задоволено
частково.
Стягнуто з агропромислового товариства з обмеженою
відповідальністю “Сімферопольське” 683,13 грн. 3% річних, 216,45
грн. індекс інфляції, 12,91 грн. державного мита витрат,
пов’язаних з інформаційно-технічним забезпеченням судового
процесу.
В частині вимог про стягнення суми боргу в розмірі 23200 грн.,
збитків в розмірі 15540 та 21100 грн., 3% річних в розмірі
631,89 грн., індексу інфляції в розмірі 2158,20 грн. відмовлено.
Відмовляючи в позов в частині стягнення основного боргу,
господарський суд виходив з того, що сума основного боргу
відповідачем погашена в повному обсязі.
Задовольняючи позов і стягуючи річні в сумі 683,13 грн. та
інфляційні в сумі 216,45 грн., господарський суд виходив з того,
що вони засновані на нормах чинного законодавства та
підтверджені матеріалами справи.
Відмовляючи в позові в частині стягнення збитків, господарський
суд виходив з необґрунтованості позову в цій частині.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 13.07.2005 (судді: Гонтарь В.І. –головуючий, Лисенко В.А.,
Щепанська О.А.) рішення змінено.
Позов задоволено частково.
Стягнуто з агропромислового товариства з обмеженою
відповідальністю “Сімферопольське” 11389,50 грн. заборгованості,
399,73 грн. 3% річних, 1813,21 грн. збитків від інфляції, 136,02
грн. витрат по сплаті державного мита і 118 грн. на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовлено.
Змінюючи рішення та стягуючи суму основного боргу, апеляційний
господарський суд виходив з того, що наявність усної
домовленості про залік шляхом поставки м’яса, на яку посилається
відповідач, і яку не підтверджує позивач, не може бути підставою
для заліку вартості м’яса в рахунок погашення боргу за отриману
селітру.
Відмовляючи в позові щодо стягнення збитків, апеляційний
господарський суд погодився з висновком господарського суду
першої інстанції.
Задовольняючи позов в частині стягнення річних і інфляційних,
господарський суд виходив з меж позовних вимог, які були
обчислені позивачем на день вирішення спору.
В касаційній скарзі агропромислове товариство з обмеженою
відповідальністю “Сімферопольське” просить скасувати рішення
господарського суду і постанову апеляційного господарського суду
і припинити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, або скасувати постанову апеляційного
господарського суду і прийняти нове рішення, яким змінити
рішення господарського суду і викласти в наступній редакції:
“позов задовольнити частково. Стягнути з відповідача на користь
позивача 3% річних в сумі 33,33 грн., 51 грн. державного мита та
118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового
процесу. В іншій частині в позові відмовити”, посилаючись на
порушення норм матеріального і процесуального права.
Перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх
юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2002 між приватним
сільськогосподарським підприємством “Вікторія-1”, що є
правонаступником товариства з обмеженою відповідальністю
сільськогосподарського підприємства “Вікторія-1” (Постачальник)
та агропромисловим товариством з обмеженою відповідальністю
“Сімферопольське” (Покупець) укладено договір купівлі-продажу,
відповідно до умов якого постачальник зобов’язувався поставити,
а покупець зобов’язувався прийняти та сплатити аміачну селітру у
кількості 40 тон по ціні 580 грн. за тону на загальну суму 23200
грн. протягом 30 банківських днів з моменту отримання продукції.
Пунктом 1.6 договору сторони встановили строк оплати, який
становить 30 днів з моменту отримання продукції.
Господарськими судами встановлено, що 15.03.2002 року за
накладною № 20 по довіреності ЯДУ № 388971 відповідач отримав
від позивача аміачну селітру у кількості 40 тон на суму 23200
грн.
Як правильно встановлено судовими інстанціями предметом даного
судового розгляду є вимоги про стягнення заборгованості за
неналежне виконання умов договору купівлі-продажу від 14.03.2002
року.
Відповідно до вимог законодавства зобов’язання повинні
виконуватись належним чином і в установлений строк та у
відповідності до вказівок закону, договору. Одностороння відмова
від виконання зобов’язання не допускається.
Апеляційним господарським судом встановлено та позивачем
підтверджено, що відповідач документально довів часткову оплату
поставленої продукції платіжними дорученнями № 329 від
02.10.2003 на суму 5000 грн., № 388 від 07.10.2003 на суму
6810,50 грн. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за
оспорюваним договором в грошовому виразі складає 11389,50 грн.
Апеляційний господарський суд, прийшов до правильного висновку
про невиконання відповідачем належним чином своїх зобов’язань за
договором від 14.03.2002 і обґрунтовано задовольнив позов про
стягнення боргу.
Згідно вимог законодавства зобов’язання припиняються
зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких
настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або
визначений моментом пред’явлення вимоги. Зарахування зустрічних
вимог може здійснюватися за заявою однією із сторін.
Разом з тим, Вищий господарський суд зазначає, що доводи
скаржника викладені в касаційній скарзі щодо зарахування
зустрічних однорідних вимог, були предметом дослідження в
апеляційній інстанції в результаті чого судом зроблено
правомірний висновок про їх необґрунтованість, оскільки
агропромисловим товариством з обмеженою відповідальністю
“Сімферопольське” на підставі ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не
було надано до суду жодних належних та допустимих доказів
документальної обґрунтованості такої заяви, а саме здійснення
сторонами у встановленому законом порядку взаємозаліку
зустрічних однорідних вимог за договором від 14.03.2002
купівлі-продажу.
Відмовляючи в позові щодо стягнення збитків, як суд першої
інстанції, так і апеляційний господарський суд враховуючи вимоги
законодавства, обґрунтовано встановили відсутність сукупності
елементів складу цивільного правопорушення і підстави для
застосування до спірних правовідносин сторін ст. 203 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, а відтак правомірно відмовили в позові у зв’язку з
його необґрунтованістю.
Касаційна інстанція також погоджується з висновком апеляційного
господарського суду що стосується стягнення інфляційних та
річних, оскільки суд другої інстанції правомірно виходив з меж
позовних вимог, які були обчислені позивачем на день вирішення
спору.
Враховуючи наведене, доводи касаційної скарги не спростовують
обґрунтованих висновків суду.
За таких обставин, прийнята Севастопольським апеляційним
господарським судом постанова відповідає матеріалам справи та
вимогам закону, підстав для її скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України,
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу агропромислового товариства з обмеженою
відповідальністю “Сімферопольське” залишити без задоволення, а
постанову від 13.07.2005 Севастопольського апеляційного
господарського суду у справі № 2-21/3217.1-2005 без змін.
Головуючий Н.Кочерова
Судді: В.Рибак
М.Черкащенко