ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.11.2005 Справа N 38/330-04
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. –головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу Шевченківського районного центру
зайнятості, с. Шевченкове Шевченківського району Харківської
області,
на рішення господарського суду Харківської області від
24.02.2005
та постанову Харківського апеляційного господарського суду від
07.04.2005
зі справи № 38/330-04
за позовом Харківського обласного центру зайнятості, м. Харків,
до сільськогосподарського товариства з обмеженою
відповідальністю “Червоний партизан”, с. Великі Хутори
Шевченківського району Харківської області,
про стягнення 61 131,86 грн.,
та зустрічним позовом сільськогосподарського товариства з
обмеженою відповідальністю “Червоний партизан” (далі –СТОВ
“Червоний партизан”)
до Харківського обласного центру зайнятості (далі –Обласний
центр зайнятості),
Шевченківського районного центру зайнятості (далі –Районний
центр зайнятості)
про зобов’язання вчинити певні дії,
за участю представників сторін:
Обласний центр зайнятості –Дідури А.М.,
Районний центр зайнятості –не з’явився,
СТОВ “Червоний партизан” –Яблонського В.І.,
В С Т А Н О В И В:
За змістом приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини
першої статті 17, частини четвертої статті 50, статті 104
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
до
компетенції адміністративних судів не віднесено спори, де
позивачами є органи Фонду загальнообов’язкового державного
соціального страхування на випадок безробіття. Статтею 50 цього
Кодексу ( 2747-15 ) (2747-15)
встановлено перелік позовів, за якими
юридичні та фізичні особи, що не є суб’єктами владних
повноважень, можуть бути відповідачами у справах за позовами
суб’єктів владних повноважень. На даний час цей перелік є
вичерпним, оскільки чинним законодавством не передбачено інших
випадків подання суб’єктами владних повноважень адміністративних
позовів до суб’єктів господарювання.
В свою чергу, даний зустрічний позов також має бути розглянутий
за правилами Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
(далі –ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
), оскільки правові
підстави для виділення його в окреме провадження відсутні, а
розгляд цих об’єднаних вимог у порядку адміністративного
судочинства заборонено згідно з частиною третьою статті 21
Кодексу адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) (2747-15)
.
Обласний центр зайнятості звернувся до господарського суду
Харківської області з позовом про стягнення зі СТОВ “Червоний
партизан”:
- 32 817,69 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків та 3
250,87 грн. пені за період з 01.01.2001 по 31.12.2002;
- 19 971,89 грн. заборгованості зі сплати страхових внесків та 5
091,41 грн. пені за період з 01.01.2003 по 31.03.2004.
СТОВ “Червоний партизан” подало зустрічний позов та просило:
- зобов’язати Фонд загальнообов’язкового державного соціального
страхування України на випадок безробіття (далі –Фонд) в особі
Шевченківського районного центру зайнятості надати СТОВ
“Червоний партизан” довідку про наявність безнадійного
податкового боргу зі сплати страхових внесків до Фонду в сумі 32
817,69 грн. та 3 250,87 грн. пені за період з 01.01.2001 по
31.12.2002, а також у сумі 19 971,89 грн. і 5 091,41 грн. пені
за період з 01.01.2003 по 31.03.2004 за формою згідно з додатком
1 Порядку списання безнадійного податкового боргу платників
податків, затвердженого наказом Державної податкової
адміністрації України від 14.03.2001 № 103 ( z0016-02 ) (z0016-02)
(далі
–Порядок ( z0016-02 ) (z0016-02)
);
- зобов’язати Фонд в особі Шевченківського районного центру
зайнятості звернутися згідно з пунктом 5.2 Порядку ( z0016-02 ) (z0016-02)
до Шевченківського відділення Куп’янської ОДПІ з поданням про
списання безнадійного податкового боргу СТОВ “Червоний партизан”
зі сплати страхових внесків до Фонду в сумі 32 817,69 грн. і 3
250,87 грн. пені за період з 01.01.2001 по 31.12.2002 та в сумі
19 971,89 грн. і 5 091,41 грн. пені за період з 01.01.2003 по
31.03.2004.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.02.2005
(суддя Ткаченко Б.О.), залишеним без змін постановою
Харківського апеляційного господарського суду від 07.04.2005
(колегія суддів у складі: Слюсарева Л.В. - головуючий суддя,
судді Білоконь Н.Д., Гагін М.В.), у первісному позові
відмовлено, а зустрічний позов задоволено.
Прийняті судові рішення мотивовано тим, що на страхові внески до
Фонду поширюється дія Закону України “Про порядок погашення
зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними
цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, а тому наявна заборгованість має
бути погашена.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Районний центр зайнятості просить рішення місцевого і постанову
апеляційного судів скасувати через неправильне застосування норм
матеріального права та відмовити в задоволенні зустрічного
позову.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Сторони відповідно до статті 111-4 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної
скарги.
Перевіривши повноту встановлення судами першої та апеляційної
інстанцій обставин справи та правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення
представників Обласного центру зайнятості та СТОВ “Червоний
партизан”, Вищий господарський суд України дійшов висновку про
необхідність часткового задоволення касаційної скарги з
урахуванням такого.
Судом першої інстанції встановлено, що:
- СТОВ “Червоний партизан” зареєстровано в Районному центрі
зайнятості як платник внесків з загальнообов’язкового державного
соціального страхування на випадок безробіття за № 203100021;
- Районним центром зайнятості проведено перевірку правильності
нарахування, своєчасності і повноти перерахування страхових
внесків з загальнообов’язкового державного соціального
страхування на випадок безробіття за період з 01.01.2001 по
31.12.2003 та за період з 01.01.2003 по 31.03.2004, за
результатами якої складено акти від 17.06.2003 № 11 та від
21.06.2003 № 21, в яких відповідно відображено наявність у
відповідача простроченої заборгованості зі сплати внесків до
Фонду за період з 01.01.2001 по 31.12.2003 в сумі 32 817,69
грн., на яку нараховано 3 250,87 грн. пені, та за період з
01.01.2003 по 31.03.2004 в сумі 19 971,89 грн., на яку
нараховано 5 091,41 грн. пені, а всього 61 131,86 грн.;
- у 2002 –2004 роках в господарстві СТОВ “Червоний партизан”
мали місце форс-мажорні обставини: несприятливі погодні умови
стали причиною загибелі сільськогосподарських культур, що
підтверджується висновками Торгово-промислової палати України
про форс мажорні-обставини від 05.08.2003 за № 10025/05-4, від
10.12.2004 № 5401/05-4 та від 10.12.2004 за № 5402/05-4;
- СТОВ “Червоний партизан” звернулося з листом від 08.07.2004 до
Районного центру зайнятості як контролюючого органу з проханням
провести списання зазначеного податкового боргу з внесків на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття, але Районним центром зайнятості не було вжито
передбачених законодавством заходів щодо списання безнадійного
податкового боргу.
Апеляційним судом додатково встановлено, що:
- першим заступником директора Харківського обласного центру
зайнятості видано розпорядження від 05.07.2003 № 145 про
нарахування пені в сумі 5 091,41 грн.
Причиною даного спору є питання про можливість, підстави та
порядок здійснення списання безнадійної заборгованості зі сплати
страхових внесків з загальнообов’язкового державного соціального
страхування на випадок безробіття.
Звернення Обласного центру зайнятості до суду з даним позовом
відповідає приписам частини другої статті 124 Конституції
України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
, статей 2, 3, 6 Закону України “Про
судоустрій України” ( 3018-14 ) (3018-14)
і є правомірним. Таку ж правову
позицію викладено Верховним Судом України в постанові від
22.06.2004 зі справи № 2-13/12765-03.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового
державного соціального страхування на випадок безробіття
визначаються Законом України від 02.03.2000 № 1533-ІІІ “Про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок
безробіття” ( 1533-14 ) (1533-14)
(далі – Закон № 1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
), який
набрав чинності з 01.01.2001.
Згідно з частиною другою статті 35 цього Закону ( 1533-14 ) (1533-14)
відповідач зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати
страхові внески на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування України на випадок безробіття.
Статтею 38 Закону № 1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
передбачено, що в разі
несвоєчасної або неповної сплати страхових внесків
страхувальники сплачують суму донарахованих контролюючим органом
страхових внесків та пеню. Пеня обчислюється виходячи з 120
відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла
на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без
урахування штрафів) за весь її строк.
Відповідно до абзацу другого частини четвертої статті 38 Закону
№ 1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
право накладати фінансові санкції та
адміністративні штрафи від імені Фонду надано керівнику
виконавчої дирекції Фонду, його заступникам, керівникам робочих
органів виконавчої дирекції Фонду в Автономній Республіці Крим,
областях, містах Києві і Севастополі та їх заступники.
Безпосередньо порядок проведення органами Фонду перевірок та
прийняття рішень за їх результатами визначено Інструкцією про
порядок обчислення і сплати внесків на загальнообов’язкове
державне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку
їх надходження до Фонду загальнообов’язкового державного
соціального страхування України на випадок безробіття (далі
–Інструкція), затвердженою наказом Міністерства праці та
соціальної політики України від 18.12.2000 № 339 та
зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2001 за
№ 30/5221 ( z0030-01 ) (z0030-01)
.
Підпунктом 9.6 Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
також встановлено, що
право накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи від
імені Фонду мають директор Державного центру зайнятості, його
заступники, директор центру зайнятості Автономної Республіки
Крим, директори обласних, Київського та Севастопольського
міських центрів зайнятості та їх заступники.
Підпунктом 9.7 Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
(в редакції, що діяла на
час виникнення спірних правовідносин) було встановлено, що не
сплачені в строк страхові внески, пеня і штрафи стягуються в
доход Фонду із страхувальника на підставі акта ненормативного
характеру (розпорядження) директора Державного центру зайнятості
або його заступників, директора центру зайнятості Автономної
Республіки Крим, директорів обласних, Київського та
Севастопольського міських центрів зайнятості та їх заступників.
Відповідно до підпункту 9.7 Інструкції ( z0030-01 ) (z0030-01)
(в
редакції, що діяла на час розгляду попередніми судовими
інстанціями даного спору) не сплачені в строк страхові внески,
пеня і штрафи стягуються в дохід Фонду із страхувальника в
судовому порядку відповідно до законодавства.
Отже, стягненню фінансових санкцій має передувати прийняття
уповноваженою особою рішення про їх застосування.
Проте, ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами:
- не встановлено, чи приймалося особами, визначеними в частині
четвертій статті 38 Закону № 1533 ( 1533-14 ) (1533-14)
, рішення про
застосування фінансових санкцій до СТОВ “Червоний партизан” за
результатами перевірок кожного з двох періодів (зокрема, про
нарахування пені в сумі 3 250,87 грн. за період з 01.01.2001 по
31.12.2003);
- не перевірено правильність розрахунку Обласним центром
зайнятості розміру позовних вимог;
- не з’ясовано, які позовні вимоги СТОВ “Червоний партизан”
висувало саме до Обласного центру зайнятості (одного з двох
відповідачів за зустрічним позовом) та не прийнято рішення в цій
частині.
Водночас поширення на спірні правовідносини дії Закону України
“Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед
бюджетами та державними цільовими фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
є
невірним, оскільки страхові внески до Фонду не є податком чи
збором у розумінні законів України про оподаткування і не можуть
стягуватися в іншому порядку, ніж це передбачено Законом № 1533
( 1533-14 ) (1533-14)
.
Таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду
України від 13.09.2005 зі справи № 3/199.
Таким чином, попередні судові інстанції припустилися
неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення суддею за
результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої
статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і
об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 111-10 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування судових рішень зі
справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий судовий
розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно
встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та
доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно
до закону.
Керуючись статтями 111-7, 111-9 - 111-12 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Шевченківського районного центру зайнятості
задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Харківської області від
24.02.2005 та постанову Харківського апеляційного господарського
суду від 07.04.2005 зі справи № 38/330-04 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Харківської області.
Суддя В.Селіваненко
Суддя В.Джунь
Суддя Б.Львов