ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03.11.2005 Справа N 1/19
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, Стратієнко Л.В.,
судді
суддів Грека Б.М., Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
товариства з обмеженою відповідальністю “Спедітор”
на рішення господарського суду Закарпатської
області від 10.05.2005 року та постанову
Львівського апеляційного господарського суду від
27.07.2005 року
у справі № 1/19
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю
“Спедітор”
до відкритого акціонерного товариства “Ужгородське
АТП 12107”
Про визнання дій відкритого акціонерного товариства
“Ужгородське АТП 12107” по незаконному достроковому позбавленню
прав на фактичне користування та доступ майна, що передавалося
згідно договору оренди від 31.08.1998 року такими, що завдали
шкоду законним правам та інтересам товариства з обмеженою
відповідальністю “Спедітор”, застосування способу захисту
порушених прав у вигляді зміни правовідношення
за участю представників сторін:
від позивача – не з’явився
відповідача –Плахотник О.М.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Закарпатської області від
10.05.2005 року (суддя Г.Кертиця), залишеним без змін постановою
Львівського апеляційного господарського суду від 27.07.2005 року
(судді Я.Дух, З.Зданкевич, М.Краєвська), провадження у справі в
частині визнання дій відкритого акціонерного товариства
“Ужгородське АТП 12107” по незаконному достроковому позбавленню
прав на фактичне користування та доступ майна, що передавалося
згідно договору оренди від 31.08.1998 року такими, що завдали
шкоду законним правам та інтересам товариства з обмеженою
відповідальністю “Спедітор” припинено, в іншій частині позову
відмовлено.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю
“Спедітор”, не погоджуючись з прийнятими по справі судовими
актами, просить їх скасувати, посилаючись на неправильне
застосування норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити
постановлені у справі судові рішення без змін, а касаційну
скаргу –без задоволення.
Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши
матеріали справи і доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування господарським судом Закарпатської
області та Львівським апеляційним господарським судом норм
процесуального права у вирішенні даного спору, і з урахуванням
меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких
підстав.
Згідно зі статтею 124 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають
у державі.
Водночас, за змістом статті 1 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
юридичні особи реалізують право на
звернення до господарського суду за захистом своїх порушених
прав і охоронюваних законом інтересів згідно з встановленою
підвідомчістю.
Відповідно до пункту 1 статті 12 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
господарським судам підвідомчі
справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і
виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у
спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у
законодавстві.
Таким чином, стаття 12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
декларує право поширеного застосування
підстав для розгляду справ господарськими судами за
підвідомчістю.
Системний аналіз зазначеної статті Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
та статті 24 Цивільного
процесуального кодексу України ( 1618-15 ) (1618-15)
дозволяє зробити
висновок про те, що вони не містять вичерпного переліку справ,
які підвідомчі судам, та видів спорів, які виникають між
сторонами, і у такому випадку слід виходити з суб’єктного складу
учасників спору та характеру правовідносин.
Відповідно до частини 3 статті 22 Закону України “Про судоустрій
України” ( 3018-14 ) (3018-14)
місцеві господарські суди розглядають
справи, що виникають з господарських правовідносин, а також інші
справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.
Згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
сторонами в судовому процесі -
позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та
організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
.
Державні та інші органи мають право звертатися до господарського
суду у випадках, передбачених законодавчими актами України
(частина 2 статті 1 цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
).
Таким чином, господарським судам підвідомчі справи, коли склад
учасників спору відповідає статті 1 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а правовідносини,
щодо яких виник спір, носять господарський характер.
Оскільки позивач заявив вимогу про визнання дій відкритого
акціонерного товариства “Ужгородське АТП 12107” по незаконному
достроковому позбавленню прав на фактичне користування та доступ
майна, що передавалося згідно договору оренди від 31.08.1998
року такими, що завдали шкоду законним правам та інтересам
товариства з обмеженою відповідальністю “Спедітор”, суд
вирішуючи справу по суті повинен був з’ясувати можливість
розгляду справи з точки зору суб’єктного складу учасників
процесу та характеру спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 10 статті 16 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
одним із способів захисту цивільних прав є визнання
незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної
влади, органу влади, тощо.
Водночас, відповідач по справі - ВАТ “Ужгородське АТП 12107” не
є органом в розумінні статті 16 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, а тому колегія суддів погоджується з висновком
господарських судів про те, що дії відповідача не підлягають
оскарженню в господарських судах України, і місцевий
господарський суд правомірно припинив провадження у справ в цій
частині на підставі пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, тому що спір не
підлягає вирішенню в господарських судах України.
Крім того, колегія суддів вважає правомірним висновок судів щодо
відмови в позові в частині зміни правовідношення з наступних
підстав.
Господарським судами було встановлено, що рішенням
господарського суду Закарпатської області від 9.03.2004 року,
залишеним без змін постановою Львівського апеляційного
господарського суду від 1.06.2004 року у справі № 1/1 договір
оренди від 31.08.1998 року, на який послався позивач в
обґрунтування позовних вимог по справі № 1/19, розірвано з
01.06.2004 року. Зазначене рішення набрало законної сили та не
скасовано у встановленому законодавством порядку, а тому має
преюдиційне значення для даного спору.
Тобто на момент звернення до господарського суду з позовом про
зміну правовідношення, правовідносин між сторонами по договору
оренди від 31.08.1998 року не існувало, а тому господарські суди
правомірно відмовили в позові в цій частині.
Отже, посилання скаржника на неправильне застосування
господарським судом Закарпатської області та Львівським
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті судових актів є
безпідставними.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що під час
розгляду справи фактичні її обставини були встановлені судами на
підставі всебічного, повного і об’єктивного дослідження поданих
сторонами доказів, висновки судів відповідають цим обставинам і
їм дана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм
матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Рішення господарського суду Закарпатської області від 10.05.2005
року та постанову Львівського апеляційного господарського суду
від 27.07.2005 року у справі № 1/19 залишити без змін, а
касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
“Спедітор” –без задоволення.
Головуючий, суддя Л.В.Стратієнко
Суддя Б.М.Грек
Суддя Н. Г.Дунаєвська