ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.11.2005 Справа N 14/374
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Щотки С.О.
суддів: Мележик Н.І.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у Приватної фірми “К.В.Ф.”
відкритому
судовому засіданні
касаційну скаргу
на постанову від 19.04.2005 р. Київського
апеляційного господарського суду
у справі № 14/374
за позовом ТОВ “Правекс-Холдинг”
(надалі –Товариство)
до Приватної фірми “К.В.Ф.”
(надалі –Фірма)
Про розірвання договору, звільнення приміщення та стягнення
298,94 грн.
за участю представників:
від позивача - Матющенко М.В.
від відповідача - не з’явились
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2004 р. Товариство звернулось до суду з позовом до
Фірми про розірвання договору оренди № 18 від 01.12.2000 р., про
зобов’язання звільнити займане приміщення та про стягнення
298,94 грн. основного боргу із врахуванням інфляційних
нарахувань.
В обґрунтування позовних вимог Товариство посилалось на
порушення Фірмою зобов’язань за договором оренди № 18 від
01.12.2000 р.
Фірма проти пред’явлених вимог заперечувала.
Рішенням господарського суду міста Києва від 28.01.-15.02.2005
р. (суддя Калатай Н.Ф.), залишеним без змін постановою
Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2005 р.
(судді: Шаргало В.І., Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.), позов
задоволено з підстав правомірності та обґрунтованості позовних
вимог.
Не погоджуючись з постановою, Фірма звернулась до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
рішення і постанову скасувати та прийняти нове рішення про
відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним
застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника сторони, розглянувши матеріали
справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу
без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає,
що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні місцевого господарського суду та
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів
дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 99, 101
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно, повно і об’єктивно розглянули
в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності;
дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і
заперечень докази; належним чином проаналізували зобов’язальні
відносини сторін, що в силу ст. ст. 4, 41, 151 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
виникли та існували між сторонами на підставі
договору оренди № 18 від 01.12.2000 р. (надалі –Договір);
встановили обставини пролонгації Договору у відповідності до
пунктів 9.1, 9.2 Договору; встановили та дослідили обставини
належного виконання зобов’язань Товариством (орендодавець), а
також обставини неналежного виконання Фірмою (орендар)
зобов’язань по оплаті комунальних послуг, в порушення умов
Договору (п. 2.3 Договору) та вимог законодавства (ст. ст. 525,
526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
); встановили розмір заборгованості; з
урахуванням положень п. 7.2 Договору, положень ч. 2 ст. 651 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
, ст. 188, ч. 3 ст. 291 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
суди дійшли законних і обґрунтованих висновків про правомірність
вимог в частині розірвання Договору та про виникнення у
відповідача обов’язку звільнити займані приміщення; правомірно
задовольняючи вимоги про стягнення заборгованості суди підставно
врахували положення ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
у зв’язку із
порушенням відповідачем грошового зобов’язання.
На підставі встановлених фактичних обставин місцевим
господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін,
правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні
правовідносини, обґрунтовано задоволено позов.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1
ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повторно розглядаючи справу,
повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного
розгляду поданої Фірмою апеляційної скарги. Висновки
апеляційного суду, якими спростовано обставини на які посилався
відповідач в обґрунтування своїх вимог і заперечень, ґрунтуються
на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають
положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята
апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням
ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що викладені в
постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11
“Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією
суддів до
уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Приватної фірми “К.В.Ф.” залишити без
задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
19.04.2005 р. у справі № 14/374 залишити без змін.
Головуючий, суддя С. Щотка
С у д д і: Н. Мележик
О. Подоляк