ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.11.2005 Справа N 5/54
Вищий господарський суду України в складі колегії:
головуючого Грейц К.В.
суддів: Мачульського Г.М.
Полянстького А.Г.
розглянувши касаційну ТОВ “ім. Гнаровської”
скаргу (подання)
на рішення від 08.06.2005
у справі господарського суду Запорізької області № 5/54
за позовом ТОВ “ім. Гнаровської”
до ВАТ Запорізький автомобільний завод”
- Вільнянська МДПІ Запорізької області
3-ті особи - Прокуратура Вільнянського району
Запорізької області
про застосування двосторонньої реституції та стягнення
номінальної вартості векселя
за участю представників:
позивача
відповідача Семенкова Є.О.
3-х осіб Черненка М.О.
не прибули
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 08.06.2005
(суддя Проскуряков К.В.), позовні вимоги ТОВ “Ім. Гнаровської”
про застосування двосторонньої реституції та стягнення з ВАТ
“Запорізький автомобільний завод” (надалі –ВАТ “АвтоЗАЗ”)
номінальної вартості простого векселя № 693134072904 в сумі
100000 грн. задоволені частково. Стягнуто з ВАТ „АвтоЗАЗ” на
користь ТОВ “ім. Гнаровської” 31923,96 грн. вартості простого
векселя № 693134072904, а з ТОВ “ім. Гнаровської” на користь ВАТ
“АвтоЗАЗ” стягнуто 31923,96 грн. вартості консалтингових послуг.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення мотивовано тим, що, оскільки відповідно до рішення
господарського суду Запорізької області від 05.11.2003 у справі
№ 24/163, яке вступило в законну силу, підставою для визнання
недійсною додаткової угоди від 11.11.2002 № 1 до договору від
26.04.2000 № 072-1/00юр, укладеного між сторонами у даній
справі, стало порушення ТОВ “ім. Гнаровської” правил відчуження
активів, що перебували в податковій заставі, і цим рішенням суду
не було застосовано двосторонню реституцію, то така згідно ч. 2
ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
підлягає застосуванню, однак,
частково, з врахуванням неконституційності пп. 8.2.2 п. 8.2
ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
відповідно до рішення Конституційного суду
України від 24.03.2005 № 1-9/2005, тобто лише в тій частині, в
якій активи платника податків, що перебували в податковій
заставі, мали бути достатніми для погашення наявної на момент
відчуження суми його податкового боргу –31923,96 грн.
Позивач з рішенням у справі не погодився, в зв’язку з чим
звернувся до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в
якій просить рішення суду скасувати, позовні вимоги задовольнити
повністю, застосувавши двосторонню реституцію в повному обсязі,
тобто стягнути з ВАТ “АвтоЗАЗ” номінальну вартість векселя в
сумі 100000 грн.
В судовому засіданні 02.11.2005 представником ВАТ “АвтоЗАЗ”
заявлено клопотання про припинення провадження у справі.
Клопотання мотивовано тим, що 07.10.2005 господарським судом
Запорізької області винесено ухвалу у справі № 5/6/314 (02),
якою прийнято рішення про ліквідацію банкрута - ТОВ
“ім. Гнаровської”, і останнє згідно довідки головного управління
статистики в Запорізькій області від 28.10.2005 № 15-7/4033
вилучено з ЄДРПОУ (ліквідоване) 18.10.2005.
Представником ТОВ “ім. Гнаровської” в судовому засіданні було
заявлено клопотання про зупинення касаційного провадження у
справі в зв’язку з тими обставинами, що ініціюючим кредитором у
справі про банкрутство –комунальним підприємством “Водоканал”
оскаржено вищезазначену ухвалу господарського суду Запорізької
області у справі № 5/3/314 (2) від 07.10.2005 як в касаційному
порядку, так і за нововиявленими обставинами.
Колегією суддів зазначені клопотання сторін відхиляються,
оскільки відповідно до норм ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція використовує процесуальні права
суду першої інстанції виключно для перевірки юридичної оцінки
обставин справи та повноти їх встановлення судом першої
інстанції і не має права встановлювати обставини, що не були
встановлені у рішенні господарського суду, та збирати нові
докази.
Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення
обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в рішенні
суду, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла
висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню,
виходячи з наступного.
Судом першої інстанції було встановлено, що в ході ліквідаційної
процедури ТОВ “Ім. Гнаровської” виявлено факт розрахунків
векселями під час дії податкової застави, внаслідок чого
рішенням господарського суду Запорізької області у справі №
24/163 від 05.11.2003 визнано недійсною додаткову угоду № 1 від
11.11.2002, яка передбачала розрахунки векселями. Посилаючись на
ст. ст. 216, 236 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
2003р. (ст. ст. 59,
48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
1963р.), позивач просить застосувати
двосторонню реституцію, яка не була застосована судом у справі
№ 24/163, стягнувши з відповідача 100000 грн. номінальної
вартості простого векселя № 693134072904.
Суд виходив з тих обставин, що внаслідок виконання відповідачем
договору про надання консалтингових послуг у позивача перед ним
виникла заборгованість на суму 71754,96 грн. Позивач на час
проведення розрахунків за цим договором був утримувачем векселя
№ 693134072904 номінальною вартістю 100000 грн. зі строком
платежу по пред’явленню, але не раніше 01.12.2005, емітентом
якого є ВАТ “АвтоЗАЗ”. Відповідно до ст. 21 Закону України “Про
цінні папери та фондову біржу” ( 1201-12 ) (1201-12)
, ст. 13 Закону “Про
обіг векселів в Україні” ( 2374-14 ) (2374-14)
сторонами було прийнято
рішення про залік зустрічних однорідних вимог (ст. 219 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
1963р., ст. 601 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
2003р.), при
цьому сторони погодились, що позивач приймає часткове погашення
векселя в сумі 71754,96 грн., а отже заборгованість відповідача
по векселю сумі 100000 грн. є закритою.
Згідно з ч. 2 ст. 35 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, факти,
встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який
вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не
доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть
участь ті самі сторони.
Так, рішенням господарського суду Запорізької області від
05.11.2003 у справі № 24/163 за позовом прокурора Вільнянського
району в інтересах держави в особі Вільнянської МДПІ до ТОВ
“ім. Гнаровської” та ВАТ “АвтоЗАЗ” встановлено, що 11.11.2002
між ТОВ “ім. Гнаровської” та ВАТ “АвтоЗАЗ” укладена додаткова
угода № 1 до договору № 072-1/00юр від 26.04.2000 про надання
консалтингових послуг, згідно якої п. 4.2 договору викладено в
наступній редакції: “Замовник (ТОВ “ім. Гнаровської”) здійснює
оплату виконавцю (ВАТ “АвтоЗАЗ”) за надані консалтингові послуги
векселем”. Сторони підтвердили наявність заборгованості в сумі
71754,96 грн. по договору № 072-1/00юр від 26.04.2000 ТОВ
“ім. . Гнаровської” перед ВАТ “АвтоЗАЗ” актом звірки
взаєморозрахунків, проведеної станом на 12.11.2002, і за актом
приймання-передачі від 12.11.2002 ТОВ “ім. Гнаровської” передав,
а ВАТ “АвтоЗАЗ” прийняв вексель № 693134072904 від 06.11.2001
номінальною вартістю 100000 грн. в оплату боргу в сумі 71754,96
грн., повністю погасивши зобов’язання за векселем.
Вказаним рішенням суду на підставі ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
позов задоволено: визнано недійсною додаткову угоду № 1 від
11.11.2002, укладену між ТОВ “ім. Гнаровської” та ВАТ “АвтоЗАЗ”
з підстав знаходження всіх активів ТОВ “ім. Гнаровської” на
момент укладення спірної угоди і відчуження векселя в податковій
заставі.
Відповідно до частини 2 ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
по
недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути другій
стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути
одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо
інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.
Таким чином, застосування наслідків визнання угоди недійсною на
підставі вказаної норми є обов’язковим і полягає у поверненні
сторін у первісний стан, який існував до виконання зобов’язань
за недійсною угодою, тобто, ВАТ “АвтоЗАЗ” має повернути ТОВ
“ім. Гнаровської” вексель № 693134072904 номінальною вартістю
100000 грн., а ТОВ “ім. Гнаровської” має повернути ВАТ “АвтоЗАЗ”
вартість консалтингових послуг в сумі 71754,96 грн., оскільки
самі послуги повернути в натурі неможливо.
Приймаючи рішення у справі про часткове застосування реституції
–в межах суми 31923,96 грн., суд першої інстанції виходив з
того, що рішенням Конституційного суду України від 24.03.2005 №
1-9/2005 визнані неконституційними положення пп. 8.2.2 п. 8.2
ст. 8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
в частині поширення права податкової
застави на будь-які активи платника податків без врахування суми
його податкового боргу, і, оскільки, станом на момент укладення
спірної додаткової угоди від 11.11.2002 податковий борг ТОВ
“ім. Гнаровської” становив 31923,96 грн., то письмовому
узгодженню з податковим органом підлягали відповідні операції
платника податку лише з тією частиною його активів, сума яких
була достатньою для погашення наявної на момент відчуження суми
податкового боргу, а решта операцій такого узгодження не
потребувала, тому не протирічіла чинному законодавству.
Однак, з таким висновком суду колегія суддів погодитись не може,
оскільки, по-перше, в порушення ст. 152 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
суд поширив дію рішення Конституційного суду
України від 24.03.2005 на правовідносини, що існували до його
ухвалення; по-друге, вирішуючи питання щодо правомірності
часткового відчуження векселя в період дії податкової застави,
суд фактично змінив рішення господарського суду від 05.11.2003 у
справі № 24/163 про визнання недійсною угоди про передачу
векселя в повному обсязі, яке відповідно до ст. 35 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
має преюдиціальне значення
Крім того, ухвалюючи рішення про часткове застосування
реституції і стягнення з ВАТ „АвтоЗАЗ” на користь ТОВ
“ім. Гнаровської” 31923,96 грн. вартості простого векселя
№ 693134072904, а з ТОВ “ім. Гнаровської” на користь ВАТ
“АвтоЗАЗ” 31923,96 грн. вартості консалтингових послуг, суд
виходив з доведеності факту виконання ВАТ “АвтоЗАЗ” договірного
зобов’язання з надання консалтингових послуг, в підтвердження
чого послався на акт звірки взаємних розрахунків12.11.2002.,
яким ТОВ “ім. Гнаровської” та ВАТ “АвтоЗАЗ” підтвердили
наявність заборгованості на користь ВАТ “АвтоЗАЗ” в сумі
71754,96 грн. за консалтингові послуги згідно акту
приймання-передачі від 06.03.2001, однак, в цьому акті звірки не
зазначено, що його складено на виконання договору № 072-1/00юр
від 26.04.2000, а в акті приймання-передачі виконаних послуг від
06.03.2001 не вказано ні вартості послуг, ані суми виконання.
Отже, суд дійшов передчасного висновку про наявність належних
доказів виконання ВАТ “АвтоЗАЗ” договірного зобов’язання з
надання консалтингових послуг на суму 71754,96 грн., що ставить
під сумнів наявність підстав для застосування реституції згідно
частини 2 статті 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
в частині повернення
коштів.
Одночасно колегія суддів констатує., що норма ч. 2 ст. 48 ЦК
УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
зобов’язує сторін повернути все одержане по
недійсній угоді, в першу чергу, в натурі і лише при неможливості
повернути одержане в натурі –відшкодувати його вартість у
грошах, однак, господарський суд під час розгляду справи не
встановив факту неможливості повернення в натурі векселя
№ 693134072904 номінальною вартістю 100000 грн. зі строком
платежу по пред’явленню, але не раніше 01.12.2005.
Зазначене неповне встановлення обставин справи є суттєвим
порушенням ст. 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та виключає
можливість висновку касаційної інстанції щодо правильності
застосування судами норм матеріального і процесуального права
при вирішенні спору, що відповідно до ч. 1 ст. 111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування прийнятого у
справі судового рішення з передачею справи на новий розгляд.
Останнє обумовлено межами перегляду справи судом касаційної
інстанції, встановленими нормою ст. 111-7 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
.
При новому розгляді справи суду слід взяти до уваги наведене в
цій постанові, вжити всі передбачені законом засоби для
всебічного, повного і об’єктивного встановлення обставин справи,
прав і обов’язків сторін і, в залежності від встановленого та у
відповідності з чинним законодавством, вирішити спір.
Крім зазначеного, колегія суддів вважає за необхідне виключити з
числа третіх осіб прокуратуру Вільнянського району Запорізької
області, яку було залучено на стороні позивача без самостійних
вимог ухвалою від 27.04.2005, оскільки участь прокурора у справі
регламентована статтею 29 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, яка не
передбачає можливості участі прокурора у справі з таким
процесуальним статусом.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-10, 111-11, 111-12
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий
господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Ім. Гнаровської” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Запорізької області від 08.06.2005 у
справі № 5/54 скасувати. Справу передати на новий розгляд до
суду першої інстанції.
Виключити з числа третіх осіб прокуратуру Вільнянського району
Запорізької області.
Головуючий К.Грейц
Судді Г.Мачульський
А.Полянський