ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26.10.2005 Справа N 2-1/11043-04
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Невдашенко Л.П. – головуючий,
Михайлюка М.В.,
Дунаєвської Н.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Лікувальний
комплекс “Марат” на постанову Севастопольського апеляційного
господарського суду від 31.03.2005 у справі № 2-1/11043-2004
Господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом
Об’єднання співвласників багатоквартирного будинку “Чайка”,
м. Ялта, АР Крим, до Приватного підприємства “Південний Арбат”,
м. Ялта, АР Крим, Товариства з обмеженою відповідальністю
“Лікувальний комплекс “Марат”, м. Ялта, АР Крим,
про визнання договору недійсним,
за участю представників:
ОСББ “Чайка” –Зворської О.Л. (голова об’єднання),
ПП “Південний арбат” –Остах О.Ю. (дов. від 25.10.2005 р.),
ТОВ “ЛК “Марат”- Бежина О.М. (дов. № 101 від 25.10.2005 р.),
В С Т А Н О В И В:
У липні 2004 року позивач - Об’єднання співвласників
багатоквартирного будинку, “Чайка” пред”явив у господарському
суді позов до відповідачів –ПП “Південний арбат”, ТОВ
“Лікувальний комплекс “Марат” про визнання недійсним укладеного
між відповідачами договору № 4 від 23.12.2003 року
купівлі-продажу нежитлових приміщень загальною площею 216,6
кв.м. в житловому будинку № 60, що розташований на Алупкінському
шосе в м. Ялта.
Посилаючись на невідповідність договору до ст. 4 Закону України
“Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
та порушення його права на допоміжні
приміщення будинку, позивач просив задовольнити його вимоги.
Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим від
16-23.12.2004 року (суддя Ковтун Л.О.) в позові відмовлено.
Рішення мотивоване відповідністю договору вимогам чинного
законодавства та недоведеністю тверджень позивача про наявність
у нього права на спірні приміщення.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду
від 31.03.2005 року (колегія суддів у складі: Плута В.М.-
головуючого, Горошко Н.П. , Прокопанич Г.К.) рішення скасоване,
позов задоволено.
Постановлено визнати недійсним укладений між відповідачами
договір купівлі-продажу договору № 4 від 23.12.2003 року
нежитлових приміщень загальною площею 216,6 кв.м. в житловому
будинку № 60, що розташований на Алупкінському шосе в м. Ялта.
Постанова мотивована відсутністю у продавця права на відчуження
майна, порушенням права позивача на володіння, користування та
розпорядження допоміжними приміщеннями багатоквартирного будинку
та невідповідністю договору купівлі-продажу до ст. 41
Конституції України ( 254к/96-ВР ) (254к/96-ВР)
та ст. 4 Закону України “Про
власність” ( 697-12 ) (697-12)
.
У касаційній скарзі ТОВ “Лікувальний комплекс “Марат” просить
скасувати постанову апеляційного господарського суду, з підстав
невідповідності до вимог норм матеріального та процесуального
права, та залишити в силі рішення місцевого господарського суду.
Заслухавши доповідача, представників сторін, перевіривши
правильність застосування судом апеляційної інстанції норм
матеріального та процесуального права судова колегія Вищого
господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга
не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до роз’яснень Пленуму Верховного Суду України, що
викладені в п. 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове
рішення” ( v0011700-76 ) (v0011700-76)
, рішення є законним тоді, коли суд,
виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно
перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами
матеріального права, що підлягають застосуванню до даних
правовідносин.
Постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним
вимогам, оскільки ґрунтується на всебічному, повному і
об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в
їх сукупності.
Судами встановлено, що 23.12.2003 року між ПП “Південний Арбат”
та ТОВ “Лікувальний комплекс “Марат” був укладений договір
купівлі –продажу № 4, відповідно до якого продавець –ПП
“Південний Арбат” продав, а покупець - ТОВ “Лікувальний комплекс
“Марат” купив склади-овочесховища загальною площею 216,6 кв.м. ,
що розташовані на першому поверсі спального комплексу № 14
літера “Б” за адресою: м. Ялта, смт. Гаспра, Алупкинське шосе
№ 60.
Задовольняючи вимоги позивача про визнання зазначеного договору
недійсним з підстав, що передбачені ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
,
суд апеляційної інстанції повно та всебічно дослідив всі суттєві
обставини даної справи, правильно встановив правовий режим
спірного майна, і виходив з того, що на час укладення спірного
договору купівлі-продажу продавцеві право власності на вбудовані
нежитлові приміщення житлового будинку № 60 на Алупкінському
шосе в м. Ялта не належало, спірний договір укладено особою, що
не мала права на відчуження майна в порушення положень Закону
України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
.
Дані висновки суду грунтуються на матеріалах справи та
відповідають вимогам закону.
На підставі ст. 4 Закону України “Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
право розпорядження належним йому майном, належить власнику.
Відповідно до ст. 48 ЦК УРСР ( 1540-06 ) (1540-06)
, що діяла на час
виникнення спірних правовідносин, недійсною є та угода, що не
відповідає вимогам закону
З матеріалів справи вбачається, що об”єднання співвласників
багатоквартирного будинку № 60 літера “Б” по вул. Алупкинське
шосе, пгт. Гаспра в м. Ялта, “Чайка” зареєстровано на підставі
розпорядження Виконавчого комітету Ялтинської міської Ради від
25.03.2002 року.
Житловий будинок № 60 на Алупкінському шосе в м. Ялта, в якому
розташовані нежитлові приміщення, що були предметом спірного
договору купівлі-продажу, у серпні 2003 року був прийнятий на
баланс Ради Федерації незалежних профспілок Криму та переданий
разом з вбудованими приміщеннями на баланс Об”єднання
співвласників багатоквартирного будинку “Чайка” (т. 2 а.с. 22)
Відповідно до ст. 11 Закону України “Про об'єднання
співвласників багатоквартирного будинку” ( 2866-14 ) (2866-14)
після
набуття статусу юридичної особи об”єднання може вирішити питання
про прийняття на власний баланс усього житлового комплексу.
На підставі ст. 19 цього Закону ( 2866-14 ) (2866-14)
співвласники квартир
багатоквартирного будинку мають право розпоряджатися допоміжними
приміщеннями будинку в межах, встановлених законодавством і
питання на вчинення будь-яких дій стосовно допоміжних приміщень
має вирішуватися відповідно до положень законів України, які
визначають правовий режим власності.
Перевіряючи обгрунтованість заперечення відповідачів про
наявність у відчужувача майна права власності на нього, суд
апеляційної інстанції встановив, що житловий будинок № 60 літера
“Б” був переданий Кримській обласній Раді профспілок на підставі
акту прийняття-передачі санаторіїв та будинків відпочинку від
12.04.1960 року у відповідності до постанови Ради Міністрів СРСР
№ 335 від 10.03.1964 року, відповідач ТОВ “Лікувальний комплекс
“Марат” значився користувачем приміщення та відповідно до його
Статуту розпоряджається майном, що перебуває в його користуванні
за погодженням з власником. (т.2 а.с.29).
Відповідно до вимог ст. 33 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
відповідач
ТОВ “Лікувальний комплекс “Марат” в судовому засіданні на
будь-які обставини на підтвердження доводів про набуття ним
права власності та розпорядження спірним майном не посилався, не
встановлені вони й судами при вирішенні спору.
Отже, висновки апеляційного суду щодо вчинення спірного договору
купівлі-продажу без погодження власника всупереч положенням
закону України”Про власність” ( 697-12 ) (697-12)
та про наявність
підстав до визнання його недійсним відповідно до вимог ст. 48 ЦК
України ( 435-15 ) (435-15)
слід вважати правильними.
Посилання відповідача ТОВ “Лікувальний комплекс “Марат” на
реєстрацію за ним спірного приміщення правильності висновків
апеляційного суду не спростовують та не грунтуються на
матеріалах справи.
Реєстрацію права власності на об”єкт нерухомого майна проводить
бюро технічної інвентаризації після закінчення будівництва і
здачі об”єкта у експлуатацію на підставі правовстановлюючих
документів відповідно до положень п. 2.1 Інструкції про порядок
державної реєстрації права власності на суб”єкти нерухомого
майна, що перебувають у власності юридичних та фізичних осіб,
затвердженої наказом Державного комітету будівництва і
архітектури та житлової політики України від 09.06.1998 р. № 121
і зареєстрованої Міністерством юстиції України 26.06.1998 р.
№ 399/283339 ( z0399-98 ) (z0399-98)
.
При вирішенні справи судами будь-яких даних про наявність у
відповідача правовстановлюючих документів на спірне приміщення
не здобуто.
Тому ці доводи скарги слід залишити поза увагою.
Інші доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до намагань
позивача надати перевагу одних доказів над іншими, що суперечить
вимогам ст. 111-7 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
, і тому до уваги не
беруться.
Враховуючи те, що у касаційній інстанції скарга розглядається за
правилами розгляду справи у суді першої інстанції за винятком
процесуальних дій, пов'язаних із встановленням обставин справи
та їх доказуванням, прийнята постанова відповідає нормам чинного
законодавства та підстав для її скасування не вбачається.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 111-5, 111-7, 111-9,
111-11 Господарського процесуального кодексу України
( 1798-12 ) (1798-12)
, суд
П О С Т А Н О В И В:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю
“Лікувальний комплекс “Марат” залишити без задоволення.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від
31.03.2005 у справі № 2-1/11043-2004 залишити без змін.
Головуючий: Невдашенко Л.П.
Судді: Михайлюк М. В.
Дунаєвська Н.Г.