Судова колегія Вищого господарського суду України у складі:

Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у справі),

Бур’янової С.С.,

Ткаченко Н.Г.

розглянувши матеріали касаційної скарги ТОВ “МКЛ”

на постанову від 14.04.2005 р. Київського апеляційного господарського суду та ухвалу від 01.03.2005 р. господарського суду м. Києва

у справі № 23/405-б господарського суду м. Києва

за заявою ВАТ “Київський річковий порт”

до ТОВ “МКЛ”

Про банкрутство

арбітражний керуючий Ковеза А.І.

представники сторін в судове засідання не з’явилися

В С Т А Н О В И В:

У провадженні господарського суду м. Києва знаходиться Справа N 23/405-б про банкрутство ТОВ “МКЛ”.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 01.03.2005 р. (суддя Пасько М.В.) призначено справу до розгляду, викликано для участі у судовому засіданні представників сторін і розпорядника майна та зобов’язано сторін надати докази на підтвердження чи заперечення викладених в заяві обставин.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2005 р. (судді: Куц М.М. –головуючий, Дзюбко П. О., Нечитайло О.М.) задоволено частково апеляційну скаргу ТОВ “МКЛ”, змінено ухвалу господарського суду м. Києва від 01.03.2005 р. та зобов’язано суд провести підготовче засідання на якому призначити розпорядника майна, а матеріали справи повернено господарському суду м. Києва для розгляду по суті та вирішення питання про призначення розпорядника майна згідно з вимогами діючого законодавства.

Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, ТОВ “МКЛ” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2005 р. та ухвалу господарського суду м. Києва від 01.03.2005 р. в частині призначення розпорядника майна та передати справу на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Змінюючи ухвалу господарського суду м. Києва від 01.03.2005 р. та зобов’язуючи суд провести підготовче засідання на якому призначити розпорядника майна, суд апеляційної інстанції посилався на невиконання судом першої інстанції постанови Вищого господарського суду України від 22.10.2004 р., якою скасовано ухвалу підготовчого засідання суду першої інстанції від 22.10.2003 р. та направлено справу на новий розгляд до цього суду на стадію підготовчого засідання.

Однак, як вбачається з матеріалів справи ухвалою суду першої інстанції, яка була предметом розгляду суду апеляційної інстанції, призначено справу до розгляду, викликано у судове засідання учасників справи та зобов’язано сторін надати певні докази.

Отже вказана ухвала винесена судом в порядку підготовки справи до розгляду відповідно до ст. 65 ГПК України (1798-12) .

Пункт 8 частини 3 статті 129 Конституції України (254к/96-ВР) встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Зокрема, такий випадок встановлений частиною 1 статті 106 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , відповідно до положень якої ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених цим Кодексом (1798-12) та Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) .

Чинним законодавством не передбачено можливості оскарження ухвали господарського суду, винесеної відповідно до ст. 65 ГПК України (1798-12) .

Таким чином, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, виключає можливість його перегляду в апеляційному або касаційному порядку та винесення за наслідками перегляду постанови.

Невиконання судом першої інстанції постанови суду касаційної інстанції та затягування розгляду справи може слугувати підставою для притягнення відповідних посадових осіб до дисциплінарної відповідальності та не може надавати право суду апеляційної інстанції зобов’язувати суд першої інстанції вчинити певні дії шляхом внесення змін до ухвал суду, які направлені на підготовку справи до розгляду та які не підлягають оскарженню.

За таких обставин справи колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, у зв’язку з чим постанова суду апеляційної інстанції не може бути визнана законною та підлягає скасуванню, а апеляційне провадження –припиненню.

На підставі наведеного та керуючись ст. 129 Конституції України (254к/96-ВР) , ст. ст. 65, 106, 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ТОВ “МКЛ” задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2005 р. у справі № 23/405-б скасувати.

3. Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ “МКЛ” на ухвалу господарського суду м. Києва від 01.03.2005 р. у справі № 23/405-б припинити.