ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

                        П О С Т А Н О В А

                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.10.2005                                Справа N 30/198-04-6962

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Перепічая В.С. (головуючого),

Вовка І.В.,

Гончарука П. А.,

розглянувши  у  відкритому судовому засіданні  касаційну  скаргу

приватного   підприємця  Жолудя  Олександра  Костянтиновича   на

рішення господарського суду Одеської області від 24.09.2004 року

у  справі  №  30/198-04-6962 за позовом товариства  з  обмеженою

відповідальністю    “Модуль”   до   товариства    з    обмеженою

відповідальністю “Компанія “Золотий будинок”

про   визнання недійсною частини договору, -

                       В С Т А Н О В И В:

У  вересні  2004  року  товариство з обмеженою  відповідальністю

“Модуль”  звернулось до господарського суду Одеської  області  з

позовом  до  товариства  з обмеженою відповідальністю  “Компанія

“Золотий    будинок”    про    визнання    недійсним    договору

купівлі-продажу  будівель  № 02-12/2001  від  5.12.2001  року  в

частині передачі майданчика павільйону (буфета) площею 46,8 м2 з

комунікаціями,  посилаючись на те, що  при  укладанні  вказаного

договору  відповідачем  свідомо були  приховані  відомості  щодо

капітальності  будівлі,  розташованої на  бетонному  майданчику,

оскільки  це  не дозволяє вільно користуватись та розпоряджатись

такою власністю.

Рішенням  господарського суду Одеської  області  від  24.09.2004

року в позові відмовлено.

У  касаційній  скарзі  приватний  підприємець  Жолудь  Олександр

Костянтинович  просить скасувати постановлене  у  справі  судове

рішення  та  передати справу на новий судовий  розгляд  до  суду

першої  інстанції,  вказуючи на порушення  місцевим  судом  норм

процесуального  права,  а саме, незалучення  його  до  участі  у

справі, тоді як прийняте судове рішення стосується його прав  та

обов’язків.

Заслухавши  пояснення  представника  позивача,  який  висловився

проти  доводів  касаційної  скарги, вивчивши  матеріали  справи,

обговоривши  доводи касаційної скарги, суд вважає, що  касаційна

скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в позові, місцевий господарський суд виходив з того,

що  матеріалами  справи підтверджено факт, що спірний  павільйон

(буфет)  є  тимчасовою не капітальною будівлею і  пов’язаний  із

майданчиком лише на період існування павільйону (буфету), а тому

не може вважатись частиною цієї споруди.

При  цьому,  відповідно  до  п. 1.6  Тимчасового  положення  про

порядок   реєстрації   права  власності   на   нерухоме   майно,

затвердженого  Наказом Міністерства юстиції від  7.02.2002  року

№  7/5  ( z0157-02 ) (z0157-02)
        , на тимчасові споруди, а також споруди,  не

пов’язані  фундаментом  із землею, не  може  бути  зареєстровано

право власності.

Судом  першої  інстанції  встановлено, що  майданчик  павільйону

(буфету)  є  самостійною  не  пов’язаною  із  самим  павільйоном

(буфетом)  річчю  і  був придбаний позивачем  у  відповідача  на

законних  підставах.  До того ж, ніяких обмежень  по  володінню,

користуванню  або  розпорядженню  даним  майданчиком  павільйону

(буфету) з боку третіх осіб у позивача судом не встановлено.

Висновок  місцевого господарського суду про  те,  що  відповідач

виконав свої обов’язки за спірним договором в повному обсязі  та

надав   достовірну  інформацію  стосовно  тимчасовості   та   не

капітальності павільйону (буфету), розташованого на  майданчику,

що  відчужувався  за договором, а тому підстави для  задоволення

позову  відсутні  –є законним, обґрунтованим, відповідає  нормам

матеріального  і процесуального права, фактичним  обставинам  та

наявним  матеріалам справи, а доводи касаційної скарги  його  не

спростовують.

Посилання  скаржника на той факт, що прийняте  у  справі  судове

рішення    стосується   його   законних   прав   та   обов’язків

безпідставне,  оскільки  спірна угода,  укладена  сторонами,  не

стосується  прав  і  обов’язків  приватного  підприємця   Жолудя

Олександра Костянтиновича, який не є стороною угоди.

З  огляду на викладене, підстав для зміни або скасування рішення

господарського  суду  Одеської області від  24.09.2004  року  не

вбачається.

Керуючись  ст.ст.  111-5,  111-7, 111-9,  111-11  Господарського

процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий  господарський

суд України –

                      П О С Т А Н О В И В:

Касаційну   скаргу   приватного  підприємця  Жолудя   Олександра

Костянтиновича    залишити   без    задоволення,    а    рішення

господарського  суду  Одеської області  від  24.09.2004  року  у

справі № 30/198-04-6962 –без змін.

Головуючий    Перепічай В.С.

Судді         Вовк І.В.

              Гончарук П. А.