117/11-05 Про стягнення 57925,44 грн. - Текст документа

За згодою позивача відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) в судовому засіданні 24.11.05р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.

В судовому засіданні 10.11.2005р., в якому брали участь представник позивача Ярина І. В. та відповідача Берегова І. А., була оголошена перерва до 24.11.2005р. на підставі ст. 77, 111-5 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) .

Позивач Дочірнє підприємство “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” звернувся з позовом про стягнення з відповідача Відкритого акціонерного товариства “Узинський цукровий комбінат” 48509,41 грн. заборгованості за поставлений газ, пені в сумі 2647,87 грн., інфляції в сумі 2932,08 грн., 440,42 грн. 3% річних, 3395,66 грн. штрафу в розмірі 7%, всього на суму 57925,44 грн.

Рішенням Господарського суду Київської області від 08.06.2005р. по справі № 117/11-05 (суддя Мальована Л. Я.) позов задоволений частково: стягнуто з відповідача на користь позивача 48509,41 грн. основного боргу, 2647,87 грн. пені, 2932,080 грн. інфляційних, 3% річних в сумі 440,42 грн., 545, 30 грн. держмита та 118 грн. судових витрат. В іншій частині в позові відмовлено. Відмовляючи в позові в частині стягнення 7% штрафу в сумі 3395,66 грн. місцевий суд виходив з того, що такий вид відповідальності не передбачений в договорі.

Не погодившись з рішенням місцевого суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову в стягненні 7% штрафу і прийняти нове рішення про повне задоволення позову.

Київський міжобласний апеляційний господарський суд постановою від 19.08.2005р. по справі № 117/11-05 (головуючий суддя Рибченко А. О., судді Мамонтова О. М., Мостова Г. І.) в задоволенні апеляційної скарги відмовив, рішення місцевого суду залишив без змін.

Відхиляючи доводи заявника апеляційної скарги щодо стягнення штрафу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, що державна частка у статутному фонді перевищує 50% чи становить величину, яка забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність підприємства. Крім того, стягнення на підставі п. 7.2 договору пені в розмірі 0,1% від суми заборгованості та 7% штрафу від суми заборгованості безпідставне, оскільки в силу вимог ст. 61 Конституції України (254к/96-ВР) ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Позивач подав касаційну скаргу, в якій просить постанову апеляційного господарського суду та місцевого господарського суду скасувати в частині відмови в стягненні 7% штрафу і задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Касаційна скарга мотивована тим, що стягнення штрафу в разі прострочення оплати понад 30 днів передбачена пунктом 7.2 договору. Така ж відповідальність передбачена ст. 231 ГК України (436-15) ; з доданих до справи документів вбачається, що позивач належить до суб’єктів господарювання державного сектору економіки. Отже, судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального права.

Відповідач відзив на касаційну скаргу не надав. Представник відповідача в судовому засіданні усно проти касаційної скарги заперечував, просив залишити постанову апеляційної інстанції та рішення першої інстанції без змін.

Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла наступного висновку.

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції на підставі наданих до справи документів вірно встановлено, що відповідач мав заборгованість перед позивачем за природний газ, поставлений відповідно до умов договору № -06/04-835 на постачання природного газу від 26.08.2004р., засвідчена копія якого додана до справи.

На підставі наданих до справи копій актів приймання-передачі газу та розрахунку боргу відповідача, складеного позивачем, вірно встановлена сума основного боргу за поставлений газ в сумі 48509,41 грн., а також обчислений розмір пені, інфляції та 3% річних, які стягнуті з відповідача.

В судовому засіданні касаційної інстанції представник відповідача існування заборгованості за поставлений газ не заперечував, повідомив, що станом на день розгляду касаційної скарги зазначена заборгованість погашається. Оскільки погашення заборгованості відбулося після прийняття судових рішень першою та апеляційною інстанцією, зазначені обставини не впливають на розгляд касаційної скарги.

Суд касаційної інстанції не погоджується з висновками першої та апеляційної інстанції щодо відмови в позові в частині стягнення штрафу в розмірі 7%, виходячи з наступного.

Висновок місцевого суду про те, такий розмір відповідальності не погоджений в договорі між сторонами, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки така відповідальність передбачена пунктом 7.2 договору від 26.08.2004р. № -06/04-835 на постачання природного газу.

З наданих до матеріалів справи документів (копій довідки з ЄДРПОУ, свідоцтва про державну реєстрацію та статуту позивача) вбачається, що єдиним засновником та власником позивача є Національна акціонерне компанія “Нафтогаз України”, форма власності позивача є державна власність.

За таких обставин твердження позивача, наведені в касаційній скарзі, про те, що позивач належить до суб’єктів господарювання державного сектору економіки з посиланням на п. 1 Методики визначення питомої ваги державного сектору в економіці, затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Державного комітету статистики України, Фонду державного майна України від 4.11.2003 р. № 307/375/1963, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.11.2003 р. за № 1068/8389, (z1068-03) є обгрунтованими.

Як наслідок, до правовідносин між сторонами договору потрібно застосовувати положення ч. 2 ст. 231 ГК України (436-15) , яка передбачає стягнення пені у розмірі 0,1% вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Пункт 7.2 договору містить аналогічні положення щодо відповідальності сторін по договору.

Відповідно до ст. 150 Конституції України (254к/96-ВР) визнання законів неконституційними віднесено до виключної компетенції Конституційного суду України.

Підстави для безпосереднього застосування ст. 61 Конституції як норм прямої дії, наведені в пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996р. № 9 “Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя”, (v0009700-96) в даному випадку відсутні.

Тому касаційна інстанція вважає, що апеляційною інстанцією були помилково незастосовані до спірних правовідносин положення ст. 231 ГК України (436-15) , що є порушенням застосування норм матеріального права.

Оскільки незастосування цієї норми матеріального права призвело до прийняття неправильного рішення про відмову в позові в частині стягнення штрафу в розмірі 7%, в цій частині рішення місцевого суду та постанова апеляційної інстанції підлягають скасуванню.

Підставою для застосування штрафу в розмірі 7% є прострочка відповідачем зобов’язань по оплаті поставленого газу на 30 днів. Зазначені обставини встановлені під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанції. Позивачем сума штрафу визначена вірно, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню. За таких обставин касаційна скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 111-5-111-12 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Касаційну скаргу Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” задовольнити.

Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 19.08.2005р. у справі № 117/11-05 та рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2005р. у справі № 117/11-05 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу.

В цій частині прийняти нове рішення. Позов задовольнити в частині стягнення 7% штрафу в сумі 3395,66 грн.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Узинський консервний комбінат” на користь Дочірньої компанії “Газ України” Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України” 7% штрафу в сумі 3395,66 грн.

В іншій частині рішення Господарського суду Київської області та постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду залишити без змін.