ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.10.2005 Справа N 24/64
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді Дерепи В.І
суддів: Грека Б.М. –(доповідача у справі),
Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому Комунального лікувально-профілактичного
судовому засіданні закладу “Стоматологічна поліклініка”
касаційну скаргу
на постанову Донецького апеляційного господарського
суду від 26.07.05
у справі № 24/64
господарського суду Донецької області
за позовом Комунального лікувально-профілактичного
закладу “Стоматологічна поліклініка”
до Відкритого акціонерного товариства
“Донецькобленерго” в особі структурного
підрозділу Краматорські електричні
мережі
Про стягнення 18065,56 грн.
за участю представників від:
позивача не з’явилися, були належно повідомлені
відповідача не з’явилися, були належно повідомлені
В С Т А Н О В И В:
Комунальний лікувально-профілактичний заклад “Стоматологічна
поліклініка” звернулася до господарського суду з позовом до
Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” про
стягнення 18065,56 грн. збитків, заподіяних в результаті
знеструмлення поліклініки з вини відповідача.
Рішенням господарського суду Донецької області від 23.05.05 по
справі № 24/64 (суддя Ломовцева Н.В.), залишеним без змін
постановою Донецького апеляційного господарського суду від
01.08.05 (колегія суддів у складі: головуючого-судді М'ясищева
А.М., суддів: Дібрової Г.І., Шевкової Т.А.) в позові відмовлено.
Судові акти мотивовані тим, що позивачем не доведено розміру
збитків та причинно-наслідкового зв'язку між збитками, відтоком
пацієнтів та діями відповідача.
Не погодившись з судовими актами по справі, відповідач звернувся
до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в
якій просить їх скасувати на направити справу на новий розгляд
до місцевого господарського суду. Обґрунтовуючи свою касаційну
скаргу, заявник посилається на порушення судом вимог статті 43
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
оскільки судом не витребувалися конкретні докази.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши доводи
касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування
апеляційним судом норм матеріального та процесуального права,
колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 224 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
учасник
господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання
або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,
повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або
законні інтереси якого порушено.
До складу збитків, згідно абз. 4 п. 1 ст. 225 ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила
господарське правопорушення, включаються: неодержаний прибуток
(втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала
право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання
другою стороною.
Відповідно до статі 1166 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю
особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а
також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи,
відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа,
яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона
доведе, що шкоди завдано не з її вини.
З приписів вищезазначених статей вбачається, що для застосування
деліктної відповідальності необхідна наявність складу
правопорушення: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності)
особи; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою і
шкодою; вини особи, яка заподіяла шкоду.
Судами було встановлено, що між ВАТ “Донецькобленерго”
(постачальник) та Комунальним лікувально-профілактичним закладом
“Стоматологічна поліклініка” (споживач) укладено договір на
постачання електричної енергії № 1512 від 02.01.04, за яким
постачальник зобов'язався постачати електроенергію споживачу, а
останній –оплачувати її вартість. Згідно п. 4.1.2 договору, у
разі перерви в постачанні електроенергії споживачу з вини
постачальника понад терміни, визначені ПУЕ для струмоприймачів
відповідної категорії, постачальник електроенергії несе
відповідальність перед споживачем. Згідно до п. 1.2.20 ПЕУ,
перерви в електропостачанні, необхідні для ремонту або заміни
пошкодженого елементу системи електропостачання, не повинні
перевищувати одну добу.
В порушення умов вищезазначеного договору, з вини відповідача
позивачу не відпускалася електрична енергія в період з 22 год.
50 хв. 19.12.04 до 15 год. 57 хв. 22.12.04, в той час, як
відповідно до п. 1.2.20 ПЕУ, енергопостачання повинно було бути
відновлено о 22 год. 50 хв. 20.12.04.
Позивач заявив до стягнення суму збитків, завданих відсутністю
електроенергії в період з 20 по 22.12.2004р. та відповідним
зменшенням кількості пацієнтів у наступні дні з 23 по 31.12.у
розмірі 18065 грн. 56 коп.
Суди відмовили у задоволенні позовних вимог, пославшись на те,
що позивач неправомірно просить стягнути з відповідача збитки за
простій за 20.12.04, на те, що сума збитків позивачем не була
доведена, так само, як і не був доведений причинно-наслідковий
зв'язок між неправомірними діями відповідача та збитками
позивача у зв'язку з відтоком пацієнтів.
Вищий господарський суд України погоджується з такою правовою
позицією судів з огляду на наступне.
При визначенні упущеної вигоди (неодержаних доходів)
враховуються вжиті кредитором заходи для їх одержання (ст. 623
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
). При обрахуванні розміру
упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які
безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових
сум, або інших цінностей, якби зобов'язання було виконано
боржником належним чином. Нічим не підтверджені розрахунки
кредитора про можливі доходи до уваги братися не повинні. Розмір
упущеної вигоди повинен визначатися з урахуванням часу, протягом
якого тривали протиправні дії відповідача, розумних витрат на
отримання доходів, які кредитор поніс би, якби не відбулося
порушення права. Обґрунтування і доказування розміру збитків
здійснюється кредитором. Така вимога обумовлена основною
спрямованістю інститутів цивільно-правової відповідальності саме
на відшкодування збитків. Нездатність кредитора обґрунтувати
вимоги про відшкодування упущеної вигоди може бути для суду
підставою для відмови в задоволенні таких вимог.
Судом було встановлено, що позивач не довів (в розумінні статті
33 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
)
наявність та розмір збитків, завданих порушенням договірних
зобов'язань відповідачем; також не доведено період, протягом
якого права позивача порушувалися, і причинно-наслідковий
зв'язок між діями відповідача та збитками.
Зважаючи на приписи статті 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України не
має права переоцінювати докази у справі та встановлювати нові
обставини справи. За таких обставин судові акти підлягають
залишенню без змін.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9
–111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Комунального лікувально-профілактичного закладу
“Стоматологічна поліклініка” залишити без задоволення, постанову
Донецького апеляційного господарського суду від 26.07.05 по
справі № 24/64 залишити без змін.
Головуючий - суддя В. Дерепа
Судді Б. Грек
Л. Стратієнко