ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.10.2005 Справа N 8/386
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Щотки С.О. (головуючий),
Мележик Н.І., Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому державного територіально-галузевого
судовому засіданні в об’єднання “Південно-Західна
м. Києві касаційну скаргу залізниця”
на постанову Київського апеляційного господарського
суду від 24.02.2005 року
у справі № 8/386
за позовом ТОВ “Квант”
До державного територіально-галузевого
об’єднання “Південно-Західна
залізниця”
про зобов’язання виконати додаткову угоду до договору
та за зустрічним позовом державного територіально-галузевого
об’єднання “Південно-Західна
до залізниця”
ТОВ “Квант”
про визнання додаткової угоди до договору про недійсною
За участю представників:
позивача: - не з’явились,
відповідача: - не з’явились,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням господарського суду м. Києва від 20.08.2004 року у
справі № 8/386 (суддя Катрич В.С.) в задоволенні позовних вимог
ТОВ “Квант” (далі –Товариство) до державного
територіально-галузевого об’єднання “Південно-Західна залізниця”
(далі –Підприємство) про зобов’язання відповідача виконати
додаткову угоду від 17.10.2002 року до договору № 050М від
03.01.2002 року (далі –Додаткова угода), відмовлено; зустрічні
позовні вимоги Підприємства до Товариства про визнання
Додаткової угоди недійсною, задоволено: визнано недійсною
Додаткову угоду, зобов’язано Товариство звільнити займану
територію на пероні залізничної станції “Київ-Волинський”,
стягнуто з Товариства на користь Підприємства витрати по сплаті
державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення
судового процесу.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від
24.02.2005 року (судді: Губенко Н.М., Барицька Т.Л., Ропій Л.М.)
рішення господарського суду м. Києва від 20.08.2004 року у даній
справі скасоване та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги
Товариства до Підприємства задоволено: зобов’язано Підприємство
виконати Додаткову угоду та усунути перешкоди в користуванні
орендованим майном; в задоволенні зустрічних позовних вимог
відмовлено, стягнуто з Підприємство на користь Товариства
витрати по сплаті державного мита та витрати на
інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись з постановою господарського суду апеляційної
інстанції Підприємство звернулось до Вищого господарського суду
України з касаційною скаргою, в якій просить постанову
Київського апеляційного господарського суду від 24.02.2005 року
скасувати, а рішення господарського суду м. Києва від 20.08.2004
року у справі № 8/386 залишити без змін. В обґрунтування своїх
вимог заявник посилається на те, що судом апеляційної інстанції
неправильно застосовані норми матеріального права та порушені
норми процесуального права, що призвело до прийняття незаконного
судового акту.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги,
перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх
встановлення, дослідивши правильність застосування
господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм
матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна
скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до п. 1 ст. 111-9 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна
інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право
залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної
інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає,
що рішення або постанова господарського суду прийняті з
дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Матеріали справи свідчать про те, що суд апеляційної інстанції в
порядку ст. ст. 43, 47, 43, 101 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
повно та
об’єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в
їх сукупності, дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх
вимог і заперечень докази, зокрема: укладений між сторонами
договір № 050/м від 03.01.2002 року про розміщення тимчасових
споруд на території залізничної станції “Київ-Волинський” (далі
–Договір); Додаткову угоду про продовження строку дії Договору
до 03.01.2005 року; платіжні доручення № 2 від 09.02.2004 року,
№ 3 від 27.02.2004 року, № 7 від 06.07.2004 року, № 10 від
30.07.2004 року, № 11 від 09.08.2004 року; листи Підприємства до
Товариства № 1101/256 від 18.03.2004 року та № НЗЕ-19-471 від
03.05.2004 року про звільнення орендованої території;
повідомлення про вручення поштового відправлення № 615 та лист
Південного вузла поштового зв’язку від 23.02.2005 року
№ 67-3-13-151 про вручення листа Підприємства від 01.04.2004
року повару Ровській.
Дослідивши належним чином вказані докази, суд апеляційної
інстанції дійшов правомірного висновку про застосування до
спірних правовідносин ч. 2 ст. 63 Цивільного кодексу УРСР
( 1540-06 ) (1540-06)
, оскільки протягом 2003 року Підприємство приймало
орендні платежі по Договору, що свідчить про схвалення
Підприємством зазначеної угоди, а відтак про її дійсність.
Крім того, з огляду на те, що Підприємством не надано доказів
направлення на адресу Товариства листів № 1101/256 від
18.03.2004 року та № НЗЕ-19-471 від 03.05.2004 року про
розірвання договору та звільнення орендованого приміщення, суд
апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв доводи
Підприємства про розірвання договору у встановленому п. 4
Договору порядку.
Крім того, відповідно до пунктів 110 та 111 Правил надання
послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету
Міністрів України від 17.08.2002 року № 1155 ( 1155-2002-п ) (1155-2002-п)
,
порядок доставки поштових відправлень, що надходять на адресу
юридичних осіб, визначається на підставі письмового повідомлення
або договору про доставку поштових відправлень, що укладається
юридичною особою з об’єктом поштового зв’язку; реєстрові поштові
відправлення, адресовані юридичним особам, видаються їх
представникам, уповноваженим на одержання пошти у приміщеннях
об’єкта поштового зв’язку, на підставі довіреності оформленої в
установленому порядку.
Враховуючи наведені положення, повідомлення про вручення
поштового відправлення № 615 та лист Південного вузла поштового
зв’язку від 23.02.2005 року № 67-3-13-151 про вручення
Товариству листа Підприємства від 01.04.2004 року, також
правомірно не прийнято апеляційним судом як доказ належного
повідомлення орендаря про розірвання Договору, оскільки як
вбачається із вказаного повідомлення лист було вручено повару
Ровській, повноваження якої на отримання поштового відправлення
не підтверджені.
Таким чином, висновки суду апеляційної інстанції про продовження
існування між сторонами орендних правовідносин на підставі
Договору та вчиненні Підприємством перешкод у його виконанні є
обґрунтованими, а відтак, рішення про зобов’язання Підприємство
виконати умови Додаткової угоди і не чинити перешкоди у
користуванні орендованим майном є правомірними.
Враховуючи наведене, судова колегія прийшла до висновку про
правомірність та обґрунтованість оскаржуваної постанови, яка
відповідає положенням ст. 105 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
та
вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду
України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення”
( v0011700-76 ) (v0011700-76)
зі змінами та доповненнями.
Відповідно до ст. 111-7 Господарського процесуального кодексу
України ( 1798-12 ) (1798-12)
касаційна інстанція не має права
встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були
встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи
відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи
іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати
нові докази або додатково перевіряти докази.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування
господарським судом апеляційної інстанції норм матеріального та
процесуального права при прийнятті оскаржуваної постанови не
знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим підстав для зміни
чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія
суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9-111-11 Господарського
процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу державного територіально-галузевого об’єднання
“Південно-Західна залізниця” залишити без задоволення.
Постанову Київського апеляційного господарського суду від
24.02.2005 року у справі № 8/386 залишити без змін.
Головуючий, суддя С. Щотка
Судді: Н. Мележик
О.Подоляк