ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.10.2005 Справа N 29/328-04-8933
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Перепічая В.С. (головуючого),
Вовка І.В.,
Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
комунального підприємства “Одесміськелектротранс” на постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 року у
справі № 29/328-04-8933 за позовом відкритого акціонерного
товариства “Одесаобленерго” в особі структурної одиниці
Південного району електричних мереж до комунального підприємства
“Одесміськелектротранс”
про стягнення суми, -
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2004 року відкрите акціонерне товариство
“Одесаобленерго” в особі структурної одиниці Південного району
електричних мереж звернулось до господарського суду Одеської
області з позовом до комунального підприємства
“Одесміськелектротранс”, з урахуванням уточнених позовних вимог,
про стягнення заборгованості за перевищення договірних величин
електроспоживання в сумі 800357,33 грн. та за перевищення
договірних величин потужності в сумі 76483,12 грн., посилаючись
на порушення відповідачем умов договору № 15 від 14.06.1999
року.
Рішенням господарського суду Одеської області від 13.04.2005
року в позові відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від
24.05.2005 року вказане судове рішення скасовано в частині
відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача
765064,95 грн. боргу за перевищення договірних величин
електроспоживання у жовтні 2003 року. Стягнуто з відповідача на
користь позивача 765064,95 грн. боргу, 1545,30 грн. державного
мита за розгляд позовної заяви, 772,65 грн. державного мита за
розгляд апеляційної скарги, 107,26 грн. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Решту
рішення залишено без змін.
У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову
апеляційної інстанції від 24.05.2005 року, вказуючи на порушення
апеляційним судом норм матеріального права, а рішення місцевого
суду залишити без змін.
У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити
оскаржуване судове рішення без змін, а касаційну скаргу –без
задоволення, посилаючись на відсутність правових підстав для її
задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали
справи, обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення
проти них, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає
задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, господарський суд
першої інстанції виходив з того, що договором № 15 від
14.06.1999 року, укладеним між сторонами, не визначений
розрахунковий період, а тому доводи сторін щодо визначення
такого періоду, який обраховується з 25-26 числа місяця по 25-26
число наступного місяця, не можуть братися судом до уваги,
оскільки ґрунтуються на умовах п. 6.1 договору № 15, яким
передбачений лише термін надання звітів в електропостачальну
організацію, а не дата зняття показань електролічильників.
До того ж, місцевим судом зазначено, що відповідно до
встановленого Порядку розрахунків за спожиту електроенергію
відповідач не міг розрахуватись за електричну енергію інакше, як
державними коштами та в строки, передбачені умовами договору, а
отже вина відповідача у несвоєчасній оплаті за спожиту
електроенергію відсутня, внаслідок чого відсутні і підстави для
нарахування і стягнення з останнього п’ятикратної вартості
спожитої електроенергії понад скориговану позивачем договірну
величину споживання.
При цьому, судом вказано на те, що умовами договору від
14.06.1999 року не визначений початок розрахункового періоду, а
тому процедура встановлення граничних величин споживання
електричної потужності, передбачена договором, не відповідає
вимогам Правил користування електричною енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
,
затверджених Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 року № 28.
Не погодившись з висновком попередньої судової інстанції в
частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з
відповідача 765064,95 грн. боргу за перевищення договірних
величин електроспоживання у жовтні 2003 року, апеляційний
господарський суд дійшов висновку про необхідність скасування
рішення місцевого суду в цій частині та задоволення даної
позовної вимоги, оскільки, виходячи з умов Правил користування
електричною енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
, затверджених Постановою НКРЕ
України від 31.07.1996 року № 28, період з 25-26 числа місяця
по 25-26 число наступного місяця є розрахунковим за договором
від 14.06.1999 року, так як саме за цей період згідно даного
договору повинен визначатись обсяг спожитої електроенергії та
повинні проводитись розрахунки. Умови договору щодо визначення
розрахункового періоду сторонами не змінювались та у
встановленому законом порядку недійсними не визнавались.
Визначення сторонами договірних (граничних) величин споживання
електричної енергії та потужності передбачено п. 11 Порядку
постачання електричної енергії споживачам, затвердженого
Постановою Кабінету Міністрів України віл 24.03.1999 року № 441
( 441-99-п ) (441-99-п)
, п.п. 5.1-5.3 Правил користування електричною
енергією ( z0417-96 ) (z0417-96)
, затверджених Постановою НКРЕ України від
31.07.1996 року № 28, а також відповідає умовам преамбули
договору № 15, відповідно до яких, а також вимог ст. 26 Закону
України “Про електроенергетику” ( 575/97-ВР ) (575/97-ВР)
та додаткових угод
від 4.06.2003 року та від 16.12.2003 року до договору № 15,
позивачем підставно виставлено відповідачу рахунок за
перевищення встановлених договором граничних величин споживання
електричної енергії у жовтні 2003 року, який був оплачений
останнім не в повному обсязі.
Разом з тим, апеляційний суд дійшов висновку про те, що умовами
договору від 14.06.1999 року не передбачено відстрочення
платежів за спожиту електричну енергію у зв’язку із
ненадходженням субвенцій з державного бюджету України.
Відповідач –сторона договору, яка зобов’язана здійснювати оплату
спожитої електроенергії самостійно. Не є підставою звільнення
від відповідальності за порушення зобов’язання відсутність у
боржника коштів, недодержання своїх обов’язків контрагентами
боржника.
До того ж, судом другої інстанції зазначено, що розрахунки за
Тимчасовим порядком перерахування в 2003 році деяких субвенцій
на проведення видатків з надання пільг, субсидій та компенсацій
за рахунок надходжень до загального фонду державного бюджету
рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за
природний газ, що видобувається в Україні, затвердженим
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.01.2003 року № 113
( 113-2003-п ) (113-2003-п)
, проводяться лише за згодою усіх учасників цих
розрахунків та лише на вже існуючу заборгованість, тобто на
прострочене зобов’язання.
Вказані висновки апеляційного господарського суду є законними
обґрунтованими, відповідають нормам матеріального і
процесуального права, фактичним обставинам та наявним матеріалам
справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.
Посилання відповідача в касаційній скарзі на неправильне
застосування судом другої інстанції ст. 40 Закону України “Про
Державний бюджет України на 2003 рік” ( 380-15 ) (380-15)
та Тимчасового
порядком перерахування в 2003 році деяких субвенцій на
проведення видатків з надання пільг, субсидій та компенсацій за
рахунок надходжень до загального фонду державного бюджету
рентної плати за транзитне транспортування природного газу і за
природний газ, що видобувається в Україні, затвердженим
Постановою Кабінету Міністрів України від 23.01.2003 року № 113
( 113-2003-п ) (113-2003-п)
ґрунтуються на неправильному розумінні вказаних
норм, а тому не можуть бути прийняті судом касаційної інстанції
до уваги.
З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування
постанови апеляційного господарського суду у справі не
вбачається.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України –
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу комунального підприємства
“Одесміськелектротранс” залишити без задоволення, а постанову
Одеського апеляційного господарського суду від 24.05.2005 року у
справі № 29/328-04-8933 –без змін.
Головуючий Перепічай В.С.
Судді Вовк І.В.
Гончарук П. А.