Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т.Б. Дроботової - головуючого

Н.О. Волковицької

Л.І. Рогач

за участю представників:

Позивача Біла В.Ю. –директор

Біла Н.Ю. –дов. від 13.06.2005 року

відповідача Щербаков С.І. –дов. від 20.11.2005 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства “Ігл-Тревел” на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2005 року у справі № 31/400 господарського суду міста Києва

за позовом Приватного підприємства “Ігл-Тревел”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Техніка Плюс”

Про стягнення 4732 грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство “Ігл-Тревел” звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Компанія “Техніка Плюс” про відшкодування збитків в сумі 2732 грн. та моральної шкоди в сумі 2000 грн., заподіяних в наслідок неналежного виконання відповідачем умов агентської угоди від 01.12.2003 року № 12/6 та організації туру за маршрутом Київ-Смерічка-Київ з 29.12.2003 року по 04.01.2004 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.07.2005 року (суддя Качан Н.І.) залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2005 року (судді: Капацин Н.В. –головуючий, Ковтонюк Л.В., Зубець Л.П. ) у позові відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що позивач не надав суду доказів щодо порушення відповідачем зобов’язань як туроператором, передбачених агентською угодою; позивачем також не доведено наявність збитків та вини відповідача, що унеможливлює відшкодування останнім моральної шкоди.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, Приватне підприємство “Ігл-Тревел” звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2005 року по справі № 31/400, в якій просить скасувати ухвалені у даній справі судові рішення та прийняти нове рішення яким задовольнити позов, мотивуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 611, 623 Цивільного кодексу України (435-15) .

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав.

Заслухавши доповідь судді –доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 статті 111-9 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між сторонами у справі було укладено агентську угоду від 01.12.2003 року № 12/6, відповідно до умов якої відповідач доручає, а позивач приймає на себе зобов’язання щодо pe`k3g`v3? путівок за визначеним маршрутом у відповідності до квоти місць та узгоджених додатків до угоди.

Предметом спору є відшкодування збитків в сумі 2732 грн. та моральної шкоди в сумі 2000 грн., заподіяних в наслідок неналежного виконання відповідачем умов агентської угоди від 01.12.2003 року № 12/6 та організації туру за маршрутом Київ-Смерічка-Київ з 29.12.2003 року по 04.01.2004 року.

Згідно із статтею 623 Цивільного кодексу України (435-15) , боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності сукупності умов, що включають наявність збитків, протиправність дій винної особи, причинного зв’язку між діями особи та збитками, вини особи, що спричинила збитки.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України (435-15) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Зміст зобов’язання, спосіб його виконання, підстави застосування відповідальності визначаються договором сторін зобов’язання та положеннями законодавства, що регулює вказаний вид правовідносин.

Згідно із частиною 1 статті 1167 зазначеного кодексу (435-15) моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку статей 43, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) всебічно, повно і об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували зобов’язальні відносини сторін, що виникли та існували між сторонами на підставі агентської угоди від 01.12.2003 року № 12/6; встановили та дослідили обставини належного виконання зобов’язань за вказаною угодою та з урахуванням статей 22, 610, 623 Цивільного кодексу України (435-15) , статті 33 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) суди дійшли законних і обґрунтованих висновків про відсутність порушення зобов’язань за агентською угодою відповідачем та відсутність підстав для відшкодування збитків. Крім того господарські суди, встановивши відсутність вини відповідача, підставно врахували положення статті 1167 Цивільного кодексу України (435-15) та дійшли правомірного висновку, що відсутність вини останнього унеможливлює відшкодування ним lnp`k|mn? шкоди.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, та обґрунтовано відмовлено в позові.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до частини 1 статті 101 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , повторно розглядаючи справу, повно з’ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої заявником апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду, якими спростовано обставини на які посилався позивач в обґрунтування своїх вимог, ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням статті 105 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” (v0011700-76) зі змінами та доповненнями.

Посилання скаржника на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення статті 111-7 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження заявника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження та суперечать матеріалам справи, в зв’язку з чим підстав для скасування зазначеної постанови колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 111-5, 111-7, пунктом 1 статті 111-9, статтею 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства “Ігл-Тревел” залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.09.2005 року у справі № 31/400 господарського суду міста Києва та рішення господарського суду міста Києва від 05.07.2005 року залишити без змін.