ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.11.2005 Справа N 07/296
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Удовиченка О.С.
суддів: Яценко О.В. (доповідач у справі)
Панової І.Ю.
розглянувши касаційну Управління Пенсійного фонду України в
скаргу Лисичанському районі, смт. Лисянка,
Черкаська область
на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 13.04.2005р.
у справі № 07/296 господарського суду Черкаської
області
за позовом Відкритого акціонерного товариства
“Лисянське ремонтно-транспортне
підприємство”, смт. Лисянка, Черкаська
область
до Управління Пенсійного фонду України в
Лисичанському районі, смт. Лисянка,
Черкаська область
про визнання недійсним рішення та вимог про сплату боргу
в судовому засіданні
взяли участь
представники сторін
від позивача Пічкур С.Д. дор. № 307 від 22.09.2005р.
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Черкаської області від 07.02.2005р.
у справі № 07/296 (суддя Дорошенко М.В.) позов Відкритого
акціонерного товариства “Лисянське ремонтно-транспортне
підприємство”, смт. Лисянка, Черкаська область до Управління
Пенсійного фонду України в Лисичанському районі про визнання
недійсним рішення та вимог про сплату боргу задоволений
повністю. Визнано недійсними рішення Управління Пенсійного фонду
України в Лисичанському районі від 20.12.2004р. № 78 “Про
застосування штрафних санкцій, донарахованих сум зборів за
порушення законодавства про сплату збору”, та вимоги Управління
Пенсійного фонду України в Лисичанському районі від 20.12.2004р.
№ Ю-9 на сплату боргу в сумі 6563грн. і від 05.01.2005р. № Ю-09
на сплату боргу в сумі 7802,10грн. Стягнуто із Управління
Пенсійного фонду України в Лисичанському районі на користь
Відкритого акціонерного товариства “Лисянське
ремонтно-транспортне підприємство” 85грн. витрат на сплату
державного мита та 118грн. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу.
Не погодившись з даним рішенням Управління Пенсійного фонду
України в Лисичанському районі подало апеляційну скаргу, в якій
просило рішення господарського суду Черкаської області від
07.02.2005р. у справі № 07/296 скасувати.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 13.04.2005року у справі № 07/296 (судді: Яковлева М.Л.;
Міщенко П. К.; Федорова М.О.) апеляційну скаргу Управління
Пенсійного фонду України в Лисичанському районі на рішення
господарського суду Черкаської області від 07.02.2005р. у справі
№ 07/296 залишено без задоволення. Рішення господарського суду
Черкаської області від 07.02.2005р. у справі № 07/296 залишено
без змін.
Не погоджуючись з даною постановою Управління Пенсійного фонду
України в Лисичанському районі, смт. Лисянка, Черкаська область
подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в
якій просить скасувати постанову Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 13.04.2005року по даній
справі, як прийняту з порушенням норм права.
18.10.2005р. в судовому засіданні оголошено перерву до
01.11.2005р.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді Яценко О.В.,
розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи
касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи
та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування
судами попередніх інстанцій норм процесуального та матеріального
права дійшла висновку, про відсутність правових підстав для
задоволення касаційної скарги, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій досліджено, що у період з
30.11.2004р. по 20.12.2004р. управлінням Пенсійного фонду
України в Лисянському районі була проведена позапланова
перевірка ВАТ “Лисянського ремонтно-транспортного підприємства”,
в результаті якої був складений акт від 20.12.2004р. № 119 та на
основі якого прийнято рішення від 20.12.2004р. № 78.
Даною позаплановою перевіркою з питань правильності повноти
нарахування та своєчасності сплати збору на обов'язкове державне
пенсійне страхування ВАТ “Лисянського ремонтно-транспортного
підприємства” за період з 02.08.2002р. по 30.11.2004р. провідним
спеціалістом відділу надходження доходів управління ПФУ було
виявлено, що товариство у період з.05.2002р. по жовтень 2004р.
внаслідок приховування виплаченого фонду оплати праці занизило
суму зобов'язань по сплаті страхових внесків на 146619грн. 13
коп.
Як зазначено судами попередніх інстанцій, згідно проведеної
перевірки позивачеві донараховано зобов'язання зі сплати
страхових внесків в сумі 64519грн. 02коп. та нарахована штрафна
санкція в розмірі 6563грн.72коп. на підставі ст. 17, п.п. 17.1.3
Закону України № 2181 “Про порядок погашення зобов'язань
платників податків перед бюджетами та державними цільовими
фондами” ( 2181-14 ) (2181-14)
, завірена копія акту № 119 знаходиться у
матеріалах справи (а.с- 16-19).
Судами попередніх інстанцій встановлено, що з матеріалів справи
вбачається, що акт перевірки підписано головою правління ВАТ
“Лисянське РТП” М.В.Коробко та головним бухгалтером
С.М.Балобанова.
На вказану суму відповідач направив вимогу про сплату боргу від
20.12.2004 року № Ю-9. Крім цього, згідно з актом перевірки,
відповідач донарахував 121768грн.29коп. зобов'язання зі сплати
збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за період, що
перевірявся. На цю суму позивачем подано вимогу про сплату боргу
від 20.12.2004 року № Ю-9, а також спірну вимогу № Ю-09 від
05.01.2005 року на суму 7802грн. 10коп.
Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, що відповідно до
постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.199І року
“Про організацію виконання постанови Верховної Ради Української
РСР про порядок введення в дію законів Української РСР “Про
правовий режим територій, що зазнала радіоактивного забруднення
внаслідок Чорнобильської катастрофи” та “Про статус і соціальний
захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи “селище міського типу Лисянка Черкаської області, яке
є місцем розташування позивача, відноситься до зони посиленого
радіоекологічного контролю.
Стаття 7 Закону України “Про правовий режим територій, що
зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської
катастрофи” ( 791а-12 ) (791а-12)
передбачає, що підприємства, об’єднання
і організації, колгоспи, радгоспи, розташовані у зонах
гарантованого добровільного відселення та посиленого
радіоекологічного контролю, звільняються від оподаткування, крім
платежів та відрахувань до місцевих бюджетів.
Суди правомірно зазначили, що відповідно до п. 17 ст. 14 Закону
України “Про систему оподаткування” ( 1251-12 ) (1251-12)
, який був чинним
на момент виникнення та існування спірних правовідносин, збір на
обов'язкове державне пенсійне страхування, віднесений до
загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).
Отже, суди попередніх інстанцій дійшли до обґрунтованого
висновку, що з урахуванням норм частини першої ст. 7 Закону
України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного
забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” ( 791а-12 ) (791а-12)
який був чинний на момент існування правовідносин, які є
предметом спору, позивач був звільнений від сплати обов'язкових
платежів, яким є збір на обов'язкове державне пенсійне
страхування.
Висновок суду апеляційної інстанції, що у Законі України “Про
правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення
внаслідок Чорнобильської катастрофи” ( 791а-12 ) (791а-12)
наведено
перелік заходів щодо забезпечення господарської діяльності у
зонах гарантованого добровільного відселення та посиленого
радіоекологічного контролю, і одним з таких заходів, є
звільнення господарюючих суб'єктів від оподаткування, крім
платежів і відрахувань до місцевих бюджетів, є обґрунтованим і
відповідає нормам чинного законодавства.
Суд апеляційної інстанції також вірно зазначив, що позивачем у
2001, 2002, 2003 роках відповідно до поданих ним у цій справі
копіями платіжних доручень, помилково було сплачено до
Пенсійного фонду України 94259грн.31коп. збору на обов'язкове
державне пенсійне страхування, обчисленою за ставкою 32% від
фонду оплати праці, у тому числі 85043грн.31коп. поточних
платежів і 9216грн. платежів за попередні роки, сплата яких
розстрочувалась згідно з договору про розстрочення від
03.05.2005року, № 1.
3акон України від 09.07.2003 р. № 1058-ІV „Про
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” ( 1058-15 ) (1058-15)
набрав чинності з 1.01.2004 р.
Вказаним Законом ( 1058-15 ) (1058-15)
передбачено, що страхові внески не
включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що
складають систему оподаткування, а також що закони України та
інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не
суперечить цьому Закону ( 1058-15 ) (1058-15)
. Відповідно до зазначеного
Закону ( 1058-15 ) (1058-15)
, позивач зобов'язаний був сплачувати страхові
внески.
За звітний період з.01.по листопад 2004року позивачем самостійно
було нараховано і заявлено до сплати за поданими ним скаржнику
розрахунками страхових внесків на загальнообов'язкове державне
пенсійне страхування 65127грн. 18коп. -страхових внесків.
Судами вірно досліджено, що з даної суми ВАТ “Лисянським РТП”
сплачено - 3441грн.28коп. , а залишок, що складає
61685грн.90коп. , повністю покривається сумою переплати у
2001-2003 роках збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування, бажання на зарахування якого в рахунок сплати
страхових внесків виявляло у надісланих до управління Пенсійного
фонду листах та у додатках до розрахунків страхових внесків на
загальнообов'язкове державне пенсійне страхування звітний період
2004 року.
Апеляційний суд дійшов до обґрунтованого висновку, що
донарахування Управлінням Пенсійного фонду в Лисянському районі
позивачеві 146619грн. 13 коп. страхових внесків за період
з.05.2002р. по жовтень 2004р. не стосуються страхових внесків,
нарахованих відповідачем за звітні місяці з.01.по листопад
2004р., а було пов'язане лише з донарахуванням збору на
обов'язкове державне пенсійне страхування за відповідні звітні
місяці 2002,2003 років у тому числі і за грудень 2003 року,
строк сплати якого наступив уже в 2004 році.
Але як вже зазначалося вище, позивач звільнений від сплати збору
на обов'язкове державне пенсійне страхування, тому зазначене
донарахування є не законним.
Пунктом 11.17 Інструкції № 21-1 Пенсійний фонд України
установив, що суми надміру сплачених чи помилково сплачених
страхових внесків та інших платежів (в тому числі частини
єдиного та фіксованого податків, що надходить за найманих
працівників суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали
відповідний особливий спосіб оподаткування) повертаються
страхувальникам або за їх згодою зараховуються в рахунок
майбутніх платежів.
Отже, висновок судів попередніх інстанцій, що позивач
зобов'язаний був, помилково сплачену відповідачем у
2001-2003роках суму збору на обов'язкове державне пенсійне
страхування, зарахувати у рахунок сплати самостійно нарахованих
відповідачем за звітні місяці з.01.по листопад 2004 року сум
страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне
страхування, є обґрунтованим та відповідає нормам права.
Отже, управління Пенсійного фонду України в Лисянському районі
не мало законних підстав для прийняття та надіслання позивачу
спірних рішень та вимог.
Однак, суд апеляційної інстанції вірно звернув увагу, що в даний
час, на підставі Закону № 2505 - IV (2505 - 15) від 25.03.2005
року, частина 1 ст. 7 виключена.
Таким чином, з 25.03.2005 року, всі зобов'язання, що до сплати
обов'язкових платежів до Пенсійного фонду України є
обов'язковими.
За таких обставин, судова колегія суддів Вищого господарського
суду України дійшла до висновку, що Київським міжобласним
апеляційним господарським судом вірно застосовані норми
матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим підстав
для скасування постанови Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 13.04.2005р. не вбачається.
Зважаючи на вищевикладене та, керуючись статтями 111-5, 111-7,
111-9-111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1.Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в
Лисичанському районі, смт. Лисянка, Черкаська область на
постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 13.04.2005р. у справі № 07/296 залишити без
задоволення.
2.Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 13.04.2005р. у справі № 07/296 залишити без змін.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді О.В. Яценко
І.Ю. Панова