39/92-12/264 Про стягнення 73 051 грн. 51 коп. - Текст документа

ВАТ “Завод “Маяк” звернулося до суду з позовом про стягнення заборгованості з орендної плати у сумі 73 051, 08 грн. за договором № 423, укладеним 01.08.2000 між позивачем та відповідачем, оскільки орендар (відповідач) з моменту підписання договору не сплачує орендну плату.

В судовому засіданні, під час розгляду спору позивач уточнив позовні та просив суд стягнути з відповідача 69 076,8 грн. основної суми заборгованості за оренду приміщення, 3 974,28 грн. пені відповідно до договору та Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (543/96-ВР) та судові витрати.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 07.04.2004 ДП “ВБК “Маяк” ВАТ “Завод “Маяк” залучено в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Рішенням господарського суду м. Києва від 19.06.2005 (суддя Прокопенко Л.В.) позовні вимоги задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 69 076,8 грн. боргу, 3 974,28 грн. пені та судові витрати.

Рішення мотивовано тим, що з часу підписання договору оренди від 01.08.2000 дію договору оренди від 01.06.1999 на те ж саме майно припинено; позов задоволено, оскільки відповідач не надав докази сплати орендної плати саме позивачу, а не третій особі, яка не є стороною договору оренди від 01.08.2000; при цьому вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню на підставі Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (543/96-ВР) ; також замінено державне підприємство “Будівельно-виробничий комплекс “Маяк” ВАТ “Завод “Маяк” на закрите акціонерне товариство “Будівельно-виробничий комплекс “Маяк” ВАТ “Завод “Маяк”, оскільки підприємство реорганізовано та здійснено його державну реєстрацію.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2005 (судді: Шаргало В.І. –головуючий, Ланченко Л.В., Пилипчук Н.Г.) апеляційна скарга відповідача задоволена частково, рішення змінено, стягнуто з відповідача на користь позивача 44 414 грн. основної заборгованості, 3 066,16 грн. пені та судові витрати в решті позову відмовлено.

Постанова обгрунтована тими підставами, що й рішення, з посиланням на те, що розмір орендної плати судом першої інстанції встановлено без врахування зміни власника майна, оскільки 31.01.2003 спірне майно передано третій особі, отже належним орендодавцем і одержувачем орендної плати з даної дати є третя особа, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню орендна плата та пеня до 31.01.2003.

ПП “Грейн” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову апеляційного господарського суду і вважає її такою, що прийнята з порушенням законодавства та підлягає скасуванню.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У касаційній інстанції скарга (подання) розглядається за правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком процесуальних дій, пов’язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням (стаття 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) ).

Судом встановлено, що 01.06.1999 між ДП “Будівельно-виробничий комплекс “Маяк” (орендодавець) та Кузьменком Валерієм Вікторовичем (орендар) укладено договір оренди № 29 приміщення, загальною площею 234 кв. м. , розташованого в корпусі № 2-ф, 1 поверх, в осях 6-7, відповідно до компоновочного плану, за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, б. 9.

В наступному, згідно наказу № 18 від 17.02.2000 генерального директора ВАТ “Завод “Маяк” 3-я особа, як дочірнє підприємство позивача, було зобов’язане переукласти всі договори оренди, в яких 3-я особа виступає орендодавцем, тому ВАТ “Завод “Маяк” та ПП “Грейн” 01.08.2000 уклали договір оренди № 423 приміщення, загальною площею 234 кв. м. , розташованого в корпусі 2-ф, відповідно до компоновочного плану, по вул. Сирецька, б. 9, зі строком дії договору оренди на один рік.

Між тим, орендар згідно пункту 3.1 зобов’язаний сплачувати орендну плату орендодавцю.

Судами встановлено, що відповідач не сплачував позивачу орендну плату, а сплачував – третій особі, яка повертала її, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до вимог статті 770 Цивільного кодексу України (435-15) у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов’язки наймодавця.

При цьому, рішенням господарського суду м. Києва у справі № 36/153 встановлено, що відповідно з актом прийому-передачі від 31.01.2003, на підставі рішення постійно діючої комісії Фонду державного майна України з питань прийняття рішень, які належать до компетенції вищого органу ВАТ, протокол № 10 від 11.02.2002, ВАТ “Завод “Маяк” була проведена передача майна, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Сирецька, 9 до статутного фонду ЗАТ “Будівельно-виробничий комплекс “Маяк” (третя особа), в тому числі і спірного приміщення та визначено, що орендодавцем за спірним договором оренди № 423 від 01.08.2000 з 31.01.2003 є 3-я особа у зазначеній справі.

Вказаний факт відповідно до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) є преюдиційним, тому апеляційна інстанція обгрунтовано дійшла висновку, що у господарського суду першої інстанції не було підстав для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 31.01.2003 по 01.03.2004.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційною інстанцією, місцевий господарський суд не врахував подані позивачем пояснення від 27.04.2005, в яких сам позивач просив стягнути з відповідача 44 414 грн. заборгованості та 3 066,16 грн. пені.

У зв’язку з викладеним, апеляційний господарський суд правомірно дійшов висновку, що рішення підлягає зміні, а з відповідача на користь позивача повинно бути стягнуто заборгованість з орендної плати за період з 01.03.2001 по 31.01.2003 у розмірі 44 414 грн. та пені на підставі Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” (543/96-ВР) у розмірі 3 066,16 грн.

У касаційній скарзі оскаржувач посилається на те, що займає приміщення згідно договору, укладеному 01.06.1999 та згідно якого йому передано приміщення, а за договором оренди від 01.08.2000 приміщення йому не передавалося.

Разом з тим, таке посилання оскаржувача колегією суддів не береться до уваги, оскільки відповідно до пункту 7.8 договору оренди від 01.08.2000 з моменту підписання даного договору все листування, документи та переговори між сторонами, з питань які є предметом даного договору втрачають силу, тобто і договір від 01.06.1999, який укладено з дозволу позивача також втрачає силу, тому посилання господарських судів на те, що договір від 01.06.1999 втратив силу є обгрунтованим.

ПП “Грейн” також посилається на те, що йому не було передано майно за договором від 01.08.2000, проте орендар, як вбачається з матеріалів справи, за договором від 01.06.1999 не повернув орендодавцю майно у встановленому порядку.

Відповідно до протоколу узгодження договірної ціни орендованого майна та згідно договору оренди від 01.08.2000, підписаному обома сторонами договору, сторони дійшли згоди щодо розміру орендної плати, яка становить – 1 918,8 грн., тому посилання скаржника на те, що у договорі не визначено розмір орендної плати є безпідставним.

Інші доводи оскаржувача зводяться до намагань надати перевагу його доказам над іншими, що суперечить вимогам статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , тому судовою колегією до уваги не приймаються.

У зв’язку з викладеним, постанова апеляційного господарського суду прийнята з додержанням вимог законодавства і підстав для її скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2005 у справі господарського суду м. Києва № 39/92 залишити без змін, а касаційну скаргу приватного підприємства “Грейн” –без задоволення.