ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01.11.2005 Справа N 2-24/2934-2005
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Шульги О.Ф. –головуючого,
Семчука В.В.,
Чабана В.В.
розглянувши касаційну скаргу ВАТ “Крименерго” на рішення
господарського суду АР Крим від 07-11.02.2005 року на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від
08.04.2005 року у справі № 2-24/2934-2005 за позовом Виробничого
об’єднання “Крим” (далі –ВО “Крим”) до ВАТ “Крименерго”
про визнання недійсним акту від 29.10.2004 року, усунення
перешкод в користуванні електроенергією та стягнення
за участю представників:
позивача: не з’явилась;
відповідача: Сіроткіна О.М.;
В С Т А Н О В И В:
ВО “Крим” звернулося до господарського суду АР Крим з позовом до
ВАТ “Крименерго” про визнання недійсним акту ВАТ “Крименерго”
№ 3132 від 29.10.2004 року про порушення Правил користування
електричною енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
; усунення перешкод у
користуванні електроенергією на об’єкті ВО “Крим”, який
розташований за адресою м. Сімферополь, вул. Київська,24, а саме
спонукати ВАТ “Крименерго” відновити подачу електроенергії на
вказаний об’єкт та стягнення з відповідача 2407грн. у якості
відповідальності відповідача згідно з п. 4.1.2 договору від
03.03.2004р. № 1017, 28 000грн. моральної шкоди, 42 500 грн.
збитків та 7 974,23грн. неустойки.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
7-11.02.2005 року (суддя Колосова Г.Г.) позовні вимоги
задоволено частково, стягнуто з ВАТ “Крименерго” на користь ВО
“Крим” 7 974,23грн. неустойки, 42 500грн. збитків, 28 000грн.
моральної шкоди та судові витрати, в іншій частині провадження у
справі припинено.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 8.04.2005 року (судді Видашенко Т.С., Заплава Л.М., Лисенко
В.А.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
ВАТ “Крименерго” звернулося з касаційною скаргою до Вищого
господарського суду України, в якій просить рішення місцевого та
постанову апеляційного господарських судів скасувати, оскільки
ними порушені норми матеріального та процесуального права та
прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Заслухавши пояснення представників відповідача, обговоривши
доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали на
предмет їх юридичної оцінки господарськими судами, колегія
суддів прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
3.03.2004 року між сторонами укладено договір на поставку
електричної енергії № 1017 з додатками, на підставі якого
відповідач надав позивачеві електричну енергію.
Згідно з переліком об’єктів та точок комерційного обліку
Споживача, одним з об’єктів, на який надається електрична
енергія, є будівельний майданчик за адресою: вул. Київська,24.
29.10.2004 року ВАТ “Крименерго” складений акт № 3132 про
порушення Правил користування електричною енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
для юридичних осіб та фізичних осіб –суб’єктів підприємницької
діяльності (далі - ПКЕЕ), у якому вказано, що на об’єкті
позивача –незавершене будівництво за адресою: вул. Київська, 24
порушено ПКЕЕ шляхом без облікового споживання електричної
енергії, електролічильник відсутній, через додатковий кабельний
підземний ввід. Точка підключення не знайдена. Виписаний припис
на демонтаж додаткового вводу.
На підставі цього акту відповідач виставив позивачеві рахунок
№ 1017 від 11.11.2004 року на оплату електричної енергії у
розмірі 28 166,08грн.
Господарськими судами встановлено, що вимога про визнання
недійсним акту ВАТ “Крименерго” не підлягає задоволенню,
оскільки вказаний документ не є актом в розумінні ст. 12 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, а тому господарські суди правомірно в цій
частині припинили провадження у справі.
Крім того, господарські суди прийшли до висновку, що вказаний
акт складений з порушенням ПКЕЕ ( z0417-96 ) (z0417-96)
, а тому не може
бути належним доказом у справі.
Разом з цим, судом першої інстанції правомірно припинено
провадження у справі за відсутності предмету спору щодо вимоги
по усуненню перешкод у користуванні електроенергією на об’єкт ВО
“Крим”, а саме щодо спонукання ВАТ “Крименерго” відновити подачу
електроенергії на вказаний об’єкт, оскільки відповідачем
підключено електроенергію у процесі розгляду справи.
Також, господарським судом обґрунтовано стягнуто на підставі
умов Договору № 1017 та ПКЕЕ заявлені 7974,23грн. п’ятикратної
вартості не відпущеної енергії та враховуючи ст. 611 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
42 500грн. збитків.
Проте, при задоволені вимог про стягнення 28 000грн. моральної
шкоди, господарські суди не врахували наступне.
Відповідно до ст. 225 Господарського кодексу України ( 436-15 ) (436-15)
до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка
допустила господарське правопорушення, включаються:
зокрема, матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках,
передбачених законом.
Статтею 23 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що моральна шкода
полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у
зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку
з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи
близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку
із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі, гідності, а також ділової репутації
фізичної або юридичної особи.
3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в
інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається
судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та
душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або
позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи,
яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для
відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають
істотне значення. При визначенні розміру відшкодування
враховуються вимоги розумності і справедливості.
4. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди,
яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього
відшкодування.
5. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не
встановлено договором або законом.
Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти
втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням
її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування,
товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної
таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження
престижу чи підрив довіри до її діяльності (Постанова Пленуму
Верховного Суду України від 31.03.1995 року N 4 “Про судову
практику в справах про відшкодування моральної (немайнової)
шкоди) ( v0004700-95 ) (v0004700-95)
.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової
відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору
про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають:
наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача,
наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням
заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема,
повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння
позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового
характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони
заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі
позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому
виходить, а також інші обставини, що мають значення для
вирішення спору.
Проте, при винесенні рішення про задоволення вимог позивача щодо
стягнення моральної шкоди місцевим господарським судом не
враховано викладене, не правильно застосовано норми ГК України
та ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 84 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
у
мотивувальній частині рішення вказуються обставини справи,
встановлені господарським судом; причини виникнення спору;
докази, на підставі яких прийнято рішення; доводи, за якими
господарський суд відхилив клопотання і докази сторін;
законодавство, яким господарський суд керувався, приймаючи
рішення.
Враховуючи наведене, суди першої та апеляційної інстанцій
передчасно прийняли рішення, не врахувавши вимог Закону та не
дослідивши всіх обставин справи.
Наведене свідчить, що винесені судові рішення підлягають
скасуванню, а справа —направленню на новий розгляд до суду
першої інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній
інстанції.
При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і
вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами
закону.
Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Крименерго”
задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
7-11.02.2005 року та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 8.04.2005 року у справі № 2-24/2934-2005
скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду
Автономної Республіки Крим.
Головуючий суддя О. Шульга
Судді: В. Семчук
В. Чабан