ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.10.2005 Справа N 18/153
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Остапенка М.І.
суддів: Борденюк Є.М.
Харченка В.М.
розглянувши касаційну
скаргу ЗАТ “НіК”
на постанову Луганського апеляційного господарського
суду від 14.07.2005 року
у справі за позовом ТОВ “Краматорський шифер”
до ЗАТ “НіК”
Про стягнення коштів
В С Т А Н О В И В:
у березні 2005 року, ТОВ “Краматорський шифер” звернулось до
суду з позовом про стягнення з ЗАТ “НіК” 21 869,20 грн. боргу
пені за прострочення виконання грошового зобов‘язання у сумі 15
938,39 грн., а всього 37 807,59 грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на неналежне
виконання відповідачем взятих на себе зобов‘язань щодо оплати
продукції поставленої відповідно до умов договору поставки № 75
–А, укладеного сторонами 20.09.2004 року.
Рішенням господарського суду Луганської області від 30.05.2005
року, залишеним без змін постановою Луганського апеляційного
господарського суду від 14.07.2005 року, позов задоволено
частково. Постановлено про стягнення з відповідача 15 938,39
грн. пені та 496,08 грн. на відшкодування судових витрат. У
решті позовних вимог провадження у справі припинено.
У касаційній скарзі відповідач посилається на неправильне
застосування судами норм матеріального права і просить
постановлені у справі судові рішення скасувати та постановити
нове рішення, яким зменшити суму пені, яка підлягає стягненню до
1 567,70 грн.
Заслухавши суддю –доповідача, перевіривши матеріали справи та
обговоривши доводи касаційної скарги, судова колегія не вбачає
підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Із наявних у справі матеріалів вбачається, що на виконання умов
договору поставки № 74 –А від 20.09.2004 року та додаткових угод
до нього № 1 від 14.10.2004 року, № 2 від 12.11.2004 року
позивач поставив відповідачу 17.11.2004 року продукцію на
загальну суму 29 869,20 грн., яка на час пред‘явлення позову
оплачена лише частково і залишок заборгованості відповідача
складав 21 869,20 грн., що останнім в судовому засіданні не
спростовувалось.
Під час розгляду справи відповідач погасив заборгованість у
повному обсязі і господарський суд правильно зазначивши у своєму
рішенні, що встановлення договором розміру штрафної санкції у
розмірі більшому ніж зазначено у законі, який був прийнятий до
набрання чинності ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
і ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
не суперечить ст. 231 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
,
обґрунтовано постановив про стягнення пені у визначеному
договором розмірі і підстав для зміни чи скасування судових
рішень з наведених у касаційній скарзі мотивів судова колегія не
вбачає.
Враховуючи наведене, Вищий господарський суд України, керуючись
ст.ст. 111-9, 111-11 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, -
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення
господарського суду Луганської області від 30.05.2005 року та
постанову Луганського апеляційного господарського суду від
14.07.2005 року, - без змін.