ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.10.2005 Справа N 11/478
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий), Мележик Н.І., Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому державного підприємства “Придніпровська
судовому засіданні в залізниця” в особі Запорізької дирекції
м. Києві, касаційну залізничних перевезень
скаргу
на рішення господарського суду Запорізької області
від 23.09.2004 року
та постанову Запорізького апеляційного господарського
суду від 09.12.2004 року
у справі № 11/478
за позовом Мелітопольської лінійної
санітарно-епідеміологічної станції на
Придніпровській залізниці
до державного підприємства “Придніпровська
залізниця” в особі Запорізької дирекції
залізничних перевезень
Про стягнення 30732,92 грн.,
за участю представників:
позивача - Мекензін І.В., Габріелян Н.Р.,
відповідача - Гуськова Я.В., Губорєва Я.В.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 23.09.2004
року у справі № 11/748 (суддя Гончаренко С.А.) залишеним без
змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду
від 09.12.2004 року (судді: Федоров І.О., Антонік С.Г., Коробка
Н.Д.) позовні вимоги Мелітопольської лінійної
санітарно-епідеміологічної станції на Придніпровській залізниці
до державного підприємства “Придніпровська залізниця” в особі
Запорізької дирекції залізничних перевезень про стягнення
30732,92 грн. заборгованості за договором № 1 про надання послуг
СЕС від 25.02.2003 року (далі –Договір), задоволені частково:
стягнуто з відповідача на користь позивача 29232,92 грн. боргу,
витрати по сплаті державного мита та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті
позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням та постановою судів першої та
апеляційної інстанцій відповідач звернувся до Вищого
господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить
рішення господарського суду Запорізької області від 23.09.2004
року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 09.12.2004 року у справі № 11/748 скасувати, справу передати
на новий розгляд. В обґрунтування своїх вимог скаржник
посилається на те, що господарськими судами першої та
апеляційної інстанцій неправильно застосовані норми
матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття
незаконних судових актів.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін,
обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну
оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши
правильність застосування господарськими судами норм
матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна
скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно постанови Пленуму Верховного суду України “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
від 29.12.76. № 11 зі змінами,
внесеними постановами Пленуму Верховного суду України від
24.04.81. № 4, від 25.12.92. № 13, рішення є законним тоді, коли
суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і
всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з
нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин, а за їх відсутності –на підставі закону, що
регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і
змісту законодавства України.
Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом
обставини, а також посилання на закон та інші нормативні акти
матеріального права, на підставі яких визначено права та
обов’язки сторін у спірних правовідносинах.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені
обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду
стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними,
відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами,
дослідженими в судовому засіданні.
Разом з тим, оскаржувані судові рішення в даній справі вказаним
вимогам не відповідають, з наступних підстав.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд не врахував, що
відносини між сторонами ґрунтуються на умовах Договору, пунктом
1.1 якого, встановлено перелік робіт які повинні виконуватись
позивачем та їх вартість.
Крім того, згідно п. 3.2 Договору, сторони визначили, що в разі
необхідності змінити вартість робіт (при збільшенні замовником
обсягів робіт, або при зміні вартості матеріалів) виконавець
зобов’язаний письмово повідомити замовника і погодити з ним це
питання до настання терміну здачі чергового етапу робіт. У разі
зміни вартості робіт до договору складається додаткова угода.
Однак, в позивачем суду не представлена додаткова угода до
Договору, яка свідчить про досягнення між сторонами згоди, щодо
збільшення вартості виконаних робіт.
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов
договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства,
а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв
ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Доводи позивача щодо залишення без відповіді направленої на
адресу відповідача пропозиції про укладення додаткової угоди, не
можуть бути прийняті судом як підстава для збільшення вартості
виконаних робіт, оскільки нормами цивільного права (ст. 16
Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
) врегульовано порядок
захисту порушеного в такий спосіб права, як то, шляхом звернення
до суду з позовом про зміну правовідношення.
Також є необґрунтованими посилання господарського суду на
положення ст. 14 Закону України “Про ціни та ціноутворення”
( 507-12 ) (507-12)
, оскільки вони не містять вимог щодо односторонньої
зміни цін і тарифів, а встановлюють адміністративну та
кримінальну відповідальність осіб винних в порушенні порядку
встановлення та застосування цін і тарифів.
В свою чергу суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те,
що заявлена позивачем сума боргу є збитками, що виникли
внаслідок нормативного підвищення цін і тарифів за надані
послуги.
Водночас, судом апеляційної інстанції не враховано наступного.
Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України ( 435-15 ) (435-15)
,
особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного
права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати,
яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі,
а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для
відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи,
які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби
її право не було порушене (упущена вигода).
Для стягнення збитків, господарські суди повинні встановити та
дослідити наявність усіх складових правопорушення, як то:
наявність реальних, доведених збитків, вини боржника,
протиправної поведінки та причинного зв’язку між протиправною
поведінкою та нанесеними збитками.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції приймаючи оскаржувану
постанову, питання щодо наявності або відсутності усіх складових
правопорушення не дослідив, а відтак передчасно застосував до
відповідача відповідальність у вигляді стягнення збитків.
Крім того, судом апеляційної інстанції порушено положення ст. 83
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, згідно якої, господарський суд має
права виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для
захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з
самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання
заінтересованої сторони.
Однак, а матеріалах справи відсутнє клопотання заінтересованої
сторони, щодо виходу за межі позовних вимог і стягнення
заявленої суми боргу, як збитків.
Таким чином, викладені в рішенні та постанові висновки не
ґрунтуються на повному і всебічному з'ясуванні господарськими
судами фактичних обставин справи, що призвело до неправильного
застосування норм матеріального права.
Відповідно до вимог ст. 111-7 Господарського процесуального
кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду або
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин усі ухвалені у справі рішення підлягають
скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог, а
справа в цій частині - передачі на новий розгляд до суду першої
інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати
викладене та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9 - 111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, Вищий господарський
суд України
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу державного підприємства “Придніпровська
залізниця” Запорізької дирекції залізничних перевезень
задовольнити.
Рішення господарського суду Запорізької області від 23.09.2004
року та постанову Запорізького апеляційного господарського суду
від 09.12.2004 року у справі № 11/748 скасувати, справу передати
на новий розгляд господарському суду Запорізької області.
Головуючий, суддя С.Щотка
С у д д і Н.Мележик
О.Подоляк