ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.11.2005 Справа N 36/451
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.
розглянув Дирекції пересувних циркових колективів України
касаційну скаргу
на постанову від 28.03.05 Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 36/451 господарського суду м. Києва
за позовом Дирекції пересувних циркових колективів України
до Об’єднаного кооперативу по будівництву та
експлуатації гаражів, стоянок ГБК “Центр”
3-тя особа: Київська міська рада
Про розірвання договору та звільнення земельних ділянок
У справі прийняли участь представники
позивача: Янчук П. М., Антонець О.М., довір. у справі
відповідача:
3-ї особи:
Рішенням господарського суду м. Києва від 24.01.2005 договір
сторін у справі від 21.04.1999 визнаний недійсним з моменту
укладання. Позовні вимоги задоволено частково. Зобов’язано
кооператив звільнити земельну ділянку площею 0,744 га та
передати її по акту прийому-передачі Дирекції пересувних
циркових колективів України. В іншій частині провадження у
справі припинено. Рішення мотивоване тим, що договір (суборенди)
№ б/н від 21.04.1999 був укладений особою, що не мала на це
повноважень та з порушенням порядку укладання договорів. Тому
він за ініціативою суду визнаний недійсним. За таких обставин
позовні вимоги в частині розірвання договору від 21.04.1999
підлягають припиненню у зв’язку із відсутністю предмету спору
(суддя Т. Трофименко).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
28.03.2005 рішення місцевого суду від 24.01.2005 скасовано.
Прийняте нове рішення, яким Дирекції пересувних циркових
колективів України в задоволенні позовних вимог відмовлено з тих
підстав, що ст. 114 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
в редакції, що діяла
на момент укладання договору, передбачений вичерпний перелік
випадків визнання угод щодо землі недійсними. Матеріали справи
не підтверджують підстави для розірвання договору, визначені
ст. 651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
(колегія суддів: В. Коваленко, О.
Вербицька, М. Малетюг).
Дирекція пересувних циркових колективів України в поданій
касаційній скарзі просить скасувати постанову апеляційної
інстанції та залишити в силі рішення місцевого суду, посилаючись
на те, що постанова винесена з порушенням вимог ст. 9 Закону
України “Про оренду землі” ( 161-14 ) (161-14)
(в редакції від
06.10.1998), ст. 22, ст. 114 ЗК України ( 2768-14 ) (2768-14)
, що діяли на
момент укладання спірної угоди про суборенду частини земельної
ділянки. Наполягає на тому, що суд першої інстанції обгрунтовано
визнав спірний договір недійсним.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Попередні судові інстанції встановили наступне.
Позивач звернувся з позовом до Об’єднаного кооперативу по
будівництву та експлуатації гаражів та автостоянок ГБК “Центр”
про розірвання договору від 21.04.1999 та звільнення самовільно
забудованої земельної ділянки.
Земельну ділянку 10440 кв.м. позивач отримав від Київської
міської ради по договору № 1 від 07.07.1994 на підставі рішення
ради № 10 від 17.02.1994 у тимчасове користування строком на 25
років для будівництва автобази по вул. Народного Ополчення в
Залізничному районі. Права землекористувача зазначені в п. 3.2
договору, серед яких відсутнє право передавати земельну ділянку
в суборенду. Згідно з п. 4.2 договору взаємовідносини щодо
суборенди регламентуються законодавством.
У зв’язку з обмеженням бюджетних видатків на будівництво
Дирекція по договору від 21.04.1999 передала відповідачу в
постійне користування частину земельної ділянки у розмірі 0,744
га на взаємовигідних умовах за погодженням з Міністерством
культури та мистецтв України. ГСК “Центр” зобов’язався по
договору відшкодувати Дирекції понесені раніше витрати по
освоєнню земельної ділянки, здійснити роботи по благоустрою
земельної ділянки Дирекції площею 0,30 га, встановити паркан,
монтаж воріт та інше.
Відповідач добровільно свої зобов’язання не виконував. Рішенням
господарського суду м. Києва № 40/68 від 24.03.2004 він був
зобов’язаний виконати взяті на себе по договору від 21.04.1999
зобов’язання. Відповідач рішення суду не виконав і це стало
підставою для звернення до суду з даним позовом з посиланням на
ст. 651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Апеляційний суд дійшов висновку, що підстави для розірвання
договору вказані в ст. 651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
позивачем суду
не доведені. Позивач в касаційній скарзі даний висновок не
заперечує. Наполягає на тому, що суд апеляційної інстанції
неправомірно скасував рішення місцевого суду про визнання ним з
власної ініціативи договору від 21.04.1999 недійсним. Судом
встановлено, що 3-тя особа у справі та сторони не заперечують і
підтверджено матеріалами справи, що кооператив отримав у
суборенду частину земельної ділянки несільськогосподарського
призначення, що була передана позивачу “під будівництво
автобази”.
Суд апеляційної інстанції правильно вказав, що відповідно ст. 9
ЗК України “Про оренду землі” ( 161-14 ) (161-14)
в редакції, що діяла на
момент укладання спірного договору, орендована для
несільськогосподарського використання земельна ділянки або її
частина може передаватися у володіння і користування іншій особі
(суборенда) за згодою орендодавця у разі переходу до іншої особи
права володіння і користування на будівлю або споруду. Інших
випадків, при яких потрібна згода орендодавця, в статті 9 Закону
( 161-14 ) (161-14)
та в інших законодавчих актах не передбачалось.
Передача суборендарю будь-яких прав на будівлю або споруду по
спірному договору або іншої цивільно-правової угоді судом не
встановлена.
Натомість, апеляційним судом встановлено, що при розгляді іншої
справи № 40/68 за позовом Дирекції до Кооперативу про спонукання
виконати дії по оспорюваному у даній справі договору в рішенні
суду від 24.03.2004 зазначено, що відповідачем виконана більша
частина зобов’язань по договору. Інша частина робіт не виконана
із-за невиконання позивачем своїх зобов’язань щодо їх
фінансування.
Апеляційним судом не встановлено самовільного зайняття спірної
ділянки відповідачем, оскільки сторони у справі уклали договір.
Матеріали справи не підтверджують підстави для розірвання
договору визначені ст. 651 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, а звідси
відсутні підстави і для “виселення” відповідача.
Таким чином апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку, що
позивачем припис ст. 9 ЗК України “Про оренду землі” ( 161-14 ) (161-14)
не порушувався, і, як наслідок, апеляційний суд правильно
вказав, що відсутні підстави для визнання спірного договору
недійсним.
Касаційна інстанція вважає, що спір розглянутий апеляційною
інстанцією відповідно встановленим обставинам та діючим нормам
земельного законодавства. Підстави для скасування постанови
апеляційного суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дирекції пересувних циркових колективів України
залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного
господарського суду від 28.03.2004 у справі № 36/451 –без змін.
Головуючий, суддя В. Овечкін
Судді: Є. Чернов
В. Цвігун