ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.10.2005 Справа N 2-9/14499-2004
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Остапенка М.І. (головуючий),
Харченка В.М.,
Борденюк Є.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві
касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“ПолісСтрой”
на постанову від 25.12.2004
Севастопольського господарського суду
апеляційного
у справі № 2-9/14499-2004
господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом Науково-виробничого підприємства
“Альпекс”
до Товариства з обмеженою відповідальністю
“ПолісСтрой”
Про розірвання договору поставки
В судове засідання представники сторін не з'явилися, про час і
місце слухання справи сторони були повідомлені належним чином.
В С Т А Н О В И В:
У жовтні 2004 року науково-виробниче підприємство “Альпекс”
звернулося з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю
“ПолісСтрой” про розірвання договору поставки рибного борошна
від 02.08.2004 № 01.2.08.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від
25.11.2004 у справі № 2-9/14499-2004 позов задоволено.
Розірвано договір від 02.08.2004, укладений між НВП “Альпекс та
ТзОВ “ПолісСтрой” на поставку рибного борошна № 01.2.08.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 25.12.2004 вищезазначене судове рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення
господарського суду першої інстанції від 25.11.2004, постанову
апеляційного суду від 25.12.2004, а справу направити на новий
розгляд до суду першої інстанції. Свої вимоги скаржник мотивує
тим, що судом при прийнятті постанови порушено норми
матеріального права.
Відзиву на касаційну скаргу позивач до Вищого господарського
суду України не надіслав.
Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування
Севастопольським апеляційним господарським судом норм
процесуального та матеріального права, колегія суддів Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
задоволенню не підлягає.
До такого висновку суд дійшов на підставі наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.08.2004 між
сторонами у справі був укладений договір № 01.2.08 на поставку
рибного борошна, згідно якого відповідач зобов'язався поставити,
а позивач - прийняти і оплатити товар, а саме рибне борошно в
кількості 20 тонн на загальну суму 80000,00 грн. Умовами
договору також було передбачено, що якість продукції повинна
відповідати діючій національній нормативно-технічній
документації країни товаровиробника і відповідати ДСТУ 2116-82,
підтверджуватися сертифікатом якості, ветеринарним свідоцтвом,
виданим компетентною службою. Поставка продукції здійснюється
самовивезенням автотранспортом покупця і за його рахунок з
складу постачальника в м. Сімферополі, у разі попередньої оплати
за продукцію у розмірі 18000,00 грн. Зазначені умови договору
сторонами за договором дотримані і не оспорюються жодною із
сторін.
Судами також було встановлено, що товар був прийнятий позивачем
та доставлений останнім 04.08.2004 на Ізюмський Державний
комбінат хлібопродуктів, а 05.08.2004 Ізюмським Державним
комбінатом хлібопродуктів складений акт відбору проб рибного
борошна, із змісту якого вбачається, що на проведення
незалежного дослідження в лабораторних умовах, взяті зразки
рибного борошна для дослідження на бакобсеменність і зміст
протеїну. Вага партії складає 9950 кг.
06.08.2004 за результатами проведених лабораторних досліджень
було створено уповноважену комісію та складено акт про те, що
рибне борошно в кількості 10 т 50 кг не відповідає якісним
параметрам (вологе рибне борошно). Рішенням комісії постановлено
неякісне рибне борошно, що не відповідає ДСТУ 2116-82 ДР-97 в
кількості 10050 кг обміняти.
Крім того, згідно з вимогами договору поставки був складений
висновок - лабораторний аналіз від 14.08.2004, яким встановлено
зріст кишковій палички, що свідчить про неякісність рибного
борошна.
Наведеним обставинам суди дали належну оцінку і з урахуванням
ст.ст. 651, 678 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, дійшли до обгрунтованого
висновку про наявність правових підстав для задоволення позову
та розірвання оспорюваного договору. При цьому апеляційний суд
правомірно виходив з того, що з поданих відповідачем документів
вбачається, що ТзОВ “ПолісСтрой” для дослідження на предмет
відповідності державним стандартам була надана партія борошна,
одержана з Мавританії, згідно до укладеного контракту в
кількості 36000 кг, яка була визнана такою, що відповідає ДСТУ
2116-82 та отримані рекомендації по реалізації продукції, за
умов дотримання відповідачем технології зберігання. Однак,
відповідачем, в порушення ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, не
надано суду доказів дотримання технології зберігання рибного
борошна до моменту передання його позивачу.
Таким чином, оспорювана постанова апеляційної інстанції винесена
на підставі фактичних обставин справи, відповідає вимогам
діючого законодавства, що, в свою чергу, свідчить про
відсутність підстав для її скасування.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7,
111-9-111-11, 111-12 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“ПолісСтрой” залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від
25.11.2004 та постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 25.12.2004 у справі № 2-9/14499-2004
залишити без змін.
Головуючий Остапенко М.І.
Суддя Харченко В.М.
Суддя Борденюк Є.М.