22/22 Про стягнення 1261, 65 гривень, - Текст документа

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2005 року позов задоволений. З ВАТ “Дніпрококс” на користь позивача стягнуто 1261, 65 грн. основної суми, судові витрати. В позові до державного підприємства “Придніпровська залізниця” відмовлено.

У касаційній скарзі ВАТ “Дніпрококс” просить вказане рішення суду скасувати, як прийняте з порушенням норм матеріального права.

Перевіривши матеріали справи та на підставі встановлених в ній фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування місцевим господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як правильно встановлено судом, за залізничною накладною № 45652911 у вагоні № 68822089 ВАТ “Дніпрококс” відвантажило на адресу ВАТ “Нікопольський завод феросплавів” кокс, зазначивши його масу 49800 кг, навантаження рівня бортів “шапкою” 300 мм.

Статутом залізниць України регламентується організація та основні умови перевезення вантажів. Під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса, яка визначається відправником.

Накладна –основний перевізний документ, який надається залізниці відправником разом з вантажем, вона є обов’язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони –одержувача.

При перевірці маси вантажу за вимогою вантажоодержувача на станції призначення було здійснено переважування вантажу, в результаті якого виявилось, що у спірному вагоні вантажу було на 3050 кг менше, ніж зазначено в накладній, які у вагоні вміститися могли. Навантаження рівномірне вище рівня бортів “шапкою” 300 мм, слідів втрати вантажу не виявлено, на вагоні замість дверей справні торцеві стінки, люки зачинені, витікання вантажу не було, що підтверджується комерційним актом № АТ257461/539/9494 від 31.10.2003 року.

Комерційний акт був складений у відповідності з правилами складання актів.

Згідно ст. 129 Статуту залізниць України (457-98-п) обставини, що можуть бути підста вою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажо одержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комер ційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, в тому числі, невідповідності маси вантажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.

Вказаним комерційним актом був зафіксований той факт, що вантажовідправник відвантажив позивачеві кокс не в тій кількості, яка зазначена в накладній.

Відповідно до ст. 33 ГПК України (1798-12) кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Розглядаючи справу, господарський суд правильно встановив, що недостача коксу виникла з вини вантажовідправника, який не довантажив у вагони кокс до тієї кількості, яку зазначив в накладних.

Суд вважає, що місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про те, що на підставі ст. 111 Статуту в позові до перевізника слід відмовити, оскільки вантаж до одержувача прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, при відсутності ознак втрати вантажу під час перевезення.

Доводи ВАТ “Дніпрококс”, викладені в касаційній скарзі, суд вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.

Рішення господарського суду відповідає обставинам справи та вимогам діючого законодавства, тому його необхідно залишити без змін.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 111-5, 111-7, 111-9, 111-11 Господарського процесуального кодексу України (1798-12) , Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 18.01.2005 року залишити без змін, а касаційну скаргу ВАТ “Дніпрококс” - без задоволення.