ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.11.2005 Справа N 8/462
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Щотки С.О.
суддів: Мележик Н.І.,
Подоляк О.А.,
розглянувши у ЗАТ “Теплогазмонтаж”
відкритому судовому
засіданні касаційну
скаргу
на постанову від 05.05.2005 р. Запорізького
апеляційного господарського суду
у справі № 8/462
за позовом ЗАТ “Теплогазмонтаж”
(надалі –Товариство)
До ПМП “Фірма “Ялос”
(надалі –Підприємство)
Про стягнення 19 568,87 грн.
за участю представників:
від позивача - Плюта О.А.
від відповідача - Осадчий В.Г.
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2003 р. Товариство звернулось до суду з позовом про
стягнення з Підприємства 10161,60 грн. основного боргу, 1356,45
грн. інфляційних нарахувань, 152,42 грн. відсотків річних.
В процесі розгляду справи позивач в порядку ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
подав заяву про збільшення розміру позовних вимог, у
відповідності до якої просив суд стягнути з відповідача 18060
грн. основного боргу, 1356,45 грн. інфляційних нарахувань та
152,42 грн. відсотків річних.
В обґрунтування позовних вимог Товариство посилалось на
невиконання Підприємством зобов’язань по оплаті виконаних
позивачем підрядних робіт, які прийняті відповідачем.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 03.12.2003
р. (суддя Попова І.А.) позов задоволено частково: стягнуто з
відповідача на користь позивача 19416,45 грн. основного боргу з
урахуванням інфляційних нарахувань з підстав правомірності та
обґрунтованості позовних вимог в цій частині; в іншій частині
позову відмовлено.
Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від
05.05.2005 р. (судді: Радченко О.П. , Кричмаржевський В.А.,
Юхименко О.В.) рішення господарського суду Запорізької області
від 03.12.2003 р. скасовано, позов задоволено частково: стягнуто
з відповідача на користь позивача 3398,60 грн. основного боргу;
в іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою, Товариство звернулось до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити
без змін, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним
застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального
та процесуального права.
Підприємство надало суду відзив на касаційну скаргу Товариства,
в якому просить залишити постанову апеляційного господарського
суду без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали
справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши
правильність застосування судами норм матеріального та
процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду
України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу
без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає,
що постанова апеляційного господарського суду прийнята з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 111-5 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення у рішенні місцевого господарського суду та
постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів
дійшла висновків про те, що апеляційний господарський суд в
порядку ст. ст. 43, 99, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
всебічно,
повно і об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини
справи в їх сукупності; підставно скасував рішення місцевого
господарського суду з огляду на положення п. 2 ч. 3 ст. 104 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
; обґрунтовано не погодився з помилковим
висновком місцевого господарського суду про доведеність вимог
про стягнення основного боргу в заявленій сумі; дослідив подані
сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; для
роз'яснення питань, що виникли при вирішенні господарського
спору і потребували спеціальних знань, згідно норм ст. ст. 41,
99 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
правомірно призначив судову
експертизу; належним чином проаналізував зобов’язальні відносини
сторін, що в силу ст. ст. 4, 151 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
виникли та
існують між сторонами; встановив та дослідив обставини виконання
позивачем робіт, а також невиконання відповідачем зобов’язань по
оплаті виконаних робіт, в порушення ст. ст. 525, 526 України
(ст. ст. 161, 162 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
); вирішуючи питання про
встановлення розміру заборгованості апеляційний господарський
суд підставно врахував надані сторонами докази, висновок
експерта, з яким Товариство погодилось (т. 1 а. с. 130),
недоведеність позивачем вартості витрачених матеріалів,
правомірно не погодившись з помилковими висновками місцевого
господарського суду в цій частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, повторно
розглядаючи справу, суд апеляційної інстанції повно з’ясував
обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої
Підприємством апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду
ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та
відповідають положенням чинного законодавства. На підставі
встановлених фактичних обставин апеляційним господарським судом
підставно скасовано рішення місцевого господарського суду,
з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано
матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини,
обґрунтовано задоволено позов в частині стягнутої суми. Як
наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова
відповідає положенням ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду
України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями.
Відповідно до приписів ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією
суддів до
уваги з огляду на положення ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування
апеляційним господарським судом норм матеріального та
процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого
підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування
законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не
вбачає.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ЗАТ “Теплогазмонтаж” залишити без задоволення.
Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від
05.05.2005 р. у справі № 8/462 залишити без змін.
Головуючий, суддя С. Щотка
С у д д і: Н. Мележик
О. Подоляк