ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.10.2005 Справа N 16/105-4/83
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Щотки С.О.
суддів: Подоляк О.А., Мележик Н.І.(доповідач),
розглянувши у відкритому Львівської державної залізниці
судовому засіданні
касаційну скаргу
на рішення господарського суду м. Києва від
16.03.2005р.
Київського апеляційного господарського
та постанову суду від 23.06.2005 року
у справі № 16/105-4/83
за позовом Львівської державної залізниці
до закритого акціонерного товариства
“УкрРосТранснафтопродукт”
про стягнення 95 630 грн. 59 коп.
за участю представників:
позивача – Левчук І.М.,
відповідача –Даниленко
Є.В.,
третя особа –не з’явились,
В С Т А Н О В И В:
В березні 2004 року Львівська державна залізниця (м. Львів)
звернулося з позовом до закритого акціонерного товариства
„УкрРосТранснафтопродукт” (м. Київ) про стягнення 95 630 грн. 59
коп.
Рішенням господарського суду м. Києва від 16.03.2005р. (суддя
Борисенко І.І.), залишеним постановою Київського апеляційного
господарського суду від 23.06.2005р. (судді: Губенко Н.М.,
Барицький Т.Л. Ропій Л.М.) без змін, в позові відмовлено
повністю.
Рішення місцевого господарського суду та постанова суду
апеляційної інстанції мотивовані тим, що позивач не довів суду
обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог;
вина відповідача матеріалами справи не доведена, тому посилання
позивача на ст. 21 СМГС є необґрунтованими; відповідальною за
затримку вагонів є саме залізниця, яка не узгодивши перевезення
з Румунською залізницею на червень 2003 р. прийняла до
перевезення вагони-цистерни; доказів існування іншого порядку
відправлення судам не надано.
В касаційній скарзі Львівська державна залізниця просить рішення
господарського суду м. Києва від 16.03.2005р. та постанову
Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2005р.
скасувати, посилаючись на порушення господарськими судами норм
матеріального та процесуального права, та прийняти нове рішення,
яким вимоги позивача задовольнити.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши
пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами
попередніх інстанцій, 31.05.2003 року зі станції
Новоград-Волинський Південно-Західної залізниці відповідачем
було відправлено 14 цистерн з дизпаливом до Румунії для фірми
“RUS Petrol Grup S.R.L.”
Вказані цистерни вхідною прикордонною станцією Румунії-Дорнешти
не прийняті та повернуті на станцію Вадул-Сирет Львівської
залізниці, так як вагони перевищували норми прийому вантажів
передбачених в планах на червень 2003 року, а також відповідно
до телеграм румунською залізницею введено обмеження на прийом
вантажів для отримувача - фірми “RUS Petrol Grup S.R.L.”.
Відповідно до п. 3 ст. 21 Багатосторонньої угоди від 26.05.1994
року “Порядок розгляду і регулювання претензій щодо не
підлягаючих зберіганню перевезень вантажів в міжнародному
залізничному вантажному сполученні (УМВС) залізницями
держав-учасниць Співдружності, Латвійської Республіки Литовської
Республіки, Естонської Республіки” (далі –Багатостороння угода)
якщо від відправника, повідомленого про перешкоди до перевезення
або видачі вантажу, протягом 8 діб, а щодо вантажів, що швидко
псуються 4 доби з часу направлення йому повідомлення станцією,
на якій виникли перешкоди, не надійде ніяких вказівок чи
надійдуть вказівки, які неможливо виконати, то з вантажем слід
дотримуватися внутрішніх правил, що діють на цій залізниці, на
якій виникли перешкоди.
Відповідно до п. 7 ст. 21 Багатосторонньої угоди, якщо під час
перевезення або видачі вантажу з вини відправника чи отримувача
виникнуть перешкоди щодо перевезення або видачі, то залізниці
оплачуються всі витрати, понесені нею через затримку перевезення
чи видачі. Якщо ж перешкоди до перевезення або видачі виникли не
з вини відправника чи отримувача, залізниці оплачуються всі
витрати, що виникли в результаті того, що відправник чи
отримувач на запит залізниці у зв’язку з перешкодами до
перевезення та видачі не надав вказівок в строк, встановлений в
параграфі 3 цієї статті, або надані вказівки неможливо виконати.
Дослідивши належним чином матеріли справи, апеляційний
господарський суд встановив, що позивач не надав належних
доказів повідомлення відправника про виникнення перешкод в
перевезенні вантажу, оскільки зі змісту ст. 21 Багатосторонньої
угоди вбачається, що такі повідомлення повинні бути оформлені
письмовим документом, який пред’являється відправнику та на
звороті якого останній може вчинити напис про вказівку. Копія
телефонограми не може бути належним доказом передачі відповідачу
повідомлення, оскільки телефонограма - це документальне
термінове повідомлення, лист або інформація, які передаються
адресатам засобами телефонного зв’язку (Постанова Кабінету
Міністрів України від 04.03.1997р. № 208 “Про затвердження
Правил користування телеграфним зв’язком” ( 208-97-п ) (208-97-п)
).
Зі змісту ст. 48 Статуту залізниць України ( 457-98-п ) (457-98-п)
вбачається, що якщо залізниця не має можливості видати вантаж
одержувачу, зазначеному в накладній, вона вчиняє з вантажем дії
за вказівкою відправника, який зобов’язаний дати таку вказівку у
тридобовий термін від дня вручення йому повідомлення.
Як встановлено судами попередніх інстанцій позивачем такого
повідомлення не надано.
Проте, апеляційної господарський суд належним чином не здійснив
апеляційний перегляд справи, оскільки прийшов до суперечливого
висновку про відмову в позові в зв’язку недоведеністю вини
відповідача в простоюванні цистерн на прикордонному переході та
пропуском позивачем строку позовної давності.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
, перебіг
строку позовної давності починається з дня виникнення права на
позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або
повинна була дізнатися про порушення свого права. Зміна сторін у
зобов’язанні не тягне за собою зміни строку позовної давності.
Статтею 80 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
передбачено, що за наявності
поважних причин пропуску строку позовної давності, порушене
право підлягає захистові. Висновок щодо поважності причин
пропуску строку позовної давності може бути зроблено лише на
підставі встановлених судом обставин, що призвели до пропуску
строку, та їх оцінки, а тому це питання підлягає вирішенню судом
першої інстанції.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції не мав законних
підстав для відмови в позові за пропуском строку позовної
давності, оскільки такий висновок зроблено всупереч його іншому
висновку про необґрунтованість вимог позивача, що виключає
відмову в позові за пропуском строку позовної давності.
Відповідно до вимог ст. 111-10 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, підставами для скасування або зміни
рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або
постанови апеляційного господарського суду є порушення або
неправильне застосування норм матеріального чи процесуального
права.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що
при прийнятті постанови у даній справі, суд апеляційної
інстанцій не повно з’ясував обставини справи та невірно
застосував норми матеріального та процесуального права, що
призвело до прийняття необґрунтованого судового акту.
Враховуючи вимоги ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, відповідно
до яких касаційна інстанція не має права встановлювати або
вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні
або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази, постанова, прийнята у даній справі, підлягає
скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Львівської державної залізниці задовольнити
частково.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
23.06.2005р. по справі № 16/105-4/83 скасувати, cправу передати
до Київського апеляційного господарського суду для здійснення
апеляційного перегляду.
Головуючий, суддя С. Щотка
Судді: Н. Мележик
О.Подоляк