ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.11.2005 Справа N 31/215-05-4080
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого, судді Палій В.М.,
судді Васищака І.М.,
судді Невдашенко Л.П.
розглянувши касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства
“ОПЕКС”
на рішення господарського суду Одеської області від 17.05.2005р.
та
постанову Одеського апеляційного господарського суду
від 28.07.2005р.
у справі № 31/215-05-4080
за позовом Дочірньої компанії “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз
України”
до Відкритого акціонерного товариства “ОПЕКС”
про стягнення 501 700,0 грн.,
за участю представників сторін:
від позивача: Дерев'янко Д.В. (довіреність від 31.12.04 № 2-30),
від відповідача: Подолян Л.Н. –голова правління (посвідчення від
12.11.99),
Подолян О.О. (довіреність від 04.08.05),
В С Т А Н О В И В:
Дочірня компанія “Укртрансгаз” НАК “Нафтогаз України” звернулася
до господарського суду Одеської області з позовом до Відкритого
акціонерного товариства “ОПЕКС” і просила суд стягнути з
останнього борг за простим векселем у сумі 501 700,0 грн. з
урахуванням вексельної суми та витрат позивача на вчинення
виконавчого напису.
Рішенням господарського суду Одеської області від 17.05.2005р.
(суддя Лєсогоров В.М.), залишеним без змін постановою Одеського
апеляційного господарського суду від 28.07.2005р. (головуючий,
суддя О.Л.Воронюк, судді Єрмілова Г.А., Лашина В.В.), позов
задоволено.
Вирішуючи даний спір по суті заявлених вимог, суди двох
інстанцій встановили, що позивач є законним держателем простого
векселя № 753281356069 номінальною вартістю 500 000,0 грн. зі
строком платежу 11.11.2003, емітентом та платником якого є ТОВ
“ОПЕКС”.
Оскільки з настанням строку платежу відповідач не сплатив
позивачу номінальну вартість векселя, то суди двох інстанцій
дійшли висновку про те, що позов про стягнення 500 000,0 грн. та
1700,0 грн., витрачених позивачем на вчинення виконавчого напису
на векселі, підлягає задоволенню. Доповідач: Палій В.М.
Одночасно судом апеляційної інстанції встановлено відсутність
підстав вважати спірний вексель таким, що не має вексельної
сили. Доказів, які б підтверджували факт втрати (викрадення,
загублення тощо) спірного векселя матеріали справи не містять.
Не встановлено і факту придбання позивачем спірного векселя
недобросовісно або з грубою необережністю.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою
суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
суд вказані судові акти скасувати як такі, що ухвалені з
порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме
ст. 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні” ( 2374-14 ) (2374-14)
,
ст. 17 Уніфікованого закону ( 995_009 ) (995_009)
про переказні векселі та
прості векселі, ст.ст. 47, 43, 79 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, та
передати справу на новий розгляд. Скаржник також стверджує про
неповне встановлення фактичних обставин справи.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у
касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги,
проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи
застосування судами двох інстанцій норм матеріального та
процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів,
знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з
таких підстав.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про
встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин (роз’яснення Пленуму Верховного Суду України,
викладені у п. 1 постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
).
Утім, ухвалені у даній справі рішення та постанова цим вимогам
не відповідають.
Так, висновку про те, що позивач є законним держателем простого
векселя № 753281356069 номінальною вартістю 500 000,0 грн. зі
строком платежу 11.11.2003р., емітованого 11.11.2000р. ТОВ
“ОПЕКС”, суд першої інстанції дійшов, встановивши факт його
отримання позивачем від ТОВ “Автотрейд”, про що свідчить
відповідний передавальний напис на векселі, оригінал якого
знаходиться в матеріалах справи (а.с.29). У свою чергу, ТОВ
“Автотрейд” отримало вказаний вексель безпосередньо від емітента
–ВАТ “ОПЕКС” на підставі індосаменту.
При цьому, судом першої інстанції встановлено, що 13.11.2003р.
вексель опротестований нотаріусом у неоплаті, що підтверджується
відповідним написом на векселі, а 20.11.2003р. нотаріусом було
вчинено на векселі виконавчий напис, який направлявся для
виконання до органів ДВС. Однак, вказаний напис виконаний не
був, а виконавче провадження закінчено. Між тим, неможливість
отримати вексельний платіж через виконавчий напис, за висновком
суду першої інстанції, не позбавило позивача права вимагати
вексельного платежу через вчинення прямого позову до
відповідача, оскільки позивач має цивільне право вчинити проти
відповідача прямий позов та отримати вексельний платіж, який
виник з векселя, незалежно від наявності інших можливостей щодо
отримання вексельного платежу.
Проте, з таким висновком суду першої інстанції не можна
погодитись, оскільки він зроблений без правового аналізу
спеціального законодавства, що визначає умови і порядок
виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що
відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі
невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про обіг векселів в Україні”
( 2374-14 ) (2374-14)
вексель, опротестований нотаріусом (виконавчий напис
нотаріуса) у встановленому порядку, є виконавчим документом.
В силу ст.ст. 3, 18-1 Закону України “Про виконавче провадження”
( 606-14 ) (606-14)
виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом,
який підлягає виконанню, в порядку передбаченому цим Законом
( 606-14 ) (606-14)
. А повернення виконавчого документа стягувачеві з
підстав, передбачених пунктами 2-6 частини першої цієї статті,
що має місце у даному випадку, не позбавляє його права повторно
пред’явити виконавчий документ до виконання в межах строків,
встановлених статтею 21 цього Закону ( 606-14 ) (606-14)
.
Згідно з написом на векселі його було повернуто позивачу
(стягувачу) 10.06.2004р. на підставі п. 4 ст. 40 Закону України
“Про виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
. Отже, виконавче
провадження, у розумінні ст. 37 вказаного Закону ( 606-14 ) (606-14)
, не
закінчено, і стягувач вправі повторно пред’явити виконавчий
документ до виконання.
Як вбачається з матеріалів справи, підставою для повернення
відділом ДВС Маліновського РУЮ у м. Одесі позивачу (стягувачу)
виконавчого напису, стало неодержання останнім відповідного
судового рішення, оскільки в силу ст. 1071 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, грошові кошти можуть бути списані з рахунку клієнта
без його розпорядження на підставі рішення суду. Тому, виконання
виконавчих написів стає неможливим без винесення відповідного
судового рішення.
Однак, відповідно до Закону України “Про виконавче провадження”
( 606-14 ) (606-14)
підставами для перерахування грошових коштів з
рахунку клієнта (власника рахунку) можуть стати не тільки
рішення суду, але й вказівки державного виконавця про
перерахування грошових коштів клієнта –боржника на депозитний
рахунок відділу ДВС районного, міського, районного у місті
відділу юстиції. При цьому, в силу ст. 6 Закону України “Про
виконавче провадження” ( 606-14 ) (606-14)
, вимоги державного виконавця
щодо виконання зазначених у статті 3 цього Закону ( 606-14 ) (606-14)
рішень, до яких прирівнюється і виконавчий напис нотаріуса, є
обов’язковими для всіх органів, організацій, посадових осіб,
громадян та юридичних осіб та території України.
Між тим, матеріали справи не містять доказів того, що позивач
звертався до суду з позовом про скасування постанови відділу ДВС
Маліновського РУЮ у м. Одесі від 10.06.2004р. про повернення
виконавчого документа (а.с.14).
Окрім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що законним
держателем спірного векселя позивач став внаслідок отримання
його за актом прийому-передачі від 29.07.2003р. від своєї філії
УМГ “Донбастрансгаз”, який, у свою чергу, отримав його за актом
прийому-передачі векселів від 01.06.2001р. від ТОВ
“Сіммекс-Груп” в рахунок оплати за договором № 73 ДП від
03.02.1998р.
Наявність вказаних суперечливих обставин щодо набуття позивачем
статусу законного держателя спірного векселя, встановлених
судами, не дає підстав вважати, що ними повною мірою досліджені
усі обставини, що мають значення для даної справи, їх висновки
про встановлені обставини і правові наслідки не є вичерпними.
Між тим встановлення цих обставин має суттєве значення для
вирішення даного спору по суті заявлених вимог, у т.ч. і з
огляду на посилання скаржника на відсутність правових підстав
для видачі векселя, оскільки відповідач не мав перед ТОВ
“Автотрейд” зобов’язань.
Так, передача простого векселя здійснюється згідно з
передаточним написом –індосаментом, який переносить набувачеві
усі права, що випливають з переказного векселя.
Відповідно до ст. 16 Уніфікованого закону ( 995_009 ) (995_009)
про
переказні векселі та прості векселі власник простого векселя
(ст. 77 Закону) є законним, якщо його право на вексель базується
на безперервному ряді індосаментів, навіть якщо останній
індосамент є бланковим.
Положеннями ст. 13 Уніфікованого Закону ( 995_009 ) (995_009)
визначено,
що індосамент повинен бути написаний на переказному векселі або
на приєднаному до нього аркуші. Він повинен бути підписаний
індосантом.
У той же час, вексель набуває значення боргового документу
(стаття 216 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
), враховуючи дату видачі спірного
векселя) та питання, пов’язані із стягненням заборгованості за
ним, регулюються нормами цивільного права лише у випадку
придбання його з перериванням індосаментного ряду (порушення
його послідовної передачі) та на підставі укладеної
цивільно-правової угоди, предметом якої є такий вексель.
Разом з тим, встановлення належним чином обставин придбання
позивачем спірного векселя має суттєве значення для вирішення
даного спору по суті заявлених вимог і визначення норм
матеріального права, які підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Не досліджені належним чином доводи скаржника про втрату та
підробку спірного векселя. Зокрема, у матеріалах справи є лист
прокуратури м. Одеси, в якому засвідчено, що 20.01.05р.
прокуратурою м. Одеси порушено кримінальну справу № 05220050009
за фактом шахрайських дій посадових осіб підприємств з векселями
ВАТ “Опекс”, які охоплюються складом злочину за ч. 4 ст. 190 КК
України. Зазначений лист (а.с.60) датований 11.07.05р.,а
оскаржувану постанову апеляційною інстанцією ухвалено 28.07.05р.
Наведе свідчить про неповноту дослідження обставин справи, що є
підставою для скасування судових актів, оскільки висновки судів
про задоволення позовних вимог є передчасними.
Отже, враховуючи суперечливі обставини справи, встановлені
судами двох інстанцій, а саме обставини, які виникли навколо
придбання позивачем спірного векселя, колегія суддів, з огляду
на ч. 2 ст. 111-5 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, позбавлена можливості
дати належну юридичну оцінку всім обставинам справи, у зв’язку з
чим справа підлягає направленню на новий розгляд.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід
врахувати викладене, звернути увагу на вчинений приватним
нотаріусом виконавчий напис на спірному векселі, а також на
вимоги ст. 40 Закону України “Про виконавче провадження”
( 606-14 ) (606-14)
, де передбачена можливість повернення виконавчого
документа стягувачу, який, він має право повторно пред’явити до
виконання в межах строків, встановлених статтею 21 цього Закону
( 606-14 ) (606-14)
, і за наявності правових підстав, розглянути питання
про необхідність припинення провадження у справі, за умови
встановлення відсутності предмету спору.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
ПОСТАНОВИЛА:
1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “ОПЕКС”
задовольнити.
2. Рішення господарського суду Одеської області від 17.05.2005р.
та постанову Одеського апеляційного господарського суду від
28.07.2005р. у справі № 31/215-05-4080 скасувати.
3. Справу направити до господарського суду Одеської області на
новий розгляд.
Головуючий, суддя В.М.Палій
Суддя І.М.Васищак
Суддя Л.П. Невдашенко