ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.10.2005 Справа N 37/11-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
за участю представника Забави С.В.
позивача: Дочірньої компанії “Газ України” НАК
касаційну скаргу “Нафтогаз України”
на постанову від 23.05.2005
Київського міжобласного апеляційного господарського суду
у справі № 37/11-05
господарського суду Київської області
за позовом Дочірньої компанії “Газ України” НАК
“Нафтогаз України”
до Комунального підприємства теплових мереж
“Миронівкатепломережа”
Про стягнення 329906,19 грн.
В судове засідання представник відповідача не з'явився, про час
і місце слухання справи сторони були повідомлені належним
чином.
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2004 року дочірня компанія “Газ України” Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернулася з позовом до
Комунального підприємства теплових мереж “Миронівкатепломережа”
про стягнення з відповідача 218918,38 грн. основного боргу за
поставлений природний газ, 32807,77 грн. пені, 48315,19 грн.
інфляційних збитків, 14540,56 грн. річних та 15324,29 грн.
штрафу.
Рішенням господарського суду Київської області від 23.02.2005 у
справі № 37/11-05 позов задоволено частково. Стягнено з
Комунального підприємства теплових мереж “Миронівкатепломережа”
на користь Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз
України” 218918,38 грн. боргу та 100,00 грн. пені. В решті
позовних вимог відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 23.05.2005, за тією ж справою, вищезазначене судове
рішення змінено. Позов задоволено частково. Стягнено з
Комунального підприємства теплових мереж “Миронівкатепломережа”
на користь Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз
України” 218918,38 грн. боргу, 21183,50 грн. інфляційних збитків
за період з 01.01.2004 по 01.11.2004 та 6387,61 грн. річних за
період з 01.01.2004 по 20.12.2004. У задоволенні решти позовних
вимог відмовлено.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційного суду від 23.02.2005 в частині відмови у стягненні
3% річних і збитків від інфляції за період до 01.01.2004, а
також штрафу та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Скарга мотивована тим, що постанова апеляційного суду прийнята з
порушенням норм матеріального права, зокрема, ст. 526 ЦК України
( 435-15 ) (435-15)
, ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, ст.ст. 193, 231 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову
апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу позивача
–без задоволення.
Заслухавши доповідача, вислухавши пояснення представника
позивача, перевіривши правильність застосування апеляційним
судом норм процесуального та матеріального права, колегія суддів
Вищого господарського суду України знаходить касаційну скаргу
такою, що задоволенню не підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено апеляційним судом, 19.09.2002 між сторонами у
справі був укладений договір про розрахунки за спожитий
природний газ № 47-06/02-1604РТЕ, згідно якого відповідач
прийняв протягом лютого-.04. 2002 року природний газ на загальну
суму 218918,38 грн. Умовами договору також передбачено, що
оплата здійснюється грошовими коштами шляхом перерахування на
рахунок позивача 100% вартості газу до 01.10.2002 року.
Апеляційним судом також встановлено, що відповідач взяті на себе
зобов'язання щодо оплати природного газу виконав частково. У
зв'язку з чим на момент звернення з позовною заявою за ним
утворилася заборгованість на загальну суму 218918,38 грн.
Наведеним обставинам апеляційний суд дав належну оцінку і дійшов
до правильного висновку про наявність правових підстав для
частково задоволення позову та стягнення з відповідача 218918,38
грн. основного боргу, 21183,50 грн. інфляційних та 6387,61 грн.
річних. При цьому апеляційний суд правомірно виходив з того, що
оскільки ст. 625 нового ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, який вступив в
силу з 01.01.2004, не передбачає жодних обмежень щодо
нарахування інфляційних та 3% річних, то вимоги позивача щодо
стягнення інфляційних та річних підлягають частковому
задоволенню у період з 01.01.2004 по 01.11.2004 та з 01.01.2004
по 20.12.2004 відповідно.
Крім того, відмовляючи в задоволенні позову відносно іншої
частини позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що пеня
в сумі 32807,77 грн. не підлягає стягненню у зв'язку з тим, що
ст. 5 Закону України “Про реструктуризацію заборгованості з
квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожитий
газ та електроенергію” ( 554-15 ) (554-15)
передбачено, що на суму
реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня
житлово-комунальним підприємствам на їх заборгованість перед
постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що
використовуються для надання послуг як не підлягають і
задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача
15324,29 грн. штрафу, оскільки такий вид відповідальності не
передбачений сторонами в договорі, тоді як відповідно до ст. 180
ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, угода про неустойку (штраф, пеню) повинна
бути укладена в письмовій формі.
Врахувавши, що, відповідно до прикінцевих положень Закону
України “Про внесення змін до ст. 214 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
”, цей
закон не поширюється на правовідносини, що виникають з
прострочення виконання грошового зобов'язання, пов'язаного з
оплатою населенням комунальних послуг, апеляційний суд дійшов до
обгрунтованого висновку і про те, що вимоги про стягнення з
відповідача за тими ж правовідносинами інфляційних нарахувань та
відсотків за період з.10.2002 року по грудень 2003 року включно
є безпідставними.
Зазначені висновки апеляційного суду грунтуються на наявних у
справі документах, не суперечать їм, а отже прийнята ним
постанова є такою, що відповідає вимогам діючого законодавства,
що, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для її
скасування.
З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 111-5, 111-7,
111-9-111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” НАК “Нафтогаз
України” залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 23.05.2005 у справі № 37/11-05 залишити без змін.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.