ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.10.2005 Справа N 22/1
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Мележик Н.І., Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому ТОВ “Торговий дім “Вігор”
судовому засіданні в
м. Києві, касаційну скаргу
на рішення господарського суду Дніпропетровської
області від 08.02.2005 року
та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 28.04.2005
року
у справі № 22/1
за позовом ТОВ “Торговий дім “Вігор” (далі
–Товариство)
до державного підприємства
“Придніпровська залізниця” (далі
–Залізниця)
Про стягнення 34872,60 грн.,
за участю представників:
позивача - Нікітенко М.О.,
відповідача - Шамарьов Т.О.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від
08.02.2005 року у справі № 22/1 (суддя Пуппо Л.Д.) залишеним без
змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 28.04.2005 року (судді Лисенко О.М., Логвиненко А.О.,
Чоха Л.В.) в задоволенні позовних вимог Товариства до Залізниці
про стягнення вартості втраченого вантажу на суму 34872,60 грн.
відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням та постановою судів першої та
апеляційної інстанцій позивач звернувся до Вищого господарського
суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення
господарського суду Дніпропетровської області від 08.02.2005
року та постанову Дніпропетровського апеляційного господарського
суду від 28.04.2005 року у справі № 22/1 скасувати та прийняти
нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування
своїх вимог скаржник посилається на те, що господарським судом
апеляційної інстанції неправильно застосовані норми
матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття
незаконного судового акту.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування господарськими судами норм
матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частинами 1, 2 статті 924 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
встановлено, що перевізник відповідає за збереження вантажу,
багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі
одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування або
пошкодження вантажу, багажу, пошти, сталося внаслідок обставин,
яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не
залежало.
Перевізник відповідає за втрату, недостачу, псування або
пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у
розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його
вини.
Статтею 6 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
встановлено, що
накладна - основний перевізний документ установленої форми,
оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий
залізниці відправником разом із вантажем. Накладна є
обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення
вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на
користь третьої сторони - одержувача.
Відповідно до частини 2 статті 34 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
обставини справи, які відповідно до
законодавства повинні бути підтверджені певними засобами
доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами
доказування.
Пунктом 5 Інструкції про порядок приймання продукції (товарів)
за кількістю та якістю П-6 встановлено, що в усіх випадках, коли
при прийманні вантажу від органів транспорту встановлюється
пошкодження чи порча вантажу, невідповідність найменування, чи
ваги вантажу та кількості місць, зазначених у транспортному
документі, а також у всіх інших випадках, коли це передбачено
правилами, які діють на транспорті, вантажоодержувач,
зобов'язаний витребувати від органу транспорту складання
комерційного акту, а у разі неправомірної відмови органу
транспорту від складання комерційного акту вантажоодержувач
зобов'язаний відповідно до діючих на транспорті правил оскаржити
цю відмову та здійснити приймання продукції у порядку,
передбаченому даною інструкцією.
Господарськими судами встановлено, що у накладній № 47103054,
згідно якої ВАТ “Запоріжсталь” відправлено на адресу позивача
прокат металу, стоїть відмітка позивача про вивантаження
продукції засобами вантажоодержувача 25.07.2004 року, відмітка
про видачу вантажу з перевіркою чи без неї в графі 6 накладної
відсутня.
Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної
відповідальності залізниці, вантажовідправника,
вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення,
засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми,
які складають станції залізниць.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, начальник
Криворізької дирекції залізничних перевезень відмовився скласти
комерційний акт про недостачу вантажу, оскільки із скаргою
одержувач звернувся 31.08.20004 року, в той час як одержаний
вантаж ним було вивезено зі станції 27.07.2004 року.
Відповідно до пункту 16 Правил складання актів, зареєстрованих в
Міністерстві юстиції України 8.07.2002 року № 567/6855,
затверджених Наказом Міністерства транспорту України 28.05.02
№ 334, у разі відмови начальника станції від складання
комерційного акту (акта загальної форми) або оформлення акта з
порушенням Правил, одержувач має право до вивезення вантажу зі
станції, а при вивантаженні на місцях не загального користування
–протягом 24 годин з моменту прийняття від залізниці вагону з
вантажем подати про це письмову скаргу начальнику Дирекції
залізничних перевезень безпосередньо або через начальника
станції.
Господарськими судами встановлено, що позивачем зазначений
порядок дотриманий не був, акт приймання продукції по кількості
не представлений.
Враховуючи наведене, висновок господарських судів першої та
апеляційної інстанцій про необґрунтованість та недоведеність
позовних вимог є правомірним.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає,
що рішення або постанова господарського суду прийняті з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Матеріали справи свідчать про те, що господарські суди в порядку
ст. ст. 43, 47, 43, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
повно та
об’єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в
їх сукупності, дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх
вимог і заперечень докази, дійшли обґрунтованого висновку про
необґрунтованість позовних вимог, а відтак про відмову у їх
задоволенні.
Відтак, оскаржувані рішення та постанова відповідають положенням
ст. ст. 84, 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та вимогам, що викладені
в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р.
№ 11 “Про судове рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та
доповненнями.
Водночас, відповідно до ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваних
рішення та постанови не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з
чим підстави для зміни чи скасування законних та обґрунтованих
судових актів відсутні.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу ТОВ “Торговий дім “Вігор” залишити без
задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від
08.02.2005 року та постанову Дніпропетровського апеляційного
господарського суду від 28.04.2005 року у справі № 22/1 залишити
без змін.
Головуючий, суддя С.Щотка
С у д д і Н.Мележик
О.Подоляк