ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.11.2005 Справа N 05/785
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Овечкіна В.Е.,
суддів Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
ТзОВ “Аріан-2001”, м. Черкаси
на постанову від 07.09.05 Київського апеляційного
господарського суду
у справі № 05/785 господарського суду Черкаської області
за позовом ТзОВ “Аріан-2001”, м. Черкаси
До ВАТ “Черкаське управління механізації
будівництва”
3-тя особа на стороні позивача, що не заявляє самостійних вимог
РВ ФДМУ по Черкаської області
3-тя особа на стороні відповідача, що не заявляє самостійних
вимог
Черкаський “Облагробуд”, м. Черкаси
Про визнання права власності на частини складського приміщення
У справі взяли участь представники сторін:
від позивача: Кривошей О.І., довір. від 02.03.05, Крикунов
від відповідача: Полякова О.В., довір. у справі
Рішенням господарського суду Черкаської області від 13.05.2005
позовні вимоги задоволено. Визнано право власності за ТОВ
“Аріан-2001” на частину складського приміщення складу закритого
зберігання матеріалів загальною площею 335,7 кв. м. ,
розташованого за адресою м. Черкаси вул. Сурикова, 12.
У зустрічному позові ВАТ “Черкаське управління механізації
будівництва” про визнання договору оренди спірної частини складу
від 30.03.2001 недійсним –відмовлено. Рішення суду мотивоване
тим, що позивач виконав умови договору, розрахувався за склад і
отримав його по акту від 28.09.2001, але був позбавлений
можливості своєчасно провести реєстрацію права власності на
спірне приміщення (суддя В. Швидкий).
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 07.09.2005 рішення місцевого суду від 13.05.2005
скасовано. Прийняте нове рішення, яким в задоволенні первісного
позову ТОВ “Аріан-2001” відмовлено. Зустрічний позов ВАТ
“Черкаське управління механізації будівництва” задоволено:
визнано недійсним договір б/н від 30.03.2001 в частині
купівлі-продажу об’єктів оренди з моменту його укладання, а в
частині оренди приміщень та земельної ділянки на майбутнє.
ТОВ “Аріан-2001” зобов’язано повернути ВАТ приміщення складу
площею 252 кв. м. , приміщення контори площею 23 кв. м. , а
також земельну ділянку площею 785 кв. м. , які знаходяться за
адресою м. Черкаси, вул. Сурикова, 12. А ВАТ зобов’язане
повернути ТОВ “Аріан-2001” 10000 грн., отриманих по договору б/н
від 30.03.2001 за приміщення складу площею 252 кв. м.
Постанова мотивована тим, що позивач не довів суду, що він набув
право власності на спірне приміщення складу площею 335,7 кв. м.
Договір оренди б/н від 30.03.2001 не відповідає вимогам ст. 14
Закону України “Про оренду землі” ( 161-14 ) (161-14)
та Закону України
“Про приватизацію невеликих державних підприємств” ( 2171-12 ) (2171-12)
,
Крім цього, судом не враховано, що позивачем пропущений строк
позовної давності, на що звертав увагу суду відповідач (колегія
суддів: В.Швець, А. Рибченко, Н. Зеленіна).
В поданій касаційній скарзі та доповненні до неї ТОВ
“Аріан-2001” просить скасувати постанову апеляційної інстанції,
посилаючись на те, що нею порушені вимоги ст. 43 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
: не з’ясовані у
повному обсязі обставини стосовно встановлення моменту, коли
держава в особі РВ ФДМУ стала засновником ВАТ “ЧУМБ” із
визначенням частки в статутному фонді. Судом не взяті до уваги
доводи РВ ФДМУ. Відповідачем не доведено, що спірне майно
належить до комунальної або державної власності, а тому
апеляційна інстанція неправильно застосувала Закони України “Про
підприємств” ( 887-12 ) (887-12)
, “Про приватизацію невеликих державних
підприємств” ( 2171-12 ) (2171-12)
, вважаючи ці обставини встановленими.
Позивач пропустив строк позовної давності з поважних причин, як
встановлено судом першої інстанції, і тому апеляційна інстанція
безпідставно не застосувала ст. 80 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
. Також
нею не виправлена арифметична помилка, допущена у рішенні
місцевого суду щодо розмірів складського приміщення.
До суду надійшло клопотання позивача зупинити виконання наказів,
виданих на підставі оскаржуваної постанови до розгляду
касаційної скарги по суті у зв’язку з тим, що відповідач вживає
заходів до термінової реалізації майнового комплексу по вул.
Сурикова, 12 і в тому числі спірного приміщення. Клопотання
колегією суддів відхилено, оскільки позивач не надав доказів, що
спірне майно вже передано відповідачу.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет
надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної
оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм
процесуального права, згідно з вимогами ст. 111-5 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, колегія суддів
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, переглядаючи у касаційному порядку судові
рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних
обставин справи перевіряє застосування судами попередніх
інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судом апеляційної інстанції встановлено наступне.
30.03.2001 року між Управлінням механізації будівництва
“Черкаського облагробуду”, правонаступником якого є відповідач
за первісним позовом, та товариством з обмеженою
відповідальністю „Аріан-2001” було укладено договір оренди
приміщень для виробничої діяльності, що знаходяться за адресою
м. Черкаси, вул. Сурикова, 12, зокрема, складу площею 252 кв.
м. , приміщення контори, площею 23 кв. м. , а також земельної
ділянки площею 785 кв. м.
Також умови договору оренди (п.п. 2.2, 2.3) передбачали передачу
права власності на вищезгадані об'єкти оренди з моменту виплати
вартості об'єкту та документальної передачі об'єкту Орендарю у
власність.
Передача об'єкта оренди здійснюється по акту приймання-передачі,
як це було передбачено п. 2.3 Договору.
ТОВ “Аріан-2001” було перераховано на розрахунковий рахунок
Черкаського управління механізації будівництва об'єднання
„Облагробуд” суму коштів в розмірі 10000,00 грн. за будівлю
згідно договору № б/н від 30.03.2001 року.
Проте, акта приймання-передачі приміщення у власність, як того
вимагали умови договору сторонами угоди підписано не було.
ТОВ “Аріан-2001” звернулося до відповідача за первісним позовом
з листом № 1 про необхідність підписання акту прийому-передачі
частини приміщення складу для оформлення права власності лише
11.01.2005 року, тобто після спливу більш ніж трьох річного
строку з моменту сплати коштів.
До місцевого суду за захистом своїх прав позивач за первісним
позовом звернувся лише 08.02.2005 року.
Позивачем за первісним позовом всупереч ст. 33 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не було доведено ту обставину, що підприємство
набуло право власності на спірне приміщення.
Рішення Черкаської обласної Ради № 11-19 від 18.08.1999 “Про
передачу і приватизацію об’єктів обласної комунальної
власності”, яким було передано до комунальної власності області
Черкаське управління механізації і будівництва та включено до
переліку об’єктів, що підлягають приватизації, відповідно до
ст. 7 Закону України “Про приватизацію невеликих державних
підприємств” ( 2171-12 ) (2171-12)
, на момент прийняття рішення у даній
справі не було визнано недійсним у встановленому Законом
( 2171-12 ) (2171-12)
Порядку.
Пунктом 6 ст. 7 Закону України „Про приватизацію невеликих
державних підприємств” ( 2171-12 ) (2171-12)
передбачено, що з моменту
прийняття рішення про включення об'єкта до одного з переліків,
зазначених у ч. 1 цієї статті, щодо нього припиняється чинність
частин третьої, п’ятої, шостої статті 10, частин першої, третьої
статті 12, часини другої статті 24, частини третьої статті 25
Закону України „Про підприємства в Україні” ( 887-12 ) (887-12)
у частині
купівлі, продажу, передачі, обміну, здачі в оренду, надання
безоплатно, списання майна, випуску та придбання цінних паперів,
надання та одержання кредитів у розмірах, що перевищують
середньорічний рівень таких операцій за останні три роки.
Якщо ці дії необхідні для ефективного функціонування
підприємства, що приватизується, вони здійснюються підприємством
з дозволу органу приватизації.
Було встановлено, що при укладанні договору оренди від
30.03.2001 року органом приватизації відповідного дозволу не
було надано.
Станом на 30.03.2001 розмір державної частки в майні Черкаського
управління механізації будівництва об’єднання “Облагробуд”
становив 19,9%.
З огляду на встановлені обставини суд апеляційної інстанції
дійшов обгрунтованого висновку, що обставини справи, які
відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними
засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування і тому позивач не довів своє право власності на
спірне майно. Згідно зі ст. 7 та 12 Закону України “Про малу
приватизацію” ( 2171-12 ) (2171-12)
Управління механізації будівництва
Черкаського Облагростроя з моменту прийняття рішення про
приватизацію майна державного підприємства не вправі було без
дозволу органу приватизації укладати договір оренди майна, що
знаходиться у віданні підприємства.
Всупереч вимогам приватизаційного законодавства Управління
механізації продало здане в оренду майно без його експертної
оцінки у встановленому порядку та не на конкурентних засадах.
Апеляційним судом правильно зазначено, що договір оренди від
30.03.2001 є і договором оренди земельної ділянки, що укладений
з порушенням вимог ст. 14 Закону України “Про оренду землі”
( 161-14 ) (161-14)
. На підстави викладеного апеляційний суд дійшов
обґрунтованого висновку, що договір від 30.03.2001 є недійсним.
Скаржник в касаційній скарзі наполягає на переоцінці доказів у
справі та дослідженні і встановленні нових обставин справи,
інших, ніж встановлено апеляційною інстанцією. Згідно зі
ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
таки дії виходять за межи
повноважень суду касаційної інстанції.
Колегія суддів вважає, що постанова апеляційної інстанції
прийнята відповідно діючим нормам матеріального та
процесуального права і підстави для її скасування відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТзОВ “Аріан-2001” м. Черкаси залишити без
задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського
суду від 07.09.2005 у справі № 05/785 –без змін.