ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.11.2005 Справа N 4/68-05-2050
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Кривди Д.С.,
суддів: Жаботиної Г.В.,
Уліцького А.М.
розглянувши СФГ “Касмет”
касаційну скаргу
на постанову від 25.08.2005 Одеського апеляційного
господарського суду
у справі № 4/68-05-2050
господарського суду Одеської області
за позовом ВАТ “Електропостачальна компанія
“Одесаобленерго” в особі Ізмаїльських
електричних мереж в особі Тарутинського
району електричних мереж
до СФГ “Касмет”
Про стягнення 9534,45 грн.
за участю представників сторін
від позивача: Вічев І.П. , дов.
від відповідача: у засідання не прибули
В С Т А Н О В И В:
ВАТ “Електропостачальна компанія “Одесаобленерго” в особі
Ізмаїльських електричних мереж в особі Тарутинського району
електричних мереж звернулось до господарського суду Одеської
області з позовом до СФГ “Касмет” про стягнення заборгованості
за перевищення договірних величин споживання в сумі 9534,45 грн.
Позов мотивовано перевищенням відповідачем договірних величин
споживання електричної енергії за жовтень 2004 року, які було
скориговано відповідно до п. 4.2.2 укладеного між сторонами
договору № 101 від 30.03.2004 постачання електроенергії за
підсумками розрахункового періоду до рівня фактично оплаченої за
цей період величини.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що фактично ним
було здійснено несвоєчасну оплату спожитої електроенергії, а не
перевищення договірних величин споживання.
Рішенням від 01.06.2005 господарський суд Одеської області
(суддя Літвінов С.В.) у задоволенні позову відмовив.
Рішення мотивовано тим, що додаток № 1 від 04.05.2004 до
договору № 101 від 30.03.2004, у якому визначено щомісячний
обсяг постачання електроенергії на кожний місяць 2004 року,
підписаний неповноважною особою, тому не відповідає закону і за
ним не може бути покладена відповідальність на відповідача.
Постановою від 25.08.2005 Одеський апеляційний господарський суд
(колегія суддів у складі: Михайлова М.В. –головуючого, Тофана
В.М., Журавльова О.О.) рішення суду першої інстанції скасував, а
позов задовольнив в частині стягнення заборгованості за
перевищення договірних величин споживання в сумі 4767,22 грн.
Постанова мотивована висновком суду про те, що додаток № 1 від
04.05.2004 до договору № 101 від 30.03.2004 був схвалений
відповідачем, оскільки його умови виконувались сторонами.
В частині відмови в частині позову суд апеляційної інстанції
послався на набрання 22.07.2005 чинності Законом України від
23.06.2005 № 2706-ІV “Про внесення змін до Закону України “Про
електроенергетику” ( 2706-15 ) (2706-15)
.
Ухвалою від 19.10.2005 Вищий господарський суд України порушив
касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, в якій
заявлені вимоги про скасування постанови суду апеляційної
інстанції.
Касаційна скарга мотивована хибністю висновків суду апеляційної
інстанції про прийняття відповідачем до виконання додатку № 1
від 04.05.2004 до договору № 101 від 30.03.2004.
Заслухавши суддю-доповідача Уліцького А.М., пояснення
представника позивача, перевіривши матеріали справи, Вищий
господарський суд України вважає, що касаційна скарга підлягає
задоволенню, виходячи з наступного.
Між сторонами у справі укладено договір про постачання
електричної енергії № 101 від 30.03.2004, за умовами якого
позивач зобов’язаний поставляти електричну енергію відповідачу у
межах встановленої потужності, а відповідач повинен своєчасно
проводити оплату за використану електроенергію.
Згідно з додатком № 1 від 04.05.2004 до цього договору визначено
щомісячний обсяг постачання електроенергії на кожний місяць 2004
року, у тому числі на жовтень –20000 кВт/год.
У зв’язку з тим, що позивач сплачував за спожиту електричну
енергію не в повному обсязі, йому була скоригована договірна
величина споживання електричної енергії на жовтень 2004р. до
рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період. Про що
відповідачу було видано відповідне повідомлення, згідно з яким
скоригована договірна величина на жовтень 2004 року становить 0
кВт/год.
На підставі викладеного позивач доводить перевищення
відповідачем у жовтні 2004р. договірних величин споживання
електричної енергії, у зв’язку з чим сплаті підлягає п’ятикратна
вартість вартості різниці спожитої і договірної величини, про
стягнення якої в сумі 9534,45 грн. позивачем заявлений позов.
Вирішуючи спір по суті суди першої та апеляційної інстанції
виходили з встановлення обставин щодо дійсності додатку № 1 від
04.05.2004 до договору № 101 від 30.03.2004 у зв’язку з
підписанням його неуповноваженою особою.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що даний
додаток є укладеним, оскільки після його підписання умови
договору та додатку виконувались до.10.2004 року. При цьому суд
всупереч вимогам ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не зазначив в
постанові, на підставі яких доказів він дійшов висновку про
виконання сторонами умов саме вказаного додатку.
Суд першої інстанції, навпаки, визнав вказаний додаток таким, що
не відповідає вимогам закону, і відмовляючи у задоволенні
позову, послався на неправомірність застосування
відповідальності до відповідача за цим додатком. При цьому судом
не було враховано, що відповідальність за перевищення договірних
величин споживання передбачена ч. 5 ст. 26 Закону України “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
, а також не досліджено
відповідні положення укладеного між сторонами договору, які
передбачають застосування такої відповідальності.
Разом з тим, суди першої та апеляційної інстанції не надали
правової оцінки обставинам, з яких було заявлено позов, щодо
перевищення договірної величини споживання відповідачем у
зв’язку з коригуванням договірної величини за жовтень 2004 року
до рівня фактично оплаченої за цей розрахунковий період, тобто
до 0 кВт/год.
В силу с. 4 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”
( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
споживач енергії несе відповідальність за
порушення умов договору з енергопостачальником та правил
користування електричною і тепловою енергією та виконання
приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами
споживання електричної та теплової енергії згідно із
законодавством України. Правила користування електричною і
тепловою енергією для населення затверджуються Кабінетом
Міністрів України.
Постановою № 441 від 24.03.1999 Кабінет Міністрів України
затвердив Порядок постачання електричної енергії споживачам
(далі –Порядок; в редакції постанови КМУ від 09.04.2002 № 475
( 475-2002-п ) (475-2002-п)
зі змінами і доповненнями).
Відповідно до п. 11 Порядку ( 475-2002-п ) (475-2002-п)
граничні величини
споживання електричної енергії та потужності доводяться до
споживачів як договірні величини у терміни, обумовлені договором
між місцевою енергопостачальною організацією та споживачем; за
підсумками місяця гранична величина споживання електричної
енергії для споживачів коригується до рівня фактично сплаченої
за цей місяць величини її споживання.
У випадку споживання електричної енергії понад договірну
величину споживачі відповідно до ч. 5 ст. 26 закону України “Про
електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
за розрахунковий період
сплачують енергопостачальникам п'ятикратну вартість різниці
фактично спожитої і договірної величини.
При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанцій не
встановили обставини відповідності позовних вимог вказаним
законодавчим нормам та умовам укладеного між сторонами договору,
виходячи з фактичних відносин, які склались між сторонами.
Зокрема, суди не надали оцінки обставинам правомірності
здійснення позивачем коригування договірної величини споживання
за жовтень 2004 року до 0 кВт/год, зважаючи на фактичні
обставини оплати відповідачем спожитої електроенергії.
Передбачені договором порядок і строки розрахунків, а також
обставини щодо оплати відповідачем спожитої електроенергії
взагалі не досліджувались судами.
Також суди не встановили обставини щодо фактичного обсягу
спожитої відповідачем у жовтні 2004 року електроенергії. Так в
рішенні і постанові зазначено, що обсяг споживання електричної
енергії відповідачем становить 10150 кВт/год; а при здійсненні
розрахунку різниці між фактично спожитою і договірною величиною
споживання електроенергії відповідачем суд апеляційної інстанції
виходить з розміру –9940 кВт/год. Тобто вказані висновки є
суперечливими, проте встановлення таких обставин має суттєве
значення для визначення розміру перевищення договірної величини
споживання відповідачем, а відтак і для вирішення спору по суті.
Крім того, суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи
позов, зазначив, що з 22.07.2005 набрав чинності Закон України
від 23.06.2005 № 2706-ІV “Про внесення змін до Закону України
“Про електроенергетику” ( 2706-15 ) (2706-15)
”, відповідно до якого ч. 5
ст. 26 викладена в іншій редакції та передбачає стягнення не
п’ятикратної, а двократної вартості різниці фактично спожитої та
договірної величини споживання електроенергії. Посилаючись на
ст. 58 Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ч. 2 ст. 5 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
щодо зворотної сили закону, який пом’якшує
відповідальність, дійшов висновку про застосування ч. 5 ст. 26
Закону України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
в новій
редакції.
З таким висновком суду не можна погодитись, оскільки згідно з
рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99
( v001p710-99 ) (v001p710-99)
, яке є обов'язковим до виконання на території
України, положення частини першої статті 58 Конституції України
( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
про те, що закони та інші нормативно-правові акти
не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони
пом'якшують або скасовують відповідальність особи, треба
розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної
особи) і не поширюється на юридичних осіб.
Зважаючи на викладене, судова колегія дійшла висновку про
недотримання судами першої та апеляційної інстанції вимог
ст.ст. 43, 47, 43 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо всебічного та
повного розгляду всіх суттєвих обставин справи, тому рішення і
постанова підлягають скасуванню з направленням справи на новий
розгляд до суду першої інстанції.
При новому розгляді суду необхідно врахувати викладене,
встановити та надати правову оцінку всім фактичним обставинам
справи щодо виконання сторонами умов договору та дотримання
вимог законодавства, а також наявності підстав для застосування
відповідальності, яка є предметом спору.
Керуючись ст.ст. 108, 111-5, 111-7, 111-9-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу задовольнити.
2.Рішення господарського суду Одеської області від 01.06.2005 та
постанову Одеського апеляційного господарського суду від
25.08.2005 у справі № 4/68-05-2050 скасувати, а справу направити
на новий розгляд до суду першої інстанції.
Головуючий Д.Кривда
Судді Г.Жаботина
А.Уліцький