ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.10.2005 Справа N 14/324
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. -головуючий,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Торговий дім
„Фортекс” на постанову Київського міжобласного апеляційного
господарського суду від 11.07.2005 року у справі Господарського
суду Полтавської області № 14/324 за позовом Товариства з
обмеженою відповідальністю „Торговий дім „Фортекс” до
Полтавської дирекції Українського державного підприємства
поштового зв’язку „Укрпошта”
про стягнення 22 830 грн. 38 коп. ,
за участю представників:
ТОВ “ТД “Фортекс” –Кирси В.В. (дов. № 114 від 25.10.2005 р.),
ПД УДППЗ “Укрпошта” – Полонського Д.В. (дов. від 07.07.2005 р.),
Коркішко Т.О. (дов. № 27-250 від 27.12.2004р.),
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2004 року позивач - ТОВ „Торговий дім “Фортекс”
пред”явив у господарському суді позов до відповідача - ПД УДППЗ
“Укрпошта” про стягнення 22 830 грн. 38 коп. : 693 грн. 28
коп. боргу, 10 149 грн. 10 коп. суми не отриманого доходу, 6 517
грн. 68 коп. витрат на правову допомогу, 4 807 грн. 05
коп. пені, 1 047 грн. 69 коп. –3% річних.
Вказував, що між ним та відповідачем був укладений договір про
поставку продуктів харчування від 1.09.2003 року № 1/120,
відповідно до п. 1 умов якого, відповідач зобов’язується
прийняти та своєчасно сплатити за відвантажений ним товар на
умовах даного договору.
Посилаючись на невиконання відповідачем зобов’язання
передбаченого договором № 1/120, щодо своєчасного розрахунку за
одержаний товар та несплату боргу в сумі 121 615 грн. 55 коп. ,
позивач просив задовольнити його вимоги.
Після уточнення своїх позовних вимог у грудні 2004 року (а.с.84)
позивач просив стягнути на його користь 5 115 грн. 91 коп. пені
за період несплати в період з 13.03.2004 р. по 24.09.2004 р.
заборгованості в сумі 121 615 грн.55 коп. , 1 047 грн. 69
коп. річних, 6 517 грн. 68 коп. збитків, що полягають у витратах
на надання правової допомоги суб”єктом підприємницької
діяльності, 10 149 грн. 10 коп. неотриманого доходу.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 29.12.2004
року (суддя Іваницький О.Т.) позов задоволено частково.
Постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 2 486
грн. 40 коп. пені, 592грн. 3% річних, 228 грн. 31 коп. витрат по
сплаті держмита та 236 грн. 00 коп. витрат на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено за
безпідставністю.
Провадження в частині стягнення боргу в сумі 59 202 грн. 15
коп. та 639 грн. 28 коп. припинено з підстав, що передбачені
п. 1-1 ст. 80 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та з посиланням на рішення
господарського суду від 20.05.2004 р. у справі № 20/136.
Постановою Київського міжобласного апеляційного суду від
11.07.2005 року (колегія суддів у складі: Рибченка А.О.
–головуючого, Рудченка С.Г., Міщенка П. К.) рішення залишено без
змін.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати судові рішення та
постанову у справі, з підстав їх невідповідності до вимог норм
матеріального та процесуального права, та постановити нове
рішення про задоволення позову.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування судом норм матеріального та
процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду
дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з
наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п. 1 Постанови від 29.12. 1976 року № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосування до даних
правовідносин.
Постанова господарського суду апеляційної інстанції відповідає
зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному
і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи
в їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, і це правильно встановлено
судами попередніх інстанцій, спірні правовідносини виникли з
договору підряду № 1/120, згідно до п. 1 умов якого позивач
(постачальник) зобов’язується поставити відповідачу (покупцеві)
продукцію, а останній відповідно до п 4.1 - провести розрахунок
за поставлену продукцію протягом 25 календарних днів та
відповідно до п. 3.6 повернути нереалізовану продукцію
постачальнику за його рахунок. Відповідно до п. 8.3 договору у
разі несвоєчасного розрахунку за поставлену продукцію покупець
сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки
Національного банку України, що діятиме на момент сплати пені.
З матеріалів справи вбачається, і з цих обставин правильно
виходили суди частково задовольняючи вимоги позивача, що
рішенням господарського суду Полтавської області від 20.05.2004
року у справі № 20/136 встановлено факт неналежного виконання
відповідачем зобов”язання по договору № 1/120 від 1.09.2003 року
та постановлено стягнути на користь позивача заборгованість в
сумі 59 202 грн. 15 коп. , що існувала на час вирішення справи,
пеню, річні та інфляційні нарахування, зазначена сума боргу
сплачувалася відповідачем систематичними платежами і на час
вирішення даної справи, пеня за несвоєчасне повернення коштів
становила 2 486 грн. 40 коп.
На підставі ст. 625 ЦК України ( 435-15 ) (435-15)
боржник, який
прострочив виконання грошового зобов”язання, на вимогу кредитора
зобов”язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого
індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти
річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не
встановлено законом або договором.
Сума трьох відсотків річних визначена судами з врахуванням
наведених вимог закону та п. 8.3 Договору підряду № 1/120,
укладеного між сторонами.
Твердження скарги про наявність заборгованості в сумі 121 615
грн. 55 коп. не відповідає матеріалам справи і тому не
заслуговують на увагу.
Відмовляючи у задоволенні вимог про стягнення неодержаних
доходів, суди правильно виходили з положень п. 4 ст. 623 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
та вказували на недоведеність позивачем
вжиття заходів щодо одержання цих доходів.
У відповідності до ст. 48 ч. 3 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, витрати,
що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку
встановленому Законом України “Про адвокатуру” ( 2887-12 ) (2887-12)
, дія
закону поширюється лише на осіб, які є адвокатами.
В обгрунтування своїх вимог про відшкодування збитків в сумі 6
517 грн. 68 коп. , понесених у зв”язку з наданням йому правової
допомоги суб”єктом підприємницької діяльності, позивач посилався
на те, що ці витрати є наслідком порушення відповідачем умов
договору підряду.
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
кожна із
сторін повинні довести в судовому засіданні ті обставини, на які
вони посилаються, як на підтвердження своїх вимог чи заперечень.
Матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що вказані
витрати позивач поніс внаслідок порушення відповідачем
господарського зобов”язання. З огляду на викладене, висновки
судів щодо необгрунтованості зазначених вимог позивача є
правильними, посилання касаційної скарги на помилковість цих
висновків та невідповідність їх до вимог закону - такими, що не
заслуговують на увагу.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань
позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить
вимогам ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і тому до уваги не
беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за
правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи
та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного
законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
„Торговий дім „Фортекс” залишити без задоволення.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського
суду від 11.07.2005 року у справі № 14/324 залишити без змін.
Головуючий: Невдашенко Л.П.
Судді: Михайлюк М. В.
Дунаєвська Н.Г.