Судова колегія Вищого господарського суду України у складі:

Полякова Б.М., –головуючого (доповідач у справі),

Бур’янової С.С.,

Ткаченко Н.Г.

розглянувши матеріали АКБ соціального розвитку “Укрсоцбанк” в

касаційної скарги особі Євпаторійської філії

на постанову від 23.05.2005 р. Севастопольського апеляційного господарського суду

та ухвалу від 17.03.2005 р. господарського суду АРК

у справі № 2-8/2345.1-05 господарського суду АРК

за заявою АКБ соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Євпаторійської філії

до ЗАТ “Ампелос”, м. Євпаторія

Про банкрутство

арбітражний керуючий Герасимов І.А.

за участю представників сторони:

від АКБ соціального розвитку “Укрсоцбанк” –Солонніков А.І., довір.;

Кисельов М.Є., довір.

В С Т А Н О В И В:

У провадженні господарського суду АРК знаходиться Справа N 2-8/2345.1-05 про банкрутство ЗАТ “Ампелос”.

Постановою арбітражного суду АРК від 03.05.2001 р. ЗАТ “Ампелос” визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Ухвалою господарського суду АРК від 17.03.2005 р. (суддя Чумаченко С.А.) відмовлено в задоволені клопотання Євпаторійського філіалу АКБ “Укрсоцбанк” про припинення повноважень ліквідатора боржника Герасимова І.А. та призначення ліквідатором боржника Омельченка І.Г.

Разом з тим, затверджено звіт ліквідатора боржника –Герасимова І.А., ліквідовано та виключено з Державного реєстру юридичних осіб України ЗАТ “Ампелос” та припинено провадження у справі.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.05.2005 р. (судді: Латинін О.А. –головуючий, Видашенко Т.С., Заплава Л.М.) залишено без задоволення апеляційну скаргу АКБ соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Євпаторійської філії, а ухвалу господарського суду АРК від 17.03.2005 р. –без змін.

Не погоджуючись з винесеними судовими рішеннями, АКБ соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Євпаторійської філії звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.05.2005 р. і ухвалу господарського суду АРК від 17.03.2005 р. та передати справу на новий розгляд до господарського суду АРК.

Касаційна скарга мотивована невірним застосуванням судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 2 ст. 15, ст.ст. 25, 32 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) (далі –Закон (2343-12) ), п. 4 ст. 51 ГПК України (1798-12) .

Заслухавши пояснення представників сторони, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з ст. 25 Закону (2343-12) до повноважень ліквідатора банкрута належить, зокрема, вжиття заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, а також реалізація майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом (2343-12) .

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону (2343-12) господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи –банкрута, якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна банкрута.

Як встановлено судом першої інстанції, МРЕО ДАІ м. Євпаторія на запит ліквідатора повідомило про наявність зареєстрованих за банкрутом дев’яти одиниць автотранспортних засобів.

На підставі акта виходу на місцевість та огляду території за юридичною адресою ЗАТ “Ампелос” від 14.03.2005 р. суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про відсутність автотранспортних засобів, що належать банкруту.

Однак, відповідно до ст. 34 ГПК України (1798-12) обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вищевказаний акт свідчить про відсутність автотранспортних засобів банкрута саме за його юридичної адресою та не може підтверджувати, що вказане майна банкрута не знаходиться в іншому місці у зв’язку з перебуванням в оренді, на відповідальному зберіганні тощо.

У зв’язку з чим підстави вважати, що у банкрута відсутнє майно, яке підлягає включенню до ліквідаційної маси, а активи банкрута рівні нулю, –відсутні.

За таких обставин справи висновок суду першої інстанції щодо затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу банкрута та припинення провадження у справі є передчасним.

Також, слід зазначити, що зі звіту ліквідатора вбачається, що ліквідатор обмежився лише виявленням майна за юридичною адресою банкрута та з.06.2004 року не вчиняв інших дій щодо розшуку його майна.

Відповідно до ч. 11 ст. 30 Закону (2343-12) ліквідатор не рідше одного разу на місяць надає комітету кредиторів звіт про свою діяльність.

Докази того, що ліквідатор банкрута звітував перед комітетом кредиторів про свою діяльність, відсутні.

Вказане не може свідчити про належне виконання ліквідатором покладених на нього Законом (2343-12) обов’язків.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 32 Закону (2343-12) господарський суд виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів.

Отже, з наведеної норми вбачається, що в судовому засіданні з розгляду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу беруть участь кредитори, вимоги яких задоволені (погашені) банкрутом. При затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу суд перевіряє правомірність оплати кредиторам їх грошових вимог до боржника та черговість задоволення вимог кредиторів.

У випадку порушення встановленого порядку задоволення вимог кредиторів діє ч. 11 ст. 17 Закону (2343-12) щодо оспорювання таких угод.

Отже, до затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу та припинення провадження у справі кредитори, вимоги яких оплачені банкрутом, залишаються учасниками справи про банкрутство та відповідно мають повноваження кредиторів і можуть бути членами комітету кредиторів.

Тому, доводи АКБ соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Євпаторійської філії щодо припинення повноважень членів комітету кредиторів, вимоги яких задоволені (погашені) банкрутом, є необґрунтованими.

Враховуючи те, що грошові вимоги АКБ соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Євпаторійської філії визнані ухвалою суду від 14-16.05.2003 р., а перші загальні збори кредиторів на яких обраний комітет кредиторів були проведені 27.03.2001 р., комітет кредиторів має бути переобраний з урахуванням визнаних вимог.

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу та постанову про залишення її без змін, не можна визнати законними та обґрунтованими, тому вони підлягають скасуванню, а справа –передачі на новий розгляд на стадію ліквідації.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 25, 30, 32 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” (2343-12) та ст. ст. 34, 111-5, 111-7, 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу АКБ соціального розвитку “Укрсоцбанк” в особі Євпаторійської філії задовольнити.

2. Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 23.05.2005 р. та ухвалу господарського суду АРК від 17.03.2005 р. у справі № 2-8/2345.1-05 скасувати.

3. Справу № 2-8/2345.1-05 передати на новий розгляд до господарського суду АРК на стадію ліквідації.