ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25.10.2005 Справа N 45/364
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко
В.П. –головуючий, судді Джунь В.В. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою
відповідальністю “Центр тендерних процедур”, м. Київ,
на рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2004
та постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.06.2005
зі справи № 45/364
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Центр
тендерних процедур” (далі –Товариство)
до Міністерства охорони здоров’я (далі –Міністерство), м. Київ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору,
- державне підприємство “Центр інформаційних технологій”,
м. Київ,
про припинення дій, що порушують авторські права, стягнення
301 500 грн. компенсації та 10 000 грн. моральної шкоди,
за участю представників:
позивача –Шевчука В.В.,
відповідача –не з’явився,
третьої особи –не з’явився,
В С Т А Н О В И В:
Товариство звернулося до господарського суду міста Києва з
позовом та просило:
- зобов’язати Міністерство припинити дії з відтворення та
переробки твору “Науково-технічна документація: “Тендерна
документація на закупівлю робіт», “Тендерна документація на
закупівлю товарів», “Тендерна документація на закупівлю послуг”,
“Тендерні документи на закупівлю», “Тендерна документація щодо
здійснення процедури тендеру на закупівлю» (далі - Твір), що
порушують майнові авторські права позивача;
- стягнути з відповідача компенсацію за порушення авторських
прав у сумі 301 500 грн.;
- стягнути з Міністерства 10 000 грн. на відшкодування моральної
шкоди.
Рішенням названого суду від 27.12.2004 (суддя Балац С.В.),
залишеним без змін постановою Київського апеляційного
господарського суду від 16.06.2005 (колегія суддів у складі:
Зеленін В.О. –головуючий, судді Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.), у
задоволенні позову відмовлено. Прийняті судові рішення
мотивовано відсутністю порушень прав Товариства з боку
Міністерства.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України
Товариство просить судові рішення зі справи скасувати внаслідок
порушення норм матеріального і процесуального права та прийняти
нове рішення.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4
Господарського процесуального кодексу України ( 1798-12 ) (1798-12)
(далі
- ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) належним чином повідомлено про час і
місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими
інстанціями фактичних обставин справи та правильність
застосування ними норм матеріального і процесуального права,
заслухавши пояснення представника позивача, Вищий господарський
суд України дійшов висновку про необхідність часткового
задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- 11.01.2002 Державним департаментом інтелектуальної власності
Міністерства освіти і науки України зареєстровано права авторів
Врублевського В.С. та Яценка А.В. на Твір, про що 17.01.2002
видано відповідне свідоцтво ПА № 5086;
- 11.11.2002 громадянами Врублевським В.С. і Яценком А.В.
укладено авторський договір з громадською організацією “Центр
тендерних процедур та бізнес планування», відповідно до умов
якого Врублевський В.С. та Яценко А.В. передали громадській
організації “Центр тендерних процедур та бізнес планування”
виключні майнові права на Твір, а саме: виключне право на
використання Твору в будь-якій формі та будь-яким способом на
території України; виключне право на дозвіл та заборону
використання твору іншим особам з правом передачі зазначених
виключних прав будь-яким третім особам на території України
(пункти 1, 3, 5);
- 14.11.2002 громадською організацією “Центр тендерних процедур
та бізнес планування” і Товариством укладено авторський договір,
відповідно до умов якого позивач одержав виключні права на
використання Твору на території України без обмежень за обсягом
і способом використання та з правом укладення субліцензійних
договорів з третіми особами на використання ними цього Твору
(пункти 1, 3, 4);
- 03.06.2003 рішенням Державного департаменту інтелектуальної
власності Міністерства освіти і науки України згадані договори
про передачу авторських прав зареєстровано (реєстраційні №№ 144
та 143 відповідно);
- авторські права Врублевського В.С. та Яценка А.В. на Твір
виникли 11.01.2002, що підтверджується датою їх реєстрації
Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства
освіти і науки України та відсутністю з боку позивача доказів
того, що вони виникли раніше;
- у 2001 році Міністерством економіки України спільно з
Науково-дослідним економічним інститутом опубліковано “Збірник
нормативно-правових актів та методичних матеріалів з питань
державних закупівель», який містить зразок тендерної
документації; у 2002 році Міністерством економіки та з питань
європейської інтеграції України видано методичний посібник
“Правові та практичні аспекти державних закупівель», в якому
наведено коментар до положень Закону України “Про закупівлю
товарів, робіт і послуг за державні кошти» ( 1490-14 ) (1490-14)
,
розглянуто принципи державних закупівель, питання щодо
планування закупівель, оголошення торгів та інші питання з цього
приводу; у 2003 році Міністерство економіки та з питань
європейської інтеграції України видало методичний посібник
“Правові та практичні аспекти державних закупівель” (випуск
третій); у 2004 році Міністерство економіки та з питань
європейської інтеграції України разом з
Інформаційно-консультативним учбовим центром при
торгово-промисловій палаті України видало посібник “Державні
закупівлі. Збірник нормативно-правової та методичної
літератури”;
- відповідачем тендерну документацію розроблено самостійно без
використання Твору на підставі зразків тендерної документації та
методичних рекомендації, наданих Міністерством економіки та з
питань європейської інтеграції України;
- підготовлена Міністерством тендерна документація має іншу
структуру, форму та зміст і не є повним відтворенням тендерної
документації (Твору), на яку Товариство має виключні права на
використання, а тому не може вважатися такою, що створена на
порушення авторських прав позивача;
- висновки спеціалістів з дослідження об'єктів інтелектуальної
власності від 13.08.2003 № 2114, від 02.06.2003 № 2115,
від 13.02.2004 № 5497 щодо наявності ознак використання Твору
Міністерством, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, не
відповідають дійсності, оскільки не враховують фактичний зміст
зареєстрованого Твору та наявні відмінності між змістом
тендерної документації відповідача і змістом Твору;
- позивачем не доведено факту порушення відповідачем прав
Товариства та не подано доказів того, що Міністерство на протязі
2003-2004 років копіювало, запозичувало істотні риси або цілий
Твір.
Причиною даного спору є питання щодо наявності в діях
відповідача порушення авторських прав позивача.
Особисті немайнові права і майнові права авторів та їх
правонаступників, пов'язані із створенням та використанням
творів науки, літератури і мистецтва –авторське право, і права
виконавців, виробників фонограм і відеограм та організацій
мовлення - суміжні права охороняє Закон України від 23.12.1993
№ 3792-ХІІ “Про авторське право і суміжні права» ( 3792-12 ) (3792-12)
(далі –Закон № 3792 ( 3792-12 ) (3792-12)
).
Відповідно до частини другої статті 11 цього Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення;
для виникнення і здійснення авторського права не вимагається
реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а
також виконання будь-яких інших формальностей.
Статтею 7 Закону № 3792 ( 3792-12 ) (3792-12)
передбачено, що суб’єктами
авторського права є автори творів, зазначених у частині першій
статті 8 цього Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
, їх спадкоємці та особи, яким
автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права, а
згідно із пунктом 1 частини першої згаданої статті 8 об'єктами
авторського права є літературні письмові твори белетристичного,
публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру
(книги, брошури, статті тощо).
Згідно з частиною третьою статті 8 Закону № 3792 ( 3792-12 ) (3792-12)
передбачена цим Законом ( 3792-12 ) (3792-12)
правова охорона поширюється
тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які
ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи,
способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені,
описані, пояснені, проілюстровані у творі.
Пункт 14 частини першої цієї статті Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
передбачає “похідний твір” як самостійний об’єкт авторського
права.
Частиною першою статті 15 Закону № 3792 ( 3792-12 ) (3792-12)
визначено,
що до майнових прав автора (чи іншої особи, яка має авторське
право) належать виключне право на використання твору та виключне
право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами.
Майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право)
можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з
положеннями статті 31 цього Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
, після чого ця
особа стає суб'єктом авторського права.
Частинами другою та третьою цієї статті Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
встановлено, що виключне право на використання твору автором (чи
іншою особою, яка має авторське право) дозволяє йому
використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом, а
виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право)
на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому
право дозволяти або забороняти, зокрема відтворення творів, а
також їх переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни
(пункти 1, 6 частини третьої статті 15 Закону № 3792 ( 3792-12
)).
Відповідно до пункту “а” статті 50 Закону № 3792 ( 3792-12 ) (3792-12)
порушенням авторського права, що дає підстави для судового
захисту, є вчинення будь-якою особою дій, які порушують майнові
права суб'єктів авторського права, визначені статтею 15 цього
Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
, з урахуванням передбачених статтями 21-25
цього Закону ( 3792-12 ) (3792-12)
обмежень майнових прав.
Товариство, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, послалося на те,
що відповідач з.03.2003 року по липень 2004 року провів 335
тендерів, для чого незаконно переробляв і використовував
тендерну документацію, розроблену на підставі Твору, виключні
майнові права на який належали позивачеві.
За таких обставин для правильного вирішення даного спору
попередні судові інстанції мали:
- з’ясувати усі випадки протиправного (на думку Товариства)
використання Твору відповідачем та встановити фактичні обставини
стосовно кожного з них (зокрема, коли і які події відбувалися,
чи мала місце розробка тендерної документації, правомірність
якої оспорюється);
- щодо кожного з встановлених випадків з’ясувати у Товариства
вид порушення його прав (відтворення Твору, переробка чи інше)
та межі використання Міністерством Твору (в повному обсязі або
частково, якщо частково, то визначити конкретні межі спірних
частин);
- з метою встановлення наявності чи відсутності порушення
авторських прав позивача дослідити кожен з примірників тендерної
документації, який позивач вважає виготовленим із порушенням
його прав.
Проте, цього ні місцевим, ані апеляційним господарськими судами
зроблено не було.
В основу прийнятих зі справи рішень попередні судові інстанції
поклали висновок про те, що тендерну документацію відповідач
розробив самостійно, без використання Твору, на підставі інших
матеріалів.
Між тим вирішення питань про те, чи відбулося в кожному окремому
випадку з боку Міністерства використання Твору шляхом його
відтворення (повністю або частково) або переробки, чи мало місце
створення похідного твору як самостійного об’єкту авторського
права, які входять до предмету доказування у справі, потребує
спеціальних знань, а тому господарському суду відповідно до
статті 41 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
належало призначити судову
експертизу, не перебираючи на себе не притаманні суду функції
експерта.
У вирішенні питань, пов'язаних з призначенням судової
експертизи, господарським судам слід було врахувати викладене в
роз'ясненні президії Вищого арбітражного суду України від
11.11.1998 № 02-5/424 “Про деякі питання практики призначення
судової експертизи” ( v_424800-98 ) (v_424800-98)
та рекомендаціях президії
Вищого господарського суду України від 29.03.2005 № 04-5/76 “Про
деякі питання практики призначення судових експертиз у справах
зі спорів, пов’язаних із захистом права інтелектуальної
власності” ( v0076600-05 ) (v0076600-05)
.
В результаті зазначеного порушення норми процесуального права
(статті 41 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
) фактичні дані про те, що
відповідачем тендерну документацію розроблено самостійно і без
використання Твору, що їх місцевий та апеляційний господарські
суди визнали встановленими, не можуть вважатися доведеними.
До того ж відхилення без проведення необхідних експертних
досліджень попередніми судовими інстанціями позовних вимог
Товариства з посиланням на недоведеність автором чи особою, якій
належить авторське право, відомостей про копіювання або
запозичення іншою особою істотних рис або цілого твору, що був
раніше введений автором у цивільний оборот, свідчить про те, що
ними фактично не взято до уваги наведене в пункті 36
рекомендацій президії Вищого господарського суду України від
10.06.2004 № 04-5/1107 “Про деякі питання практики вирішення
спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності»
( v1107600-04 ) (v1107600-04)
.
Отже, суди першої та апеляційної інстанцій припустилися
неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК
України ( 1798-12 ) (1798-12)
щодо прийняття судового рішення суддею за
результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої
статті 43 цього Кодексу ( 1798-12 ) (1798-12)
стосовно всебічного,
повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин
справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті
111-10 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
є підставою для скасування
судових рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 111-7
ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
не має права встановлювати або вважати
доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або
постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати
питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу
одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково
перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий судовий
розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно
усунути наведені порушення, встановити обставини, зазначені в
цій постанові, дати їм та всім доводам сторін належну правову
оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 111-7, 111-9-111-12 ГПК України ( 1798-12 ) (1798-12)
,
Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю
“Центр тендерних процедур” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2004 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від
16.06.2005 зі справи № 45/364 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста
Києва.
Суддя В.Селіваненко
Суддя В.Джунь
Суддя Б.Львов