ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2005                                        Справа N 40/351

 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

                             Перепічая В.С. (головуючого),

                             Вовка І.В.,

                             Гончарука П. А.,

розглянувши  у  відкритому судовому засіданні  касаційну  скаргу

комунального  підприємства по утриманню  житлового  господарства

Печерського  району  м.   Києва  “Печерськжитло”  на   постанову

Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2005  року

у  справі  №   40/351  за позовом комунального  підприємства  по

утриманню  житлового господарства Печерського району  м.   Києва

“Печерськжитло”   до  товариства  з  обмеженою  відповідальністю

“Сан-Та”

про   розірвання договору і виселення, -

                   В С Т А Н О В И В:

У   серпні   2004  року  комунальне  підприємство  по  утриманню

житлового    господарства   Печерського   району    м.     Києва

“Печерськжитло” звернулось до господарського суду  м.   Києва  з

позовом до товариства з обмеженою відповідальністю “Сан-Та”  про

розірвання  договору  оренди  №   489  від  26.11.1999  року  та

виселення  з  нежитлових приміщень, що орендуються, розташованих

за  адресою: м.  Київ, вул. Лютеранська, 27/29, площею 115,2 м2,

посилаючись на порушення відповідачем умов вказаного договору  в

частині  сплати  орендних платежів у період  з.10.2003  року  по

березень 2004 року.

Рішенням господарського суду м.  Києва від 23.11.2004 року позов

задоволено.   Договір  оренди  №   489  нежитлового   приміщення

розірвано з дати набрання рішення суд законної сили. Зобов’язано

відповідача  виселитись з нежитлового приміщення,  розташованого

за  адресою: м.  Київ, вул. Лютеранська, 27/29, площею 115,2  м2

та  передати дане приміщення позивачу. Стягнуто з відповідача на

користь позивача судові витрати.

Постановою  Київського  апеляційного  господарського  суду   від

21.04.2005   року  вказане  судове  рішення   скасовано,   а   в

задоволенні  позову відмовлено. Стягнуто з позивача  на  користь

відповідача судові витрати.

У   касаційній   скарзі  позивач  просить  скасувати   постанову

апеляційної інстанції від 24.05.2005 року, вказуючи на порушення

апеляційним судом норм матеріального права.

Заслухавши  пояснення представників сторін,  вивчивши  матеріали

справи,  обговоривши  доводи касаційної  скарги  та  заперечення

проти   них,  суд  вважає,  що  касаційна  скарга  не   підлягає

задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив

з  положень,  передбачених Цивільним та Господарським  кодексами

України,  та  доведеності матеріалами справи  факту  невиконання

відповідачем  взятих  на  себе  за договором  оренди  нежитлових

приміщень №  489 від 26.11.1999 року зобов’язань щодо своєчасної

та в повному обсязі оплати орендних платежів.

Не   погодившись   з   рішенням  місцевого   суду,   апеляційний

господарський   суд   дійшов  висновку  про  необхідність   його

скасування  та відмови в задоволенні позовних вимог, посилаючись

на  безпідставність нарахування позивачем відповідачу  у  жовтні

2003  року відшкодування податку на землю в розмірі 2235,40 грн.

за  період  з  1.01.2003  року  по  31.10.2003  року,  оскільки,

виходячи  з  умов  договору, позивач  повинен  був  нараховувати

відповідачу відшкодування податку на землю кожного місяця, а  не

одноразово  за вказаний період. Доказів виставлення  відповідачу

рахунку на вказану суму позивач не надав, а тому відповідач  мав

сплатити позивачу відшкодування податку на землю за жовтень 2003

року  в  розмірі 223,54 грн., а разом з орендною платою  та  ПДВ

загальна  сума орендних платежів за жовтень 2003 року  становить

1698,50 грн.

Апеляційною інстанцією встановлено, що відповідач у жовтні  2003

року   перерахував   позивачу  6800  грн.,   що   позивачем   не

заперечується  та свідчить про те, що відповідач у  жовтні  2003

року  надмірно сплатив позивачу кошти у сумі 5101,50  грн.,  які

відповідно  до  чинного законодавства мають  бути  зараховані  в

рахунок  сплати наступних орендних платежів за листопад, грудень

2003 року та січень 2004 року.

Враховуючи наведене, висновок суду другої інстанції про  те,  що

за  спірний  період  –з.10.2003 року по березень  2004  року  –у

відповідача відсутня заборгованість за три місяці, у  зв’язку  з

чим  відсутні істотні порушення умов договору оренди №  489  від

26.11.1999  року  та підстави для його розірвання  –є  законним,

обґрунтованим,  відповідає нормам матеріального і процесуального

права,  фактичним  обставинам та наявним  матеріалам  справи,  а

доводи касаційної скарги його не спростовують.

З   огляду  на  викладене,  підстав  для  зміни  або  скасування

постанови   апеляційного  господарського  суду   у   справі   не

вбачається.

Керуючись  ст.ст.   111-5, 111-7, 111-9,  111-11  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський

суд України –

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну   скаргу   комунального  підприємства   по   утриманню

житлового    господарства   Печерського   району    м.     Києва

“Печерськжитло” залишити без задоволення, а постанову Київського

апеляційного господарського суду від 21.04.2005 року у справі  №

40/351 –без змін.

Головуючий      Перепічай В.С.

Судді           Вовк І.В.

                Гончарук П. А.