7/10 Про стягнення 5710,50 грн. - Текст документа

Рішенням господарського суду Рівненської області від 15.03.2005 року у справі № 7/10 (суддя Маціщук А.В.) залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 року (судді: Мельник Г.І., Новосад Д.Ф., Михалюк О.В.) позовні вимоги Славутського державного лісогосподарського підприємства до МПП фірми “Спортінтур” про стягнення 5710,50 грн. задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 5710,50 грн. збитків, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В задоволенні зустрічних позовних вимог МПП фірми “Спортінтур” до Славутського державного лісогосподарського підприємства про стягнення 2942,00 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою господарських судів першої та апеляційної інстанцій МПП фірма “Спортінтур” звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 15.03.2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 року у справі № 7/10 скасувати, зустрічний позов задовольнити. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних рішення та постанови.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України (1798-12) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення або постанова господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Матеріали справи свідчать про те, що суди першої та апеляційної інстанцій в порядку ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України (1798-12) повно та об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності, дослідили подані в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази сторін.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони перебували у договірних відносинах. Позивач виконав господарське зобов’язання, а саме –перерахував кошти за бензин, що підтверджується платіжними дорученнями № 1896 від 03.09.2001 р., № 13 від 23.08.2001 р., № 10 від 20.08.01 р., № 8 від 08.08.2001 р., № 1687 від 09.07.2001 р., № 1794 від 01.08.2001 р., № 1731 від 23.07.2001 р., № 1710 від 17.07.2001 р., № 1693 від 12.07.2001 р., № 1757 від 27.07.2001 р.

Водночас, з оцінених судами попередніх інстанцій накладних вбачається, що відповідач власні зобов’язання виконав частково, а відтак не поставив бензин на суму 5710, 50 грн., сплачену позивачем у якості передоплати. На підтвердження виконання зобов’язання скаржник посилався на накладну № 195 від 14.08.2001 р., яку суди попередніх інстанцій підставно оцінили як таку, що оформлена в односторонньому порядку, оскільки вона не підписана представником позивача.

Вимоги до здійснення господарських операцій визначені Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (z0168-95) (далі – Положення (z0168-95) ). Відповідно до пункту 2.2. Положення, (z0168-95) первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Оскільки товарно-транспортна накладна по даній поставці відсутня, а надані у справу відповідачем документи містять суперечності, попередні судові інстанцій дійшли вірного висновку про те, що господарська операція по передачі пального не відбулась.

Посилання відповідача на доручення ЯГМ № 630759 від 10.08.2001 р. також не приймається до уваги, оскільки відсутній належний первинний обліковий документ, який підтверджує факт передачі пального.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій прийшли до правильного висновку про правомірність вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача 5710,50 грн. перерахованих у якості передоплати за пальне.

Судом не приймається до уваги посилання скаржника на пропуск строку позовної давності, оскільки про порушення свого права позивач дізнався 22.02.2002 року, після одержання висновків перевірки, здійсненої УДСБЕЗ УМВСУ в Рівненській області.

Враховуючи наведене, судова колегія прийшла до висновку про правомірність та обґрунтованість оскаржуваних рішення та постанови, які відповідають положенням ст.ст. 84, 105 ГПК України (1798-12) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування законних та обґрунтованих судових актів колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу МПП фірми “Спортінтур” залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Рівненської області від 15.03.2005 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.06.2005 року у справі № 7/10 залишити без змін.