Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Овечкіна В.Е.,

суддів: Чернова Є.В.,

Цвігун В.Л.,

за участю представників:

позивача - Колісник Л.П. , Лєгостаєва Д.В.,

відповідача - Гриценко М.Ю.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу ОКП “Жовтоводські електричні мережі”

на постанову від 09.09.2005 Дніпропетровського апеляційного господарського суду

у справі № 39/371

за позовом ВАТ “ЕК “Дніпрообленерго” в особі Криворізьких міських електричних мереж

До ОКП “Жовтоводські електричні мережі”

Про стягнення 8407666,61 грн. заборгованості за поставлену електроенергію та 78739,64 грн. пені

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 25.02.2005 в позові відмовлено повністю з мотивів недосягнення сторонами згоди по всіх істотних умовах договору № 5 від 01.01.2003 про постачання електроенергії, що є підставою вважати його неукладеним, тобто таким, що не відбувся.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.09.2005 рішення змінено та з врахуванням зменшених позовних вимог постановлено стягнути з відповідача 8296430,83 грн. боргу за активну електроенергію, 15842,16 грн. боргу за реактивну електроенергію та 50162,81 грн. пені, а в частині стягнення пені в сумі 28576,83 грн. в позові відмовлено у зв’язку з пропуском строку позовної давності в частині нарахування пені за серпень –листопад 2003 р. Постанова мотивована тими обставинами, що договір № 5 і додатки до нього підписані сторонами без розбіжностей, відповідач не вніс зміни до договору, не уклав з позивачем договори на передачу електроенергії і не звернувся до суду у встановленому порядку з пропозицією про розірвання вказаного договору, а наявні у справі матеріали (звіти за кожен місяць по споживанню ним електроенергії, акти про відпуск активної електроенергії) підтверджують факт отримання відповідачем електроенергії і цей факт ним не заперечується.

ОКП “Жовтоводські електричні мережі” в поданій касаційній скарзі просить постанову скасувати, рішення залишити без змін, оскільки заявник протягом дії договору неодноразово звертався до позивача з вимогою про необхідність врегулювання договірних відносин у частині підписання додатку № 10 до Договору та погодження кошторису витрат на здійснення його діяльності з передачі електричної енергії технологічними мережами, але сторонами вище викладений додаток до Договору не узгоджено.

Згідно абзацу 2 п. 7.19 “Правил користування електричною енергією” затверджених Постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. № 28, (z0417-96) у разі використання постачальником електричної енергії (позивач) мереж основного споживача (заявник) або житлової організації для технічного забезпечення постачання електричної енергії населенню та/або субспоживачем відшкодування обгрунтованих витрат з утримання технологічних електричних мереж оплачується власнику цих мереж постачальником електричної енергії, у тарифах (цінах) якого передбачені необхідні статті витрат. На підставі п. 8.1.8 договору та наданих розрахунків сума витрат Заявника по передачі електричної енергії Позивача за період дії Договору становить 1897407,79 грн.

Крім вище викладеного, та згідно п. 7.21 “Правил користування електричною енергією” (z0417-96) технологічні втрати електричної енергії в електромережах основного споживача (заявник), що пов’язані з передачею електричної енергії субспоживачам, визначаються розрахунковим шляхом та зазначаються в договорі про спільне використання технологічних електричних мереж між основним споживачем і субспоживачем. Вище зазначений порядок розрахунку втрат був погоджений із позивачем, про що зазначено у п. 7.2 договору, та додатком 8 до договору “Розрахунок втрат електричної енергії в мережах споживача”. На підставі п. 7.2 договору, додатку 8 до договору та наданих заявником розрахунків сума втрат електричної енергії в мережах заявника за період дії договору становить 3849252,76 грн. Сумарна заборгованість позивача становить 5746660,46 грн. Заявник неодноразово звертався до позивача і наполягав на необхідності погашення останнім заборгованості, але позивач, користуючись своїм монопольним становищем, ігнорував законні вимоги заявника.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності їх юридичної оцінки судом апеляційної інстанції та заслухавши пояснення присутніх у засіданні представників сторін, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а оскаржувана постанова –залишенню без змін з наступних підстав.

Змінюючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов про стягнення 8312272,99 грн. заборгованості за поставлену електроенергію та частково пені в сумі 50162,81 грн. апеляційний господарський суд виходив з того, що позивач, як видно з матеріалів справи, свої зобов’язання за договором № 5 про постачання електроенергії від 01.01.2003 виконував, поставляючи відповідачу електричну енергію. Факт виконання позивачем своїх зобов’язань за договором підтверджується як щомісячними звітами відповідача про спожиту ним електричну енергію, так і актами про відпуск активної електричної енергії. Документи підписувалися представниками обох сторін без заперечень.

Сторони, підписуючи договір № 5 від 01.01.2003 р., підписали додаток № 3 до вказаного договору, яким був передбачений порядок розрахунків за спожиту електричну енергію та здійснення інших платежів. У даному додатку сторони передбачили, що оплата активної електричної енергії повинна здійснюватися споживачем виключно коштами. Також сторони передбачили, що”.... попередня оплата –100-відсоткова оплата обсягу очікуваного споживання електричної енергії, заявленого на наступний розрахунковий період, яка здійснюється не пізніше, як за один день до початку розрахункового періоду за умовою відсутності заборгованості за спожиту електроенергію....”. Споживач зобов’язався здійснювати повну поточну оплату вартості об’єму електричної енергії, заявленого на розрахунковий період за системою щотижневих планових платежів: - до першої, другої та третьої щотижневої середи розрахункового періоду оплачується за кожний тиждень 30% обсягу електричної енергії, заявленого на розрахунковий період; - остання оплата у поточному розрахунковому періоді здійснюється за два банківських дня до кінця розрахункового періоду у сумі, яка дорівнює різниці між вартістю 100% очікуваного споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та попередніх поточних платежів за електроенергію. Остаточний розрахунок за фактично спожиту електричну енергію у розрахунковому періоді здійснюється не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим (а.с. 49-50, т.3).

Частково відповідач здійснював сплату спожитої електричної енергії, але станом на 01.08.2004 р. сума заборгованості склала за активну електроенергію –8391794 грн. 45 коп. , за реактивну -15842 грн. 16 коп.

Висновок суду першої інстанції про те, що договір вважається неукладеним, є помилковим, оскільки всі істотні умови договору про постачання позивачем відповідачу електричної енергії сторонами узгоджені (об’єми постачання, ціни, терміни постачання, порядок розрахунків та інші) і це підтверджується представленими сторонами документами. Договір і додатки до нього підписані сторонами без розбіжностей.

Представлений відповідачем протокол розбіжностей до договору № 5 від 01.01.03 р. (а.с. 73, т.3) і відповідь позивача на нього не можуть бути прийняти судом як підстава для визнання договору неукладеним, оскільки договір і додатки до нього підписані сторонами без розбіжностей. Надсилання відповідачем позивачу документа під назвою “протокол розбіжностей” може служити як пропозиція внести зміни до умов договору, але після отримання від позивача відповіді відповідач не звернувся до суду для того, щоб зміни в договорі були закріплені у встановленому законом порядку, тому договір вважається діючим у первинній його редакції.

Посилання відповідача про надсилання на адресу позивача листа з пропозицією про врегулювання відносин і компенсації витрат відповідачу на його діяльність на передачу електричної енергії не може служити підставою для звільнення відповідача від сплати за споживання електричної енергії від позивача.

Колегія погоджується з такими висновками суду з огляду на таке.

Відповідно до п. 4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (435-15) від 16.01.2003 року № 435-УІ, цей Кодекс України (435-15) застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, (435-15) положення цього Кодексу (435-15) застосовуються до тих прав і обов’язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України (435-15) , зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, (435-15) інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 527 Цивільного кодексу України (435-15) визначає, що боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор –прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. ст. 610, 612 Цивільного кодексу України (435-15) , порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Частиною 1 ст. 623 Цивільного кодексу України (435-15) встановлено, що боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Судом апеляційної інстанції на підставі ретельної правової оцінки умов укладеного між сторонами договору № 5 від 01.01.2003 та первинних документів (щомісячні звіти відповідача про спожиту електроенергію, акти про відпуск активної електроенергії тощо) в їх сукупності з достовірністю встановлено, а відповідачем не спростовано факт часткової оплати ним вартості спожитої електроенергії, внаслідок чого виникла заборгованість відповідача за поставлену позивачем електроенергію в загальній сумі 8312272,99 грн. (з врахуванням зменшеного розміру позовних вимог), яка не погашена боржником на момент вирішення спору. Водночас суд встановив факт досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору № 5 від 01.01.2003, який разом з додатками до нього, в тому числі і додатком № 10 “Порядок розрахунку оплат обгрунтованих витрат споживача на передачу електроенергії, підписано уповноваженими представниками сторін без жодних застережень, чим спростовуються твердження скаржника про недосягнення згоди з усіх істотних умов, зокрема, неузгодження додатку № 10.

В оскаржуваній постанові суд правильно зазначив, що надісланий відповідачем вже після підписання договору протокол розбіжностей до договору (а.с. 73,том 3) в дійсності є пропозицією про внесення змін до договору, після відхилення якої позивачем скаржник вправі був звернутися як заінтересована сторона до господарського суду для вирішення відповідного спору у порядку, встановленому ст. 11 ГПК України (1798-12) . Однак, з матеріалів справи не вбачається та відповідачем не доведено звернення останнього з позовом про внесення змін до договору № 5 від 01.01.2003 або ж його розірвання у встановленому порядку, а тому суд обгрунтовано дійшов висновку про чинність цього договору в первісній редакції та повністю задовольнив позовні вимоги про стягнення боргу за поставлену електроенергію.

Заперечення скаржника не спростовують встановлений судом факт існування боргу відповідача в сумі 8312272,99 грн. за спожиту електроенергію. Натомість у касаційній скарзі порушуються здебільшого питання необхідності погашення позивачем заборгованості перед відповідачем в загальній сумі 5746660,46 грн., яка складається з суми відшкодування витрат скаржника на передачу електроенергії (1897407,70 грн.) та суми технологічних втрат електроенергії (3849252,76 грн.), однак, такі вимоги скаржника можуть бути лише предметом іншого позовного провадження.

Згідно імперативних вимог ч. 3 ст. 111-7 ГПК України (1798-12) у касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Зважаючи на вищенаведене, колегія не вбачає підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, ст. 111-9 –111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 09.09.2005 у справі № 39/371 залишити без змін, а касаційну скаргу ОКП “Жовтоводські електричні мережі” –без задоволення.