ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.11.2005 Справа N 30/279
Вищий господарський суд України у складі суддів:
головуючого Овечкіна В.Е.,
суддів:     Чернова Є.В.,
            Цвігун В.Л.
за участю представників:
позивача 
відповідача    Кезля О.Л. –(дор. у справі)
розглянув касаційну    ТОВ індустріально-виробнича об’єднана
скаргу                 компанія “Експлерент”
на постанову           Дніпропетровського апеляційного
                       господарського суду від 21.09.2005
у справі               № 30/279 господарського суду
                       Дніпропетровської обл.
за позовом             ТОВ індустріально-виробнича об’єднана
                       компанія “Експлерент”
До                     ВАТ КБ “Надра“в особі філії ВАТ КБ
                       “Надра“в м. Павлоград
                       Приватного багатопрофільного підприємства
                       “Світанок”
Про   розірвання договорів застави
В С Т А Н О В И В:
08.06.04р. між ВАТ КБ “Надра“в особі філії в м. Павлоград (кредитор) та приватним багатопрофільним підприємства “Світанок“(позичальник) укладений кредитний договір № 11/2004/0400077, відповідно до якого позичальник отримав кредит в сумі 150 000 грн. строком на 12 місяців до 08.06.05р.
Для забезпечення своєчасного повернення кредитних коштів, виплати відсотків за користування кредитом, а також можливої пені та штрафних санкцій, що випливають з даного договору, між ВАТ КБ “Надра“в особі філії в м. Павлоград та ТОВ індустріально-виробнича об’єднана компанія “Експлерент“укладено договори застави (майнової поруки) № 11/2004/0400045 та № 11/2004/0400045/1 від 08.06.04р.
Позивач (ТОВ індустріально-виробнича об’єднана компанія “Експлерент“) просить розірвати договори застави (майнової поруки) з підстав настання одночасно всіх умов для розірвання договору, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України (435-15) .
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.05 по справі № 30/279 (суддя Євстигнеєва Н. М.) відмовлено у задоволенні позовних вимог, в зв’язку з відсутністю передбачених ст. 652 ЦК України (435-15) підстав для розірвання договорів застави з мотивів істотної зміни обставин.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.05 по справі № 30/279 (судді Науменко І. М., Голяшкін О. В., Білецька Л. М.) відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.05 по справі № 30/279 залишено без змін, з підстав зазначених судом першої інстанції.
ТОВ індустріально-виробнича об’єднана компанія “Експлерент“в касаційній скарзі просить постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.05 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.05 по справі № 30/279 скасувати, як такі, що прийняті з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права України, а саме ч. 2 ст. 652 ЦК України (435-15) , оскільки платоспроможність позичальника є саме тою обставиною, яка на теперішній час істотно змінилася та всі умови для розірвання договорів у правовідносинах сторін присутні, а саме під час укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин обумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій своїй дбайливості та обачливості, які від неї вимагались; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів та позбавила б зацікавлену сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; з суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, доводи касаційної скарги та відзиву, встановив наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України (435-15) якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
Посилання скаржника в касаційній скарзі про наявність всіх вище зазначених умов для розірвання договорів застави (майнової поруки) спростовується наступним.
Відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.04р. у справі № Б 29/20/04 порушено провадження у справі про банкрутство приватного багатопрофільного підприємства “Світанок”.
Отже, станом на день укладення договорів застави (майнової поруки) стосовно приватного багатопрофільного підприємства “Світанок“ вже було порушено провадження у справі про банкрутство. Та обставина, що позивач не мав інформації про майновий стан позичальника не є підставою для розірвання договорів застави, та не є обставиною, що істотно змінилася станом на день звернення позивача з позовом до суду.
Банк не зобов’язаний був повідомляти позивача про фінансовий стан свого клієнта, оскільки, відповідно до ст. 60 Закону України “Про банки і банківську діяльність“ від 07.12.2000 № 2121-III (2121-14) (далі –Закон № 2121-III (2121-14) ) інформація про фінансово-економічний стан клієнтів належить до банківської таємниці, розкриття якої банками відбувається, тільки на підставі ст. 62 Закону № 2121-III (2121-14) .
Посилання скаржника на те, що він не мав реальної можливості перевірити платоспроможність приватного багатопрофільного підприємства “Світанок“ при укладанні договорів не приймається судом до уваги, оскільки укладення позивачем договорів застави здійснювалося при вільному волевиявленню останнього, відповідно до ст. 203 ЦК України (435-15) та добровільному прийняттю рішення про укладення договорів застави, що скаржник не заперечує, а отже повинен був передбачити настання негативних наслідків, у вигляді відповідальності поручителя перед кредитором у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, навіть при наявності сумніву щодо платоспроможності боржника за кредитним договором та відмови позичальника повідомити заставодавцю (майновому поручителю) про його фінансовий стан.
Крім того, виходячи із сутності застави, як способу забезпечення зобов’язання, суд касаційної інстанції погоджується з судом першої та апеляційної інстанції та вважає, що умови ст. 652 ЦК України (435-15) не можуть бути застосовані, як підстава для розірвання договорів застави.
Враховуючи викладене, суди першої та апеляційної інстанції вірно застосували положення ч. 2 ст. 652 ЦК (435-15) до спірних правовідносин та правомірно відмовили у задоволенні позовної заяви ТОВ індустріально-виробнича об’єднана компанія “Експлерент“до ВАТ КБ “Надра“в особі філії в м. Павлоград та приватного багатопрофільного підприємства “Світанок“про розірвання договорів застави.
Виходячи з викладеного, керуючись вимогами ст. cт. 107, 108 п. 1 ст. 111-9, ст. 111-11 ГПК України (1798-12) , Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 21.09.05 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.05 у справі № 30/279 залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.