ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
 
                        П О С Т А Н О В А
 
                         ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
 
26.10.2005                                    Справа N 5/320-04
 
    Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
                      Перепічая В.С.(головуючого),
                      Вовка І.В.,
                      Гончарука П. А.,
розглянувши у відкритому  
судовому засіданні в      
м. Києві касаційне        
подання                   прокурора Зарічного району м. Суми
на постанову              Харківського апеляційного
                          господарського суду від 03.03.2005
                          року                          
у справі за позовом       прокурора Зарічного району м. Суми в
                          інтересах держави Державної компанії
                          “Укрекокомресурси” в особі Сумського
                          обласного управління
                          “Сумиекокомресурси”                          
До                        Спільного підприємства товариства з
                          обмеженою відповідальністю
                          “УкрЛитПоль-CELL”
 
Про   стягнення збитків
 
                       У С Т А Н О В И В:
 
У  вересні 2004 року прокурор Зарічного району м. Суми звернувся
до  господарського  суду Сумської області  в  інтересах  держави
Кабінету   Міністрів   України  в   особі   Державної   компанії
“Укрекокомресурси”   з  позовною  заявою  до   відповідача   про
стягнення  збитків у сумі 12731,02 грн. і пені  в  сумі  1386,47
грн.,  посилаючись на те, що останнім порушено  зобов’язання  за
договором з оплати за надані послуги.
 
Під  час розгляду справи в суді першої інстанції позивач уточнив
заявлені  вимоги і просив стягнути з відповідача збитки  в  сумі
12788,74 грн. і пеню в сумі 1444,45 грн.
 
Рішенням  господарського суду Сумської  області  від  18.11.2004
року  позов  задоволено частково та стягнуто  з  відповідача  на
користь  позивача збитки в сумі 12462 грн. і пеню в сумі 1149,53
грн.
 
Постановою  Харківського  апеляційного господарського  суду  від
03.03.2005   року   зазначене  рішення  суду  першої   інстанції
скасовано та в позові відмовлено.
 
У  касаційному  поданні прокурор вважає,  що  апеляційним  судом
порушено норми процесуального права та неправильного застосовано
норми матеріального права, і тому просить прийняту ним постанову
скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
 
Відзиви на касаційне подання від сторін до суду не надходили.
 
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши доводи
касаційного подання, перевіривши матеріали справи та прийняті  в
ній  судові  рішення, суд вважає, що касаційне подання  підлягає
задоволенню частково з наступних підстав.
 
Пунктом  2  ст.  121  Конституції  України  ( 254к/96-ВР  ) (254к/96-ВР)
          на
прокуратуру   України   покладається  представництво   інтересів
громадянина   або   держави  в  суді  у   випадках,   визначених
законом.  Відповідно до ст. 36і Закону України “Про прокуратуру”
( 1789-12 ) (1789-12)
         підставою представництва в суді держави є наявність
порушень  або загрози порушень економічних, політичних та  інших
державних  інтересів внаслідок протиправних дій  (бездіяльності)
фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними
і державою.
 
Згідно  з  ч. 1 ст. 2 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
         господарський  суд
порушує   справи   за  позовними  заявами   прокурорів   та   їх
заступників, які звертаються до господарського суду в  інтересах
держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає,  в  чому
саме   полягає   порушення  інтересів  держави   і   обґрунтовує
необхідність їх захисту(ч. 2 ст. 2. ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
        ).
 
Конституційний суд України в рішенні від 08.04.1999 року (далі -
рішення  КСУ) визначив, що прокурор чи його заступник у  кожному
конкретному   випадку  самостійно  визначає  з   посиланням   на
законодавство, на підставі якого подається позов,  в  чому  саме
відбулося  чи  може  відбутися порушення  матеріальних  чи  інших
інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність  їх
захисту  та  зазначає орган, уповноважений державою  здійснювати
відповідні  функції  у спірних відносинах.  При  цьому  інтереси
держави  можуть збігатися повністю, частково, або  не  збігатися
зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств  та
організацій  чи з інтересами господарських товариств  з  часткою
державної  власності  у статутному фонді. Держава  може  вбачати
свої  інтереси  не тільки в їх діяльності, але  й  в  діяльності
приватних підприємств, товариств.
 
Пунктом  2  резолютивної частини рішення КСУ визначено,  що  під
поняттям  орган,  уповноважений державою здійснювати  відповідні
функції  у  спірних відносинах”, зазначених в ч.  2  ст.  2  ГПК
України  ( 1798-12 ) (1798-12)
        , треба розуміти орган державної влади  або
орган   місцевого   самоврядування,   який   законом   наділений
повноваженнями органу виконавчої влади.
 
В  п. 5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган,
уповноважений державою здійснювати відповідні функції у  спірних
відносинах фактично є позивачем у справі, порушених за  позовною
заявою   прокурора  і  на  підставі  ч.  1  ст.  2  ГПК  України
( 1798-12  ) (1798-12)
          є  стороною  в арбітражному  процесі,  цей  орган
здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст. 22 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
Проте,   суди   попередніх   інстанцій   розглянувши   заявлений
прокурором  позов по суті не звернули уваги на зазначене  та  не
врахували  того, що прокурор може бути представником  сторони  у
справі  тільки  у випадку, коли цією стороною у справі  є  орган
державної  влади  або  орган місцевого самоврядування  наділений
повноваженнями виконавчої влади.
 
Заявляючи   позов   про   стягнення  збитків   на   користь   ДК
“Укрекокомресурси”  прокурор  необгрунтовано  визначив   Кабінет
Міністрів  України, як орган, уповноважений державою здійснювати
відповідні  функції  у  спірних  відносинах,  оскільки   Кабінет
Міністрів  України  не є позивачем і стороною  у  господарському
процесі.   ДК  “Укрекокомресурси”  є  самостійним  господарським
суб’єктом  у  сфері  поводження з  відходами  та  не  є  органом
державної влади чи органом місцевого самоврядування.
 
Таким   чином,  прокурором  пред’явлено  позов  не  в  інтересах
держави,  а  в  інтересах  самостійного  суб’єкта  господарської
діяльності.
 
У  той же час, суди першої та апеляційної інстанцій на зазначені
обставини не звернули уваги і в порушення ч. 1 ст. 2 ГПК України
( 1798-12  ) (1798-12)
          безпідставно  порушили  провадження  за  позовом
прокурора та розглянули його по суті.
 
За  таких  обставин, прийняті в даній справі судові  рішення  не
можна  визнати  законними, і тому вони підлягають скасуванню,  а
позов залишенню без розгляду згідно п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України
( 1798-12 ) (1798-12)
        .
 
З   огляду   наведеного  та  керуючись  ст.ст.   111-5,   111-7,
111-9-111-11   Господарського  процесуального  кодексу   України
( 1798-12 ) (1798-12)
        , Вищий господарський суд України
 
                      П О С Т А Н О В И В:
 
Касаційне подання прокурора задовольнити частково.
 
Постанову  Харківського  апеляційного  господарського  суду  від
03.03.2005 року та рішення господарського суду Сумської  області
від  18.11.2004  року  скасувати, а  позов  прокурора  Зарічного
району м. Суми залишити без розгляду.
 
Головуючий В.Перепічай
 
Судді      І. Вовк
 
           П. Гончарук