Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Перепічая В.С. (головуючого),

Вовка І.В.,

Гончарука П. А.,

розглянувши у відкритому Державного міжрайонного підприємства

судовому засіданні в по забезпеченню паливом населення

м. Києві касаційну скаргу підприємств, установ та організацій

на постанову Луганського апеляційного

господарського суду від 08.02.2005 року

у справі за позовом Державного міжрайонного підприємства по забезпеченню паливом населення, підприємств, установ та організацій

До Малого приватного підприємства фірми “Валентина-1”

Про стягнення збитків

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2004 року позивач звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до відповідача про стягнення збитків у сумі 70428,36 грн., посилаючись на те, що ним на зазначену суму було здійснено переплату за поставлене відповідачем за договором вугілля.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив заявлені вимоги і просив стягнути з відповідача збитки у вигляді переплати в сумі 69933,36 грн.

Рішенням господарського суду Луганської області від 20.12.2004 року позов задоволено частково і стягнуто з відповідача на користь позивача збитки в сумі 69933,36 грн., а в решті позову відмовлено.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 08.02.2005 року зазначене рішення першої інстанції змінене та стягнуто з відповідача на користь позивача збитки в сумі 15667 грн.

У касаційній скарзі позивач вважає, що апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, і тому просить прийняту ним постанову скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача до суду не надходив. Дослідивши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи та прийняті в ній судові рішення, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір № 3 від 03.01.2001 року, за умовами якого відповідач зобов’язався поставити вугілля загальною вартістю 950000 грн., а позивач зобов’язався його прийняти та здійснити за нього оплату протягом 10 днів після отримання товару.

Предметом даного судового розгляду є вимоги про стягнення з відповідача збитків у вигляді зайво сплаченої суми у зв’язку з недопоставкою вугілля на зазначену суму.

Відповідно до роз’яснень, викладених у п.п. 1, 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обгрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обгрунтувати.

Оскаржені судові рішення цим вимогам не відповідають. Так, судами попередніх інстанцій не було з’ясовано правову природу укладеного між сторонами договору та правових підстав заявленого позову, а звідси, не було з’ясовано питання про те, які норми матеріального права підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

До того ж, апеляційний суд застосувавши ст. 453 ЦК УРСР (1540-06) , як правову підставу для часткового задоволення позову не врахував того, що між сторонами склалися договірні відносини стосовно предмету спору, а зазначена норма матеріального права регулює деліктні правовідносини.

Разом з цим, суд першої інстанції зробивши висновок про задоволення позову з підстав його відповідності умовам договору, не навів у прийнятому рішенні умов договору, з яких виникає підстава для задоволення заявлених вимог і не обгрунтував такий висновок нормами матеріального права.

У той же час, суд першої інстанції, пославшись на ст. ст. 193, 224 Господарського кодексу України (436-15) , як на правову підставу стягнення збитків у розмірі сплачених позивачем грошових коштів, на який не було поставлено товар, не звернув уваги на вимоги ч. 1 ст. 670 ЦК України (435-15) , якою регулюються правові наслідки порушення умов договору продавцем щодо кількості товару.

Разом з тим, судами обох інстанцій не було з’ясовано часу виникнення спірних правовідносин і права на позов з урахуванням умов договору та фактичних дій сторін щодо його виконання і підстав заявленого позову, що істотно впливає на застосування норм матеріального права в часі, тобто чи слід було застосувати до цих правовідносин ЦК УРСР (1540-06) , а чи ЦК України (435-15) і ГК України.

Водночас, висновок апеляційного суду про те, що відповідач повинен був виконати зобов’язання з поставки вугілля до 31.12.2001 року не відповідає умовам договору, оскільки цим строком було визначено дію договору, а строк поставки в договорі не зазначено.

Крім цього, судам слід було ретельніше перевірити обгрунтування розміру заявленого позову з урахуванням фактичних дій сторін щодо виконання ними взятих на себе договірних зобов’язань і первинних документів за цими діями та їх доводів з наведенням цим обставинам належної правової оцінки і розрахунків, з яких виходили суди, задовольняючи грошові вимоги у визначених ними розмірах.

За таких обставин, прийняті в даній справі судові рішення не можна визнати законними й обгрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати наведене та вирішити спір з дотриманням вимог закону.

З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного міжрайонного підприємства по забезпеченню паливом населення підприємств, установ та організацій задовольнити частково.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 08.02.2005 року та рішення господарського суду Луганської області від 20.12.2004 року скасувати, і справу № 21/414 передати на новий розгляд до суду першої інстанції в іншому складі суду.