18/192пн Про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення 3 404 грн. 20 коп. , - Текст документа

У квітні 2005 року позивач –ДП „Ринок міста Стаханова” Луганської спілки споживчих товариств пред’явив у господарському суді позов до відповідача –Приватного підприємця Натикіна М.Ф. про витребування майна з незаконного чужого володіння та стягнення 3 404 грн. 20 коп.

Вказував, що 01.11.2003 р. між ним та відповідачем був укладений договір № ДУ –0000169 про надання торгівельного місця, відповідно до умов якого він надав відповідачу для здійснення торгової діяльності торгівельне місце на території ринку для розміщення контейнера № 15, розміром 2,3 погонні метри, загальною площею 6,9 кв. м. та кіоску № 17 розміром 3,6 погонні метри, загальною площею 9,36 кв. м. за адресою: м. Стаханов, вул. Б. Хмельницького, 38.

Строк дії договору продовжено до 31.12.2003 року додатковою угодою від 01.12.2003 р. до Договору.

Посилаючись на закінчення строку дії договору та невиконання відповідачем п. 5.10 умов договору щодо звільнення торгівельних місць протягом трьох днів з моменту припинення дії договору, п. 5.4. про обов’язки дотримуватися правил торгівлі на ринках та несплату орендної плати, позивач просив задовольнити його позовні вимоги.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 15.06.2005 року (колегія суддів у складі: Корнієнка В.В. –головуючого, Яреська Б.В., Зюбанової Н.М.) у задоволенні позову відмовлено.

Рішення мотивоване посиланням на відсутність у договорі суттєвих його умов, притаманних для договору оренди: предмету договору та його місця розташування, - що дає підстави вважати договір неукладеним.

Постановою Луганського апеляційного господарського суду від 20.09.2005 року (колегія суддів у складі: Семендяєва І.В. - головуючий, Медуниця О.Є., Перлов Д.Ю.) рішення місцевого суду залишено без змін.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення та постанову з підстав їх невідповідності до вимог норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування норм процесуального права судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, а постановлені у справі рішення –до скасування, з передачею справи на новий розгляд, з наступних підстав.

Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) , рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Постанова суду апеляційної інстанції та рішення місцевого господарського суду не відповідають зазначеним вимогам, не оскільки не ґрунтуються на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

З матеріалів справи вбачається, що предметом підписаного сторонами договору від 1.11.2003 року № ДУ –0000169 про надання торгівельного місця є торгівельні місця для здійснення торгової діяльності № 15 та № 17, розташовані у другому ряду центральної дороги (а.с.9).

Як зазначено у заяві відповідача (а.с. 11), останній просив позивача продовжити Договір про надання торгівельного місця під кіоск та прилавок, відповідно № 15 № 17.

Пунктом 13 Правил торгівлі на ринках, затверджених Наказом міністерства економіки з питань європейської інтеграції України, міністерства Внутрішніх справ України, Державної податкової адміністрації України, державного комітету стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.2002 р. № 57/188/84/105, (z0288-02) визначено поняття терміну “торгівельне місце”, як площа відведена для розміщення необхідного для торгівлі інвентарю та здійснення продажу продукції.

Згідно ст. 153 ЦК УРСР (1540-06) , що діяла на час укладення сторонами договору оренди, договір вважається укладеним, коли сторони досягли згоди з усіх суттєвих його умов.

Обставини укладення сторонами договору оренди торгівельних місць при вирішенні спору не в повному обсязі досліджено судами попередніх інстанцій, в порушення вимог ст. 43 ГПК України (1798-12) не надано відповідної оцінки всім наявним у справі доказам, зокрема змісту договору оренди, у якому зазначені номера торгових місць і місця їх розташування та заяві відповідача про продовження Договору

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій про відсутність у Договорі визначення предмету оренди, а саме: чи то земельної ділянки, чи торгівельного місця, місця розташування та номерів, та про наявність підстав вважати договір неукладеним слід вважати такими, що не випливають з матеріалів справи та не відповідають наведеним вимогам закону.

Сторони під час розгляду справи не заперечували факт розташування належних відповідачеві кіоску та контейнеру на території ринку, розташованого під № 38 по вул. Б.Хмельницького в м. Стаханов, Луганської області, проте сторони заперечували їх місця розташування.

Зазначені ствердження та заперечення сторін залишені судами поза увагою.

Матеріали справи містять докази сплати відповідачем ринкових зборів 09.11.2004 р. по 03.07.2005 р. та орендних платежів тощо з.01.2004 року по квітень 2005 р.

На підставі ст. 387 ЦК України (435-15) власник має право витребувати своє майно з незаконного володіння, якщо особа заволоділа майном на законній підставі, яка згодом відпала, то така особа є незаконним володільцем, і до неї може бути подано віндикаційний позов.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач обгрунтовував свої доводи про незаконне володіння відповідачем торгівельними місцями посиланням на неодноразові письмові повідомлення останнього про звільнення торгових місць та про відсутність у нього наміру в подальшому продовжувати строку дії Договору № ДУ –0000169.

Заперечуючи проти позову відповідач стверджував про те, що дія договору продовження за згодою сторін і умови договору виконуються ним належно.

Матеріали справи містять дані про те, що земельна ділянка, на якій розташовано ринок є комунальною власністю і надана у користування позивача на правах оренди.

Зазначені обставини, доводи та заперечення сторін не з”ясовані при вирішені справи, судами не встановлені правового становища майна про витребування якого заявлено позов та підстави користування відповідачем торговими місцями судами та не визначено характер правовідносин, що виникли між сторонами.

Висновки місцевого господарського суду є наслідком порушення вимог норм процесуального права та неправильного застосування наведених норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції, розглядаючи справу, в порушення вимог ст. 104 ГПК України (1798-12) помилок місцевого суду не виправив, і залишаючи це рішення без змін, виклав у своїй постанові припущення та суперечливі висновки щодо невизначеності майна, що є предметом позову.

Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те, що викладені в рішенні та постанові висновки не ґрунтуються на повному і всебічному з'ясуванні господарськими судами фактичних обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин рішення та постанова у даній справі підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно та всебічно дослідити всі суттєві обставини справи, перевірити доводи та заперечення сторін, уточнити позовні вимоги позивача, встановити дійсний характер правовідносин, що виникли між сторонами, чи не пов’язані вони з договором суборенди, та вирішити спір відповідно до закону.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111 10 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державного підприємства „Ринок міста Стаханова” Луганської спілки споживчих товариств задовольнити частково.

Постанову Луганського апеляційного господарського суду від 20.09.2005 року та рішення Господарського суду Луганської області від 15.07.2005 року у справі № 18/192 скасувати.

Справу № 18/192 передати на новий розгляд до Господарського суду Луганської області в іншому складі.