ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.10.2005 Справа N 87/3-05
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. -головуючий,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної
компанії „Нафтогаз України” на постанову Київського міжобласного
апеляційного господарського суду від 20.07.2005 року у справі
№ 87/3-2005 Господарського суду Київської області за позовом
Дочірньої компанії „Газ України” Національної акціонерної
компанії „Нафтогаз України” до Комунального підприємства
„Ірпіньтелемережа”
про стягнення 1 507 171 грн. 77 коп. ,
за участю представника ДК “Газ України” НАК “Нафтогаз України”
–Забави С.В. (дов. № 147/102 від 10.06.2005 р.),
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2004 року позивач –Дочірня компанія „Газ України” НАК
„Нафтогаз України” пред’явив у господарському суді позов до
відповідача –КП „Ірпіньтелемережа” про стягнення 1 507 171 грн.
77 коп. : 1 042 018 грн. 99 коп. заборгованості за спожитий
природній газ, 175 550 грн. 66 коп. індексу інфляції, 60 495
грн. 45 коп. 3% річних, 72 941 грн. 33коп. штрафу та 156 166
грн. 34 коп. пені.
Вказував, що між ним та відповідачем був укладений договір про
розрахунки за спожитий газ від 18.09.2002 року
№ 7-15-06/02-1603, відповідно до п. 2 умов якого, він передав, а
відповідач прийняв газ в обсязі 4 848 404 куб. м. по місяцях: в
лютому 2 187 100 куб. м. , в березні 2 284 365 куб. м. та в
квітні 376 939 куб. м. Згідно п. 3 цього договору ціна за 1000
куб. м. газу –157 грн. 30 коп. , з врахуванням вартості
транспортування мережами ВАТ з газопостачання та газифікації –25
грн. 92 коп. , вартості ПДВ на газ –31 грн. 50 коп. та вартості
ПДВ на його транспортування –4 грн. 32 коп. , разом становить
214 грн. 92 коп.
Пунктом 4 Загальна сума договору на момент його підписання
становить 1 042 018 грн. 99 коп.
Посилаючись на невиконання відповідачем зобов’язання
передбаченого п. 5 договору № 7-15-06/02-1603, щодо здійснення
сплати відповідачем грошовими коштами шляхом їх перерахування на
рахунок позивача 100% вартості газу до першого.10.2002 року,
позивач просив задовольнити його вимоги.
Рішенням Господарського суду Київської області від 31.05.2005
року (суддя Поляк О.І.) позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача:
1 042 018 грн. 99 коп. заборгованості за спожитий природній газ,
73 014 грн. 27 коп. пені, 8 053 грн. 25 коп. індексу інфляції,
29 478 грн. 72 коп. 3% річних, 1 299 грн. 99 коп. витрат по
сплаті держмита та 90 грн. 23 коп. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивоване невиконання відповідачем умов договору.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за
безпідставністю.
Позовні вимоги про стягнення штрафу 7% в сумі 72 941 грн.
33коп. залишені без задоволення з підстав, що передбачені п. 5
Прикінцевих та перехідних положень ГК України ( 436-15 ) (436-15)
.
Постановою Київського міжобласного апеляційного суду від
20.07.2005 року (колегія суддів у складі: Андрєйцевої Г.М.
–головуючого, Зеленіної Н.І., Сергійчука О.А.) рішення скасовано
частково.
Резолютивну частину рішення постановлено викласти в наступній
редакції:
“Стягнути з комунального підприємства „Ірпіньтепломережа” на
користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної
акціонерної компанії “Нафтогаз України” 1 042 018 грн. 99
коп. заборгованості за спожитий природній газ, 175 550 грн. 66
коп. інфляційних, 60 495 грн. 45 коп. 3% річних, 1 441 грн. 58
коп. держмита, 100 грн. 06 коп. витрат на інформаційно-технічне
забезпечення судового процесу” та 720 грн. 79 коп. державного
мита на розгляд апеляційної скарги.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову
апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні вимоги про
стягнення пені та штрафу у справі, з підстав їх невідповідності
до вимог норм матеріального та процесуального права, та
задовольнити його вимоги в повному обсязі.
Заслухавши доповідача, представника позивача, перевіривши
правильність застосування норм матеріального та процесуального
права, судова колегія Вищого господарського суду дійшла
висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п. 1 Постанови від 29.12. 1976 року № 11 „Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосування до даних
правовідносин.
Постанова господарського суду апеляційної інстанції відповідає
зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному
і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи
в їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, і це правильно встановлено
судами попередніх інстанцій, спірні правовідносини виникли з
договору про розрахунки за спожитий природній газ
№ 7-15-06/02-1603 від 18.09.2002 року, згідно до п. 2 умов
кого, позивач (продавець) передав, а відповідач (покупець)
прийняв газ в обсязі 4 848 404 (чотири мільйона вісімсот сорок
вісім тисяч чотириста чотири) куб. м. по місяцях: в лютому
2 187 100 куб. м. , в березні 2 284 365 куб. м. та в квітні
376 939 куб. м. П. 3 цього договору обумовлена ціна за 1000 куб.
м. газу –157 грн. 30 коп. , з врахуванням вартості
транспортування мережами ВАТ з газопостачання та газифікації –25
грн. 92 коп. , вартості ПДВ на газ –31 грн. 50 коп. та вартості
ПДВ на його транспортування –4 грн. 32 коп. , разом становить
214 грн. 92 коп. Пунктом 4 якого обумовлено, що загальна сума
договору на момент його підписання становить 1 042 018 грн. 99
коп.
Суд апеляційної інстанції частково задовольняючи вимоги позивача
правильно встановив і виходив з того, що згідно з п. 5 договору,
оплата здійснюється відповідачем (покупцем) грошовими коштами
шляхом перерахування на рахунок позивача (продавця) 100%
вартості газу до 1.10.2002 року.
Розглянувши матеріали справи, та посилаючись на ст. 193 ГК
України ( 436-15 ) (436-15)
, та ст. 526 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, відповідно
до яких, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських
відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним
чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за
відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов’язання
–відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, -
суди дійшли правильного висновку щодо неналежного виконання
відповідачем зобов’язань з приводу розрахунку за газ, тому борг
у сумі 1 042 018 грн. 99 коп. підлягає стягненню.
Відповідно до п. 7 договору за несвоєчасну сплату спожитого газу
відповідач (покупець) сплачує на користь останнього (з
урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період
прострочення) пеню, в розмірі 0,2% від суми простроченого
платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла
в період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
строк позовної
давності встановлено 1 рік, згідно п. 2 ст. 72 ЦК УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, що діяло на час виникнення спірних правовідносин,
передбачено спеціальний строк позовної давності шість місяців за
позовами про стягнення пені. Вказаний строк закінчився
01.01.2004 р., а позов був пред’явлений 14.12.2004 р.
Отже висновки суду апеляційної інстанції щодо пропуску позивачем
строку позовної давності на звернення до суду з позовом про
стягнення пені слід вважати правильним.
Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, боржник, який
прострочив суму боргу, зобов’язаний сплатити суму боргу з
урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час
прострочення, а також три проценти річних від суми простроченого
боргу, Апеляційний суд дійшов до правильного висновку про те, що
175 550 грн. 66 коп. індексу інфляції, 60 495 грн. 45 коп. 3%
річних підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, і
щодо необґрунтованості застосування місцевим судом Закону
України “Про внесення змін до ст. 214 ЦК Української УРСР” щодо
стягнення відсотків річних та інфляційних, оскільки ця норма не
застосовується до правовідносин, що продовжують тривати після
прийняття ЦК в новій редакції.
Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про стягнення штрафу у
розмірі 7% вартості товару, суди виходили з того, що таких
наслідків порушення умов договору сторонами не передбачено, а
ч. 2 ст. 203 ГК України ( 436-15 ) (436-15)
, якою передбачено стягнення
штрафу у розмірі 7% вартості товару у разі порушення
господарського зобов’язання, в якому хоча б одна особа є
суб’єктом господарювання що належить до державного сектору
економіки, набрала чинності після 01.01.2004 року.
Суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні зазначених
вимог керувалися п. 5 Прикінцевих положень ГК України
( 436-15 ) (436-15)
, відповідно до якого положення ГК України ( 436-15 ) (436-15)
щодо відповідальності за порушення правил здійснення
господарської діяльності, а також порушення господарських
зобов’язань застосовуються у разі, якщо ці порушення були
вчинені після набрання чинності зазначеними положеннями, крім
випадків, коли за порушення зобов’язань була встановлена інша
відповідальність. Вчинені до набрання чинності відповідними
положеннями ГК України ( 436-15 ) (436-15)
стосовно відповідальності
учасників господарських відносин, застосовуються у разі, якщо
вони пом’якшують відповідальність за порушення.
Я встановлено судами, строк спеціальної позовної давності,
передбачений для пред’явлення позову про стягнення неустойки
сплинув.
Доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань
позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить
вимогам ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і тому до уваги не
беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за
правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи
та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного
законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Дочірньої компанії „Газ України” Національної
акціонерної компанії „Нафтогаз України” залишити без
задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 20.07.2005 року у справі № 87/3-2005 залишити без змін.
Головуючий: Невдашенко Л.П.
Судді: Михайлюк М. В.
Дунаєвська Н.Г.