ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.11.2005 Справа N 2-24/9639.1-2005
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Мележик Н.І., Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому ТОВ “Об’єднання “Технохімкомплект”
судовому засіданні в
м. Києві, касаційну скаргу
на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 17.05.2005 року
у справі № 2-24/9639.1-2005
за позовом ТОВ “Об’єднання “Технохімкомплект”
до державного підприємства “Феодосійський
судномеханічний завод” Міністерства
оборони України
за участю військового прокурора
Військово-морських сил України
Про стягнення 4087815,45 грн.,
за участю представників:
позивача - не з’явились,
відповідача - не з’явились,
прокуратури - Спорий Г.Г.,
В С Т А О Н О В И В:
Ухвалою господарського суду АР Крим від 22.11.2004 року у справі
№ 2-24/9639.1-2005 (суддя Мокрушин В.І.) затверджена мирова
угода від 15.11.2004 року укладена між ТОВ “Об’єднання
“Технохімкомплект” та державним підприємством Міністерства
оборони України “Феодосійський судномеханічний завод”,
провадження по справі припинене.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 17.05.2005 року (судді: Горошко Н.П. , Плут В.М., Гонтар
В.І.) ухвала господарського суду АР Крим від 22.11.2004 року у
даній справі скасована, справа передана на розгляд
господарського суду АР Крим.
Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції позивач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 17.05.2005 року скасувати, а ухвалу
господарського суду АР Крим від 22.11.2004 року у справі
№ 2-24/9639.1-2005 залишити без змін. В обґрунтування своїх
вимог оскаржувач посилається на те, що судом апеляційної
інстанції неправильно застосовані норми матеріального права та
порушено норми процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши пояснення прокурора, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин
справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність
застосування місцевим та апеляційним господарськими судами норм
матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, місцевому господарському
суду сторонами була надана укладена між ними мирова угода, за
умовами якої відповідач в рахунок погашення заборгованості за
заявленим позовом передає позивачу рухоме і нерухоме майно на
загальну суму 3762321 грн., а також сплачує коштами решту боргу
в сумі 325494,45 грн., яка була затверджена ухвалою суду першої
інстанції від 22.11.2004 року з припиненням провадження в
справі.
За змістом ст. 78 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у разі укладення між
сторонами мирової угоди суд затверджує її за умови, що дії
сторін не суперечать законодавству або не порушують прав і
охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Затверджуючи укладену між сторонами мирову угоду суд першої
інстанції, виходив з того, що зазначена мирова угода не
суперечить законодавству та не порушує прав і охоронюваних
законом інтересів інших осіб.
Проте, такий висновок суду першої інстанції правомірно
спростований апеляційним господарським судом, виходячи з
наступного.
Відповідач є державним підприємством, яке підпорядковане
Міністерству оборони України, а відтак, суду слід було
встановити правовий режим майна, що мало бути передане за
умовами мирової угоди, та з’ясувати, чи міг здійснювати
повноваження власника щодо зазначеного майна відповідач.
До того ж, суд не врахував вимог ч. 2 ст. 73 Господарського
кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
, за якою орган державної влади, до
сфери управління якого входить державне підприємство, є
представником власника і виконує його функції у межах,
визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами.
Принципи та особливий порядок і способи відчуження державного
майна, в тому числі військового, встановлені чинним
законодавством України, і зокрема, Законами України “Про
приватизацію державного майна” ( 2163-12 ) (2163-12)
, “Про особливості
приватизації підприємств, що належать до сфери управління
Міністерства оборони України” ( 1741-14 ) (1741-14)
, “Про правовий режим
майна у Збройних Силах України” ( 1075-14 ) (1075-14)
, “Про господарську
діяльність у Збройних Силах України” ( 1076-14 ) (1076-14)
.
Чинним законодавством України, зокрема, Законами України “Про
приватизацію державного майна” ( 2163-12 ) (2163-12)
, “Про особливості
приватизації підприємств, що належать до сфери управління
Міністерства оборони України” ( 1741-14 ) (1741-14)
, “Про правовий режим
майна у Збройних Силах України” ( 1075-14 ) (1075-14)
визначені державні
органи, які наділені повноваженнями щодо відчуження державного
(військового) майна, і яких не було залучено до участі у справі.
Згідно ст. 6 Закону України “Про правовий режим майна Збройних
сил України” ( 1075-14 ) (1075-14)
відчуження військового майна після його
списання здійснюється Міністерством оборони України через
уповноважені Кабінетом Міністрів України підприємства та
організації, визначені ним за результатами тендеру.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України № 14-р від 18.01.2003
року “Про надання повноважень на реалізацію списаного
військового майна Збройних сил” ( 14-2003-р ) (14-2003-р)
визначений
вичерпний перелік підприємств та організацій, яким надані
повноваження на реалізацію списаного військового майна. Як
встановлено судом апеляційної інстанції, відповідач до цього
переліку не входить.
Посилання оскаржувача на дозвіл відчуження незадіяного у
виробничій діяльності майна відповідача від 02.09.2004 року,
правомірно не прийнятий судом апеляційної інстанції до уваги,
оскільки він підписаний директором департаменту капітального
будівництва та управління фондами Міністерства оборони України,
повноваження якого на підписання такого дозволу судом першої
інстанції не встановлено та з матеріалів справи не вбачається.
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку,
про затвердження судом першої інстанції мирової угоди, умови
якої суперечать законодавству України та порушують права і
охоронювані законом інтереси держави.
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає,
що рішення або постанова господарського суду прийняті з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Враховуючи наведене, судова колегія прийшла до висновку про
правомірність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, яка
відповідає положенням ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду
України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не
знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни
чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія
суддів не вбачає.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 -
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Об’єднання “Технохімкомплект” залишити без
задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
17.05.2005 року у справі № 2-24/9639.1-2005 залишити без змін.
Головуючий, суддя С.Щотка
С у д д і Н.Мележик
О.Подоляк