ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29.11.2005 Справа N 6/193(7/276)
Вищий господарський суд України у складі:
суддя Джунь В.В.–головуючий, судді Бенедисюк І. М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу Луганського обласного відділення
Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ (далі
–відділення Фонду)
на постанову Луганського апеляційного господарського суду від
29.08.2005
зі справи № 6/193(7/276)
за позовом відділення Фонду
до відкритого акціонерного товариства “Склопластик”,
м. Сєвєродонецьк Луганської області (далі –ВАТ “Склопластик”)
про стягнення штрафних санкцій у сумі 146 375,30 грн. за
нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у
2002-2003 роках.
Судове засідання проведено за участю представників:
позивача –не з’яв.,
відповідача –Тютюнникова Є.О.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський
суд України
В С Т А Н О В И В:
Постановою Вищого господарського суду України від 16.03.2005 зі
справи № 7/276 скасовано рішенням господарського суду Луганської
області від 10.08.2004 та постанову Луганського апеляційного
господарського суду від 09.11.2004, а справу передано на новий
розгляд до суду першої інстанції.
Ухвалою господарського суду Луганської області від 21.04.2005
(суддя Зюбанова Н.М.) цій справі за новим розглядом присвоєно
№ 6/193(7/276).
Рішенням господарського суду Луганської області від 21.06.2005
(суддя Зюбанова Н.М.), залишеним без змін постановою Луганського
апеляційного господарського суду від 29.08.2005 (колегія суддів
у складі: Якушенко Р.Є. –головуючий, судді Бородіна Л.І., Єжова
С.С..), у позові відмовлено. Зазначені рішення судових інстанцій
з посиланням на приписи статей 18 –20 Закону України “Про основи
соціальної захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12 ) (далі
–Закон), пунктів 5, 10 –14 Положення про робоче місце інваліда
та про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого
Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995 № 314
( 314-95-п ) (далі – Положення про робоче місце інваліда та про
порядок працевлаштування інвалідів ( 314-95-п )), пункту 12
Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і
організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального
захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих
коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
28.12.2001 № 1767 ( 1767-2001-п ) (далі –Порядок сплати
підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями
штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту
інвалідів ( 1767-2001-п )) мотивовано тим, що, по-перше,
органами державної податкової служби не було проведено перевірок
ВАТ “Склопластик” стосовно сплати ним штрафних санкцій,
по-друге, органи працевлаштування не направляли протягом звітних
періодів інвалідів на підприємство відповідача з метою їх
працевлаштування.
У касаційній скарзі від 14.09.2005 до Вищого господарського суду
України відділення Фонду просить скасувати постанову Луганського
апеляційного господарського суду від 29.08.2005 і прийняти нове
рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Скаргу з посиланням
на приписи статті 19 –20 Закону України “Про основи соціальної
захищеності інвалідів в Україні” ( 875-12 ), пунктів 2, 3, 5, 7,
9 та 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) обґрунтовано незгодою з
мотивами рішень попередніх судових інстанцій.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ “Склопластик” заперечує проти
доводів скарги і просить оскаржувану постанову залишити без
змін, а касаційну скаргу –без задоволення.
Сторони відповідно до статті 111-4 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (далі –ГПК ( 1798-12 )) належним
чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими
інстанціями обставин справи правильність застосування ними норм
матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд
України дійшов висновку про наявність підстав для часткового
задоволення касаційної скарги.
Попередніми судовими інстанціями зі справи встановлено, що:
- згідно зі звітом ВАТ “Склопластик” за формою державної
статистичної звітності № 10-ПІ поштова-річна “Звіт про
зайнятість інвалідів” за 2002 рік середньооблікова чисельність
штатних працівників становила 1027 осіб; чотиривідсотковий
норматив місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві
відповідача за звітний період становив 41 особу інваліда; на
підприємстві працювало 28 інвалідів; не було створено 13 робочих
місць для інвалідів; розмір середньої річної заробітної плати
становив 5438,42 грн.; розрахунок суми штрафних санкцій за
невиконання вимог нормативу складає 46 731,62 грн. (5438,42 грн.
х 13);
- згідно зі звітом ВАТ “Склопластик” за формою державної
статистичної звітності № 10-ПІ поштова-річна “Звіт про
зайнятість інвалідів” за 2003 рік середньооблікова чисельність
штатних працівників становила 946 осіб; чотиривідсотковий
норматив місць для працевлаштування інвалідів на підприємстві
відповідача за звітний період становив 38 осіб інвалідів; на
підприємстві працювало 17 інвалідів; не було створено 21 робоче
місце для інвалідів; розмір середньої річної заробітної плати
становив 4744,08 грн.; розрахунок суми штрафних санкцій за
невиконання вимог нормативу складає 99 625,68 грн. (4744,08 грн.
х 21);
- на ВАТ “Склопластик” не проводилися перевірки стосовно сплати
відповідачем штрафних санкцій за недотримання нормативів робочих
місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у 2002-2003
роках;
- не встановлено відмови ВАТ “Склопластик” від працевлаштування
інвалідів у звітних періодах;
- протягом звітних періодів центром зайнятості не направлялися
інваліди на ВАТ “Склопластик” з метою працевлаштування.
Причиною виникнення спору зі справи стало питання про
правомірність стягнення з ВАТ “Склопластик” штрафних санкцій,
передбачених статтею 20 Закону ( 875-12 ).
Попередніми судовими інстанціями неправильно застосовано до
спірних відносин сторін зі справи приписи статей 18 –20 Закону,
( 875-12 ) наслідком чого стало неповне з’ясування обставин, що
входять до предмету доказування з цієї справи.
Відповідно до вимог чинного законодавства встановлено певні
вимоги до створення робочих місць інвалідів на підприємствах,
порядку працевлаштування інвалідів на підприємствах, а також
визначено відповідальність підприємств за порушення цих вимог у
вигляді сплати штрафних санкцій.
У частині першій статті 18 Закону ( 875-12 ) (в редакції, що
була чинною на час виникнення спірних правовідносин сторін зі
справи) визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється
органами Міністерства праці України, Міністерства соціального
захисту населення України, місцевими Радами народних депутатів,
громадськими організаціями інвалідів.
Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про
порядок працевлаштування інвалідів, ( 314-95-п ) підприємства
розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів,
включають їх до колективного договору, інформують центри
зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та
відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення
(пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.
У пункті 14 Положення про робоче місце інваліда і про порядок
працевлаштування інвалідів ( 314-95-п ) визначено, що
підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві
органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та
вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.
У постановах від 20.07.2004 зі справи № 2-23/9789-03,
( n0060700-04 ) від 29.03.2005 зі справи № 13/403 та від
29.03.2005 зі справи № 3/118 ( v_118700-05 ) Верховним Судом
України викладено правову позицію, згідно з якою суди мають
з’ясовувати, зокрема, чи повідомляло підприємство органи
працевлаштування про створені робочі місця для працевлаштування
інвалідів; якщо названі органи були повідомлені, то чи
направлялись інваліди для працевлаштування і, відповідно, з чиєї
вини направлені не були працевлаштовані або їм було відмовлено у
працевлаштуванні на вакантні посади. Отже, працевлаштування
інвалідів може здійснюватися органами працевлаштування
інвалідів, визначеними у статті 18 Закону, ( 875-12 ) лише за
наявності отриманої від підприємства інформації про вільні
робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися
праця інвалідів. Проте, попередніми судовими інстанціями не
з’ясовано: чи інформувало ВАТ “Склопластик” державну службу
зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про
вільні робочі місця, на яких могла використовуватися праця
інвалідів на його підприємстві у звітних періодах.
Відповідно до пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення державної
статистичної звітності за формами № 3-ПН “Звіт про наявність
вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в
працівниках”, затвердженої наказом Державного комітету
статистики України від 06.07.1998 № 244 ( z0464-98 ) : звіт за
формою N 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм
власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа
щомісячно;;... у графі 4 (з графи 2) проставляється наявність
вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні,
встановленої місцевими державними адміністраціями відповідно до
статті 5 Закону України “Про внесення змін до Закону України
“Про зайнятість населення”, ( 665/97-ВР ) для працевлаштування
громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на
рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для
пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних
робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної
категорії громадян окремо під такими шифрами:... 14 - інваліди.
Отже, звіти за формою державної статистичної звітності № 3-ПН
містять вичерпну інформацію про наявність на підприємстві
вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів протягом
звітного періоду. Проте, попередніми судовими інстанціями з цієї
справи не досліджувалися звіти за формами № 3-ПН, хоча вони є у
матеріалах справи (а. с. 62 –76, т. 1).
Згідно з частиною другою статті 111-7 ГПК ( 1798-12 ) касаційна
інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними
обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові
господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про
достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів
над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Отже, з’ясування зазначених обставин має бути здійснено за новим
розглядом справи у суді першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції зі справи дійшов правильного висновку
про те, що штрафні санкції стягуються незалежно від наявності
прибутку у підприємства за наслідками звітних періодів.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України,
викладеної у постановах від 14.06.2005 зі справи № 6/324
( v_324700-05 ) та від 21.06.2005 зі справи № 1/255, суди не
можуть відмовляти у вимозі про стягнення штрафних санкцій лише з
тієї підстави, що за даними бухгалтерського обліку чи податкової
звітності у підприємства був відсутній прибуток у звітному
періоді.
Проте, апеляційна інстанція дійшла помилкового висновку, що
підставою для відмови у позові може бути відсутність перевірок
ВАТ “Склопластик” з боку органів державної податкової служби
стосовно сплати ним штрафних санкцій. Відповідно до пункту 12
Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і
організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального
захисту інвалідів ( 1767-2001-п ) (в редакції, що була чинною на
час виникнення спірних правовідносин) органи державної
податкової служби під час проведення документальних перевірок
забезпечують перевірку підприємств стосовно сплати ними штрафних
санкцій. Зміст цієї норми не виключає можливість стягнення
органами Фонду соціального захисту інвалідів штрафних санкцій з
підприємств за результатами власних перевірок. Відповідно до
підпункту 3 пункту 4 Положення про Фонд соціального захисту
інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України
від 26.09.2002 № 1434, ( 1434-2002-п ) Фонд відповідно до
покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним
перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від
підприємств, установ і організацій за недодержання ними
нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування
інвалідів.
За змістом приписів пунктів 8 та 9 статті 3, пункту 4 частини 1
статті 17, частини 4 статті 50, статті 104 Кодексу
адміністративного судочинства України ( 2747-15 ) до компетенції
адміністративних судів не віднесено спори, де позивачами є
відділення Фонду соціального захисту інвалідів. На даний час
статтею 50 цього Кодексу ( 2747-15 ) встановлено вичерпний
перелік позовів, за якими юридичні та фізичні особи, що не є
суб’єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами у
справі за позовами суб’єктів владних повноважень. Отже спір у
цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів.
На підставі викладеного, керуючись статтями 111-7 - 111-12 ГПК,
( 1798-12 ) Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу Луганського обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду Луганської області від 21.06.2005
та постанову Луганського апеляційного господарського суду від
29.08.2005 зі справи № 6/193(7/276) скасувати.
Справу № 6/193(7/276) передати на новий розгляд до
господарського суду Луганської області.