ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
27.10.2005                                        Справа N 14/149
 
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого –судді        Дерепи В.І
суддів:                   Грека Б.М. –(доповідача у справі),
                          Стратієнко Л.В.
розглянувши у відкритому  Товариства з обмеженою відповідальністю
судовому засіданні        “Торговий центр “Розвиток”
касаційну скаргу
на постанову              Запорізького апеляційного господарського
                          суду від 12.08.05
у справі                  № 14/149
господарського суду       Запорізької області
за позовом                Управління комунальної власності
                          Запорізької міської ради
до                        Товариства з обмеженою відповідальністю
                          “Торговий центр “Розвиток”
 
Про   примусове виселення
 
    за участю представників від:
позивача                 не з’явилися, були належно повідомлені
відповідача              не з’явилися, були належно повідомлені
 
                       В С Т А Н О В И В:
 
Управління   комунальної  власності  Запорізької  міської   ради
звернулось   до  господарського  суду  Запорізької  області   із
позовною  заявою  до  ТОВ “ТЦ “Розвиток” (із  урахуванням  заяви
позивача   про  уточнення  позовних  вимог)  про   виселення   з
городошного  майданчику стадіону “Локомотив” в м. Запоріжжі,  до
складу  якого  входить:  замощення  площею  1400кв.м.  ,  окремо
стоячої  будівлі  площею  39,0 кв.м. , позначеної  в  технічному
паспорті літ. В-2.
 
Рішенням  господарського суду Запорізької області  від  25.05.05
(суддя   Хоролець   Т.Г.),   залишеним   без   змін   постановою
Запорізького  апеляційного  господарського  суду  від   12.08.05
(колегія  суддів  у  складі:  головуючого-судді  Антоніка  С.Г.,
суддів:  Мірошниченко  М.В.,  Радченко  О.П.  )  позовні  вимоги
задоволені. Виселено ТОВ “ТЦ “Розвиток” з городошного майданчику
стадіону  “Локомотив”, а саме: замощення площею 1400  кв.  м.  ,
окремо  стоячої  будівлі  площею  39  кв.  м.  ,  зазначеної   у
технічному  паспорті літ. В-2, розташованих по вул. Жуковського,
70 у м. Запоріжжя. Судові витрати покладено на відповідача.
 
Обґрунтовуючи рішення та постанову, суди послалися на  наступне.
Позивач  належним чином сповістив відповідача  про  відмову  від
подальшої  дії  договору  та про повернення  майна.  Статтею  48
Закону  України  “Про  власність” ( 697-12  ) (697-12)
          встановлено,  що
власник  може вимагати усунення будь-яких порушень  його  права,
хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння.
На  час  розгляду справи у суді майно орендодавцю не  повернуто,
акт  передачі  майна з оренди не підписано. Строк  дії  договору
скінчився,   за   таких   підстав   вимоги   позивача    визнано
обґрунтованими, позов задоволено.
 
Не   погоджуючись  з  ухваленими  по  справі  судовими   актами,
відповідач  звернувся до Вищого господарського  суду  України  з
касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення і постанову
у справі та відмовити в позові. Касаційна скарга мотивована тим,
що на думку відповідача, позивач своєю відмовою продовжити строк
дії договору оренди порушує права відповідача, оскільки останній
протягом 10 років належним чином виконував свої зобов’язання  за
договором  оренди, а відтак, відповідач має переважне  право  на
укладення  договору  оренди  на майбутній  період  перед  іншими
особами.  Судом не прийнято до уваги, що на день розгляду  спору
немає   жодного   рішення  виконавчої  влади  про   використання
городошного  майданчику  з  іншою метою.  Оскільки  питання  про
продовження договору оренди на теперішній час є спірним, у  суду
не   було   підстав  для  виселення  відповідача  з  городошного
майданчику стадіону “Локомотив”.
 
Заслухавши   доповідь   судді-доповідача,   розглянувши   доводи
касаційної  скарги,  проаналізувавши  правильність  застосування
апеляційним  судом  норм матеріального та процесуального  права,
колегія  суддів  Вищого господарського суду України  вважає,  що
касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
 
Судами   було   встановлено,   що   10.02.99   між   Запорізьким
електровозоремонтним  заводом та  ТОВ  “ТЦ  “Розвиток”  укладено
договір  № 8 оренди городошного майданчика стадіону “Локомотив”,
за  умовами якого Орендодавець передає, а Орендар (відповідач  у
справі)   приймає  у  строкове  платне  користування  городошний
майданчик  стадіону  “Локомотив”  площею  1400  кв.  м.  ,  який
знаходиться  за  адресою м. Запоріжжя вул.  Жуковського,  70  та
знаходиться   на   балансі  Запорізького   електровозоремонтного
заводу.
 
Рішенням Запорізької міської ради від 05.06.02 № 33 надано згоду
на прийом до комунальної власності цілісного майнового комплексу
стадіону  “Локомотив” по вул. Жуковського,  70,  що  є  об’єктом
права  державної власності та перебуває в повному господарському
віддані  ВАТ “Запорізький електровозоремонтний завод”. За  актом
приймання-передачі від 14.04.04 стадіон “Локомотив” прийнято  до
комунальної  власності міста. У зв’язку з  цим  орендодавцем  за
договором  оренди  частини території стадіону  стало  Управління
комунальної власності Запорізької міської ради, до відання якого
належить   управління  майном  державної  власності.  Додатковою
угодою  від  30.04.04  до  договору № 8  від  10.02.99  замінено
першочергового  орендодавця на Управління комунальної  власності
та визначено термін дії договору до 31.12.04.
 
Пунктом  10.6 договору передбачено, що у разі відсутності  заяви
однієї  із  сторін  про  припинення  чи  зміну  договору   після
закінчення  строку  дії договору на протязі одного  місяця,  він
вважається продовженим (пролонгованим) на той же строк та на тих
же умовах, які були передбачені договором.
 
Листом  від  20.01.05  №  45  Управління  комунальної  власності
повідомило  відповідача,  про те, що  договір  оренди  №  8  від
10.02.99,  термін дії якого скінчився 31.12.04, пролонговано  не
буде.  Разом  з  вказаним листом на адресу  ТОВ  “ТЦ  “Розвиток”
надіслано  для  підписання акт приймання-передачі об’єкта  права
комунальної   власності.   Вимоги   позивача   щодо   повернення
орендованого майна відповідачем не виконані.
 
Відмова   позивача  від  пролонгації  договору  була   оскаржена
відповідачем до господарського суду Запорізької області в  межах
справи   №  17/74  д. Рішенням господарського  суду  Запорізької
області від 24.03.05, залишеним без змін постановою Запорізького
апеляційного   господарського  суду  від  20.05.05,   в   позові
Товариства   з   обмеженою  відповідальністю   “Торговий   центр
“Розвиток”   відмовлено  з  посиланням  на  те,  що   діяльність
радіоринку   та   діяльність  стадіону   мають   різне   цільове
призначення, а згідно рішення виконкому Запорізької міської ради
від  04.03.03 № 292/52 “Про погодження ТОВ “ТЦ “Розвиток”  місця
розташування  торговельного майданчика по  вул.  Перемоги  (біля
“Вознесенівського  ринку”)”, ТОВ “ТЦ “Розвиток”  було  погоджено
інше  місце  розташування торговельного майданчика та  дозволено
вести  проектування на земельній ділянці. 15.02.05 був складений
протокол   наради  щодо  переведення  торгуючих   радіоринку   з
території   стадіону  “Локомотив”  та  територію   торговельного
майданчика  ТОВ  “Дніпротранссервіс”. Вищим господарським  судом
України судові акти по справі № 17/74 д не переглядалися, тобто,
рішення  господарського суду Запорізької області від 24.03.05  у
справі  № 17/74 д набрало законної сили, і, відповідно до статті
35 Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ,  в
даному випадку має преюдиційне значення.
 
Судами   також   було  встановлено,  що  пунктом  5.4   договору
передбачено,   що  орендар  зобов’язався  після  спливу   строку
договору  повернути  орендодавцю орендоване  майно  у  належному
стані  не  гірше,  ніж  на  момент передання  його  в  оренду  з
урахуванням природного фізичного зносу.
 
Вимоги  щодо  повернення орендованого майна орендодавцю  у  разі
закінчення  строку дії договору містяться в ч. 1 ст.  27  Закону
України   “Про   оренду   державного  та   комунального   майна”
( 2269-12 ) (2269-12)
         (із змінами та доповненнями). Пунктом 2.4  договору
встановлено,  що  майно  вважається  повернутим  орендодавцю   з
моменту підписання сторонами акту приймання-передачі. Позивач, у
відповідності до вимог законодавства попередив відповідача,  про
відмову від подальшої дії договору.
 
На час розгляду спору у суді майно орендодавцю не повернуто, акт
передачі  зі  сторони  орендаря не підписано,  отже  з  31.12.04
відповідач  безпідставно користується майном, що  є  комунальною
власністю. Тому місцевий та апеляційний господарські суди дійшли
висновку   про   необхідність  задоволення   позову   Управління
комунальної  власності  Запорізької міської  ради  та  виселення
відповідача  із  городошного майданчику стадіону  “Локомотив”  в
м. Запоріжжі.
 
З  огляду  на  встановлені  судом обставини  справи,  враховуючи
приписи  ст.  770 Цивільного кодексу України ( 435-15  ) (435-15)
        ,  ч.  1
ст.  27,  п.  3 ст. 17 Закону України “Про оренду державного  та
комунального  майна” ( 2269-12 ) (2269-12)
        , ст 179 Господарського  кодексу
України  ( 436-15  ) (436-15)
        ,  ст.  48 Закону України  “Про  власність”
( 697-12  ) (697-12)
        , колегія суддів Вищого господарського суду  України
погоджується з таким висновком господарських судів.
 
Заперечення   заявника,  викладені  в  касаційній   скарзі,   не
приймаються до уваги господарським судом касаційної інстанції, з
огляду на наступне.
 
Статтею   179  Господарського  кодексу  України   ( 436-15   ) (436-15)
        
передбачено,  що  при укладенні господарських договорів  сторони
мають  право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору,
що  не суперечать законодавству. Відтак, продовження терміну дії
договору  оренди  на  певний об'єкт оренди  це  є  право,  а  не
обов’язок орендодавця.
 
До  того  ж, заявником не було доведено, що позивач взагалі  має
намір  в  подальшому здавати в оренду спірний  об'єкт,  оскільки
стадіон та радіоринок, для діяльності якого і орендує відповідач
площу,  мають  різне  цільове  призначення.  Крім  того,   право
відповідача, як орендаря, не порушено, оскільки відповідачу  був
наданий   торговельний   майданчик  по   вул.   Перемоги   (біля
“Вознесенівського ринку”) для розташування радіоринку, і  з  дій
відповідача  вбачається, що він приступив до  перенесення  своєї
діяльності на згаданий торгівельний майданчик.
 
Отже,  доводи  касаційної скарги не можуть  бути  підставою  для
скасування  рішення  та  постанови у  справі,  а  тому,  рішення
місцевого   господарського   суду  та   постанову   апеляційного
господарського суду слід залишити без змін, так як вони ухвалені
при  повному  з'ясуванні  судами всіх  обставин  справи  та  при
вірному правозастосуванні.
 
Враховуючи  викладене,  керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7,  111-9
–111-13 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         Вищий господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційну   скаргу   Товариства  з  обмеженою   відповідальністю
“Торговий  центр  “Розвиток”  № 80  від  30.08.05  залишити  без
задоволення,  постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 12.08.05 по справі № 14/149 залишити без змін.
 
Головуючий - суддя В. Дерепа
 
Судді              Б. Грек
 
                   Л. Стратієнко