ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.11.2005 Справа N 42/153
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Шульги О.Ф.,
суддів Семчука В.В.,
Чабана В.В.
розглянувши у Акціонерної енергопостачальної компанії
відкритому судовому “Київенерго”
засіданні касаційну
скаргу
на рішення господарського суду м. Києва
від 12.04.2005 року
у справі № 42/153
за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії
“Київенерго” (далі –АЕК “Київенерго”)
до Державного комунального підприємства
“Київжитлотеплокомуненерго” (далі
–Підприємство)
Про стягнення 48077,81 грн.
за участю представників сторін:
позивача Цикалюк Т.С., Комісар С.П. , Лінніченко Д.О.
відповідача не з’явились
В С Т А Н О В И В:
АЕК “Київенерго” звернулась до господарського суду з позовною
заявою про стягнення з підприємства боргу за спожиту
електроенергію в сумі 41356,38 грн., 2878,45 грн. пені, 3319,19
грн. –інфляційні витрати та 3% річних в сумі 523,80 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 12.04.2005 (суддя
Паламар П. І.) в позові відмовлено, оскільки позивач пропустив
строк позовної давності і не надав доказів поважності причин
пропуску зазначеного строку.
В касаційній скарзі, поданій до Вищого господарського суду
України, АЕК “Київенерго” просить скасувати рішення
господарського суду м. Києва від 12.04.2005, справу передати на
новий розгляд посилаючись на те, що при прийнятті рішення суд
неправильно застосував норми матеріального та процесуального
права.
Заслухавши пояснення представників позивача, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів
вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з
наступного.
Між сторонами укладено договір від 1.10.1998 року № 540682 на
відпуск теплової енергії у гарячій воді, згідно з яким позивач
зобов’язався поставити теплову енергію до будинків відповідача
по вул. Ямській,48а, б, 50 в м. Києві в обсязі 881 Гкал/рік, а
останній –щомісячно не пізніше двадцять п’ятого числа поточного
місяця згідно вимог-доручень оплачувати спожиту теплову енергію.
Судом встановлено, що теплова енергія за договором постачалася
відповідачу до 1.07.2001 року.
Судом також встановлено, що згідно з поданим позивачем
розрахунком, позивачем у серпні 2002 року було відкориговано
нарахування за теплову енергію після 1.07.2000 грн. до 0 грн.
З урахуванням умов додатку № 5 до спірного договору строк оплати
теплової енергії за червень 2001 року (останній місяць
споживання) настав 25.06.2001року.
Позивач звернувся до суду з позовом 4.03.2005 року, тобто з
пропуском строку позовної давності, передбаченого статтею 257 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
.
Суд встановив, що строк позовної давності, пропущений без
поважних причин і відмовив у позові в зв’язку із закінченням
строку давності.
Такі висновки суду відповідають матеріалам справи та чинному
законодавству.
Згідно вимог процесуального законодавства, щодо меж перегляду
справи в касаційній інстанції, Вищий господарський суд України
не може вдаватись до переоцінки доказів, збирати нові докази або
додатково перевіряти докази.
Приймаючи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що при
прийнятті рішення суд не порушив норм матеріального та
процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Акціонерної енергопостачальної компанії
“Київенерго” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду м. Києва від 12.04.2005 року у
справі № 42/153 залишити без зміни.
Головуючий, суддя О.Шульга
Судді В.Семчук
В.Чабан