ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.10.2005 Справа N 17/368
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Мележик Н.І., Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому колективного сільськогосподарського
судовому засіданні в підприємства “ВААЛ”
м. Києві, касаційну скаргу
на постанову Луганського апеляційного
господарського суду від 03.12.2004
року
у справі № 17/368
за позовом колективного сільськогосподарського
підприємства “ВААЛ”
до ЗАТ “Науково-виробничий центр
“Трансмаш”
Про стягнення 167122,27 грн.,
за участю представників:
позивача: - Сисоєва Ю.Ю.,
відповідача: - Антоненко Д.В.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Луганської області від 17.09.2004
року у справі 17/368 (суддя Воронько В.Д.) позовні вимоги
колективного сільськогосподарського підприємства “ВААЛ” до ЗАТ
“Науково-виробничий центр “Трансмаш” про стягнення 167122,27
грн. задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача
167122,27 грн. боргу, витрати по сплаті державного мита та
витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Постановою Луганського апеляційного господарського суду від
03.12.2004 року (судді: Лазненко Л.Л., Іноземцева Л.В., Перлов
Д.Ю.) рішення господарського суду Луганської області від
17.09.2004 року скасоване, в задоволенні позовних вимог
відмовлено, стягнуто з позивача на користь відповідача витрати
по сплаті державного за поданою апеляційною скаргою.
Не погоджуючись із прийнятою у даній справі постановою позивач
звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною
скаргою, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, а
рішення господарського суду Луганської області від 17.09.2004
року у справі 17/368 залишити без змін. В обґрунтування своїх
вимог заявник посилається на те, що при винесенні оскаржуваної
постанови судом апеляційної інстанції не правильно застосовані
та порушені норми матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій
норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступних
підстав.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
від 29.12.76 № 11 із змінами, внесеними
постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення
є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального
законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у
відповідності з нормами матеріального права, що підлягають
застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на
підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з
загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна
частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а
також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші
докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення
повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти
матеріального права, на підставі яких визначено права і
обов'язки сторін у спірних правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду
стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Резолютивна частина рішення повинна містити чіткі та безумовні
висновки, що ґрунтуються на аналізі та оцінці фактичних обставин
викладених у його мотивувальній частині, та відповідати
застосованим до спірних відносин нормам права.
Разом з тим, оскаржувані рішення та постанова зазначеним вимогам
не відповідають.
Приймаючи оскаржувану постанову про відмову у задоволенні
позовних вимог, щодо стягнення суми боргу за виконані роботи по
договору № 2190441 від 19.04.2004 року про надання юридичних
послуг (далі –Договір), суд апеляційної інстанції послався на ту
обставину, що позивачем не доведено виконання комплексу заходів
передбачених Договором, дорученням від 19.04.2004 року та
додатковим дорученням від 30.07.2004 року спрямованих на
стягнення заборгованості Донецької залізниці перед ЗАТ
“Науково-виробничий центр “Трансмаш”.
Однак, судом апеляційної інстанції не враховані наступні
обставини.
Згідно умов Договору, позивач згідно дорученням відповідача, за
винагороду, зобов’язався надати останньому юридичні послуги,
точний перелік яких визначається дорученнями.
Відповідно до вимог п. 3.1 Договору, оплата винагороди
проводиться відповідачем в розмірі, порядку і строки передбачені
в дорученнях.
Господарськими судами встановлено, що дорученням від 19.04.2004
року відповідач доручив позивачу виконати комплекс заходів
направлених на стягнення з Донецької залізниці суми боргу за
виконані роботи, як то: підготовка та подання до суду від імені
відповідача позовної заяви, представлення інтересів клієнта у
судових засіданнях, підготовка та подання всіх необхідних
процесуальних документів, представлення інтересів клієнта в
судах апеляційної та касаційної інстанції.
Сторони дійшли згоди, що сума винагороди становить 118138,68
грн. та сплачується відповідачем після підписання акту виконаних
робіт при умові надходження на розрахунковий рахунок Клієнта
коштів, стягнутих на користь останнього з Донецької залізниці.
Як вбачається з матеріалів справи, та встановлено судом першої
інстанції, на виконання зобов’язань, обумовлених дорученням від
19.04.2004 року позивачем вчинено дії направлені на стягнення
суми боргу Донецької залізниці перед відповідачем, як то:
підготовлено та направлено до господарського суду позовну заяву,
забезпечене представлення інтересів Клієнта у судових
засіданнях, що підтверджується ухвалами господарського суду
Донецької області від 08.06.2004 року, 29.06.2004 року,
19.07.2004 року, 17.08.2004 року у справі № 8/204.
Виконання зазначених юридичних дій, також підтверджується актом
приймання-передачі виконаних робіт від 23.06.2004 року,
підписаного представниками сторін.
Господарськими судами також встановлено, що Донецькою залізницею
було перераховано ЗАТ “Науково-виробничий центр “Трансмаш” суму
заборгованості.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України
( 435-15 ) (435-15)
, зобов’язання має виконуватись належним чином
відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших
актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та
вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,
що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання
або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не
встановлено договором або законом.
При цьому згідно ст. 1007 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
довіритель зобов’язаний виплатити повіреному плату, якщо вона
йому належить.
Водночас апеляційний господарський суд вказані фактичні
обставини справи належним чином не дослідив, висновки місцевого
господарського суду не спростував, а відтак дійшов передчасного
висновку про відмову в задоволенні заявлених позовних вимог.
Також, судова колегія вважає необґрунтованим висновок суду
першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному
обсязі, з наступних підстав.
Згідно додаткового доручення від 20.06.2004 року, відповідач
доручив позивачу представляти інтереси останнього в органах
державної виконавчої служби а також в інших органах з приводу
стягнення заборгованості Донецької залізниці; забезпечити
фактичне надходження коштів на виконання наказу господарського
суду; в разі необхідності оскаржувати дії державних виконавців.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та встановлено
судами першої та апеляційної інстанцій, провадження у справі за
позовом ЗАТ “Науково-виробничий центр “Трансмаш” до Донецької
залізниці про стягнення суми боргу, припинене, у зв’язку з
добровільним погашенням заборгованості та відмовою ЗАТ
“Науково-виробничий центр “Трансмаш” від позову в частині
стягнення суми пені, інфляційних та збитків.
Відтак, заходи передбачені у дорученні від 20.06.2004 року не
могли бути виконані позивачем, через мирне врегулювання спору
між ЗАТ “Науково-виробничий центр “Трансмаш” та Донецькою
залізницею, а також відсутність виконавчого провадження у справі
№ 8/204.
Згідно ст. 1000 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
, за
договором доручення одна сторона (повірений) зобов’язується
вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя)
певні юридичні дії.
Разом з тим, господарським судом першої інстанції не
встановлено, які саме юридичні дії виконав позивач згідно
доручення від 20.06.2004 року, а отже помилково прийнято рішення
щодо стягнення суми боргу в якості оплати за ці юридичні
послуги.
Відтак, господарським судам першої та апеляційної інстанцій слід
було встановити обсяг юридичних дій здійснених позивачем на
виконання умов Договору, доручення від 19.04.2004 року,
додаткового доручення від 20.06.2004 року та визначити
відповідно до вимог Договору та чинного законодавства дійсну
вартість наданих послуг.
Враховуючи наведене, судова колегія дійшла висновку про те, що
викладені в рішенні та постанові висновки не ґрунтуються на
повному і всебічному з’ясуванні господарськими судами фактичних
обставин справи, що призвело до неправильного застосування норм
матеріального права.
Відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду або
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин усі ухвалені у справі рішення підлягають
скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати
викладене та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9- 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу колективного сільськогосподарського
підприємства “ВААЛ” задовольнити частково.
Рішення господарського суду Луганської області від 17.09.2004
року та постанову Луганського апеляційного господарського суду
від 03.12.2004 року у справі 17/368 скасувати, справу передати
на новий розгляд господарському суду Луганської області.
Головуючий, суддя С.Щотка
С у д д і Н.Мележик
О.Подоляк